Гавалешко Л.

Палагнюк А.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

Науковий керівник: Дячук В.І.

Облікова політика підприємства, проблеми її формування та документального оформлення

Розглянуто актуальні питання, пов’язані із визначенням ролі облікової політики на даному етапі функціонування бухгалтерського обліку в Україні. Вернено увагу на оформлення документів, що мають відношення до облікової політики підприємства.

Актуальність теми дослідження. Облікова політика є одним їз елементів, на який сьогодні звертається велика увага на підприємстві. Від чіткого, коректного та правильного формування облікової політики залежить вся подальша діяльність підприємства. Облікова політика визначає ідеологію економіки підприємства на тривалий період, сприяє посиленню обліково-аналітичних функцій в управлінні підприємством, дає змогу оперативно реагувати на зміни, що відбуваються у виробничому процесі, ефективно пристосовувати виробничу систему до умов зовнішнього середовища, знизити економічний ризик і добитися успіхів в конкурентній боротьбі.

Постановка проблеми. У зв’язку з реформуванням системи бухгалтерського обліку, метою якого є приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність  до потреб ринкової економіки та міжнародних стандартів фінансової звітності, господарюючим суб’єктам надається більше самостійності в організації бухгалтерського обліку, розробці форм управлінської звітності. Таким чином, в сучасних умовах господарювання зростає значення облікової політики в господарській діяльності підприємств, а саме доцільність використання самостійного складання облікової політики, виходячи із сфери діяльності конкретного підприємства.

Метою статті є визначення основних проблем та помилок, які допускаються при розробці облікової політики, та в її подальшому документальному оформленні.

Аналіз основних досліджень та публікацій. Значну увагу розгляду проблем формування облікової політики на підприємстві приділяли такі вчені: Г.В. Власюк, П. Житній, Л. Городянська, Н.В. Костяник, О.Скічко, О.В. Клименко, О.Золотухіна, А.А.Половинчак, Н.С. Зборовська, Ю.В.Чередніченко, Лишиленко О.В., Шпаковська Н., Андрющенко Г., Боярко Н.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі ринкових відносин в Україні дедалі виразнішими стають притаманні ринку характерні риси - конкурентоспроможність виробництва, оперативність, своєчасність і ризик прийнятих рішень. Досвід країн з розвиненими ринковими відносинами свідчить про те, що важливою складовою загального механізму управління господарською діяльністю підприємств, є уміло сформована облікова політика.

В літературі існує три найбільш розповсюджені трактовки визначення облікової політики:

- прийнята підприємством сукупність способів ведення бухгалтерського обліку – первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування та підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності;

- сукупність способів організації та ведення бухгалтерського  обліку відповідно до загальних правил та особливостей господарської діяльності підприємства;

- сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності [3, 523]. Саме це трактування міститься в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1].

Питання встановлення облікової політики належать до компетенції власника підприємства, органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави.

Повноваження власника підприємства встановлювати облікову політику реалізується через визначення у розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативно-правова база передбачає більш, ніж один їх варіант. Слід погодитися з думкою бухгалтерів-практиків, які зауважують, що створення облікової політики на підприємстві - дуже трудомісткий і відповідальний процес, адже підприємству не один рік доведеться працювати і враховувати свої активи і зобов'язання згідно з розробленою ними обліковою політикою. Це вимагає від підприємства більш зваженого підходу до розробки облікової політики, яка відповідає специфіці його роботи [4].

Головними причинами, що зумовлюють формування облікової політики підприємства в нашій країні, є:

- перехід України на національні стандарти бухгалтерського обліку, що мають своєю основою міжнародні розробки в цій галузі, передбачає надання фінансовій звітності більш управлінської, інформаційної спрямованості;

- концепція бухгалтерського обліку в Україні, сформована на основі міжнародних і національних стандартів;

- після відмови держави від жорсткої регламентації в обліку і впровадження в господарську практику П(С)БО у підприємств з'явилися альтернативні варіанти організації обліку з багатьох напрямів господарської діяльності [3].

Сьогодні дедалі більше спостерігається формальний, вузькоспрямований підхід до формування облікової політики, який зводиться доскладання фінансової звітності відповідно до загальних вимог П(С)БО та зовнішніх користувачів. В основному такий рівень підготовки та прийняття облікової політики на підприємстві спричинений такими факторами:

- -відсутність достатнього практичного досвіду управління в ринкових умовах, недостатнє законодавче врелюгулювання цього питання, а також недостатнє вивчення з боку науковців цієї проблеми;

- в Україні не сформувалися стійкі товарні та фінансові ринки, а також їх інфраструктура, основними елементами якої є біржі, аукціони, кредитна та емісійна системи, інформаційні технології й засоби ділової комунікації, система страхування комерційного ризику, спеціальні зони вільного підприємництва;

- поряд з проблемами формування ринкових структур, зростанням виробництва та розвитком комерційних зв'язків відбуваються процеси становлення нового економічного мислення, нової етики управління, адаптації бухгалтерського обліку до реалій господарювання, наближення його до світової облікової практики та умов ринкової економіки. Відсутність достатнього досвіду роботи у новому економічному середовищі негативно позначається на процесах формування облікової політики;

- в господарській практиці трапляються випадки, коли функціональні процеси впроваджуються розрізнено, без відповідної підготовки. В результаті функціональна діяльність - планування, облік, аналіз, звітність тощо - на окремих підприємствах здійснюється на достатньо високому рівні, а виробнича система розвивається та вдосконалюється слабко

- у господарській практиці відбувається адаптація до умов роботи з використанням національних стандартів бухгалтерського обліку. При цьому виникає багато організаційних проблем.

Фахівці, які формують облікову політку не достатньо уваги приділяють сфері діяльності конкретного підприємства, не враховують особливостей взаємодії з іншими структурами, звертаючи увагу лиш на теорію формування облікової політики, не до кінця розуміючи принципів побудови [5].

Недосконале формування облікової політики тягне за собою проблеми, пов’язані з її документальним оформленням. Багато фахівців-розробників облікової політики не звертають увагу на те, що до числа документів, якими повинна оформлятися облікова політика, необхідно відносити не тільки накази і розпорядження керівника організації, але і різноманітні внутрішні правила, інструкції, положення, регламенти і процедури, рішення власників (загальних зборів акціонерів та ін.) тощо, натомість експерти розробляють виключно наказ про облікову політику без будь-яких додатків, та інструкцій. Це призводить до того, що в процесі діяльності виникають розбіжності у правильності ведення облікового процесу на підприємстві.

Велике значення для оформлення облікової політики мають також проектні матеріали з постановки бухгалтерського обліку. Серед них – графіки документообороту, план організації бухгалтерського обліку, робочі проекти автоматизованого ведення обліку, посадові інструкції [6]. Мета їх видання – оформити порядок використання тих або інших способів ведення обліку, які обирає організація, визначити те, як технічно повинні використовувати різні елементи. Зараз в Україні досить важко знайти підприємство, яке би мало у складі документів облікової політики перелік вищезазначених матеріалів, що і являється першою та основною проблемою формування слабкої облікової політики в країні. Розробники облікової політики не розуміють до кінця важливість створення всіх додатків до наказу про облікову політику, що призводить до згубних наслідків організації обліку на підприємстві.

Висновки. Переосмислення ролі облікової політики в процесі управління підприємством сьогодні є просто необхідним, адже від правильності сформованої облікової політики залежить діяльність підприємства на подальших декілька років. Фахівці, що розробляють облікову політику повинні обирати найкращий спосіб ведення обліку, враховувати всі аспекти діяльності підприємства та розуміти важливість кожного сформованого пункту наказу про облікову політику. Для правильного ведення обліку та роз’яснення всіх аспектів облікової політики слід розробляти розпорядження керівництва, графіки інвентаризації, документообороту, тобто звертати увагу на документальне оформлення.

Отже, виходячи і вищезазначеного, можна робити висновок, що облікова політика є базовим елементом для діяльності підприємства, і формування ї займає багато зусиль та уваги, адже вд чіткості побудови залежить функціонування підприємства на ринках України.

Список використаної літератури

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність : закон України від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV / сторінка «Законодавство України» сайту Верховної Ради.

2. Про облікову політику : лист Міністерства фінансів України № 31-34000-10-5/27793 від 21.12.2005 [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України.

3. Зборовська Н.С. Облікова політика: проблеми формування та шляхи їх вирішення / Н.С. Зборовська // Держава та регіони. – 2006 - №5 – с.355-359.

4. Житний А. Визначення впливу зовнішніх чинників на формування облікової політики / А. Житний // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010 - №2. – с.19-25.

5. Каразін В. Облікова політика підприємства: оновлюємо наказ / В.Каразін // Все про бухгалтерський облік. – 2009 - №3 – с.8-11.

6. Костенко О.М. Облікова політика як внутрішньогосподарський інструмент впливу на формування прибутковості підприємства / О.М. Костенко // Економіка та держава. – 2009 - №6 – с.71-72.