ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ФОРМУВАННЯ ТА ЗМІН ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Гаука Д.,Лазоришин М.

Буковинська державна фінансова академія

м.Чернівці

Науковий керівник:

Кравчук В.С.

Визначено основні поняття про власного капіталу як основного фінансового джерела функціонування підприємства. Подано наявну інформацію про стан, проблеми формування та змін власного капіталу, а також наведено рекомендації щодо їх удосконалення.

Постановка проблеми. На організацію бухгалтерського обліку, безперечно, впливають основні організаційні характеристики підприємств. Чітке виконання вказаних завдань значною мірою залежить від рівня організації обліку на підприємстві, що повинно охоплювати всю сукупність завдань із синтетичного й аналітичного обліку та контролю.

У сучасному бухгалтерському обліку допускається багатоваріантність вирішення питань щодо формування та використання власного капіталу. Разом з цим, ураховуючи специфічні ознаки функціонування підприємств, при організації обліку активів і пасивів необхідно враховувати вимоги чинного законодавства та кооперативну природу таких суб’єктів господарювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у вирішення проблеми формування кооперативного сектору приділяється достатньо уваги в роботах учених: .В. Варічєва, О.Й. Вівчара, Н.М. Воськало, О.І. Гриценка, Т.В. Кучерненка, Е.П. Шайко, В.К. Мервенецка, В.В. Сопка, М.Я. Дем’яненка, М.Й. Маліка, С.І. Юрія та інших. Завдяки роботам цих учених сформульовано підґрунтя для подальших наукових досліджень.

Виклад основного матеріалу. Удосконалення обліку власного капіталу насамперед зумовлено неточностями типових кореспонденцій рахунків, запропонованих методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку щодо операцій з формування статутного капіталу в акціонерних товариствах, зокрема його формування та нарахування дивідендів.

Виходячи з цього, пропонується ведення аналітичного обліку за рахунком 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами»: 6711 «Розрахунки за нарахованими дивідендами резидентам» і 6712 «Розрахунки за нарахованими дивідендами нерезидентам», якщо на підприємстві є акціонери резиденти та нерезиденти. Для підприємств, акціонерами яких є лише резиденти, пропонуються наступні розрізи аналітики: 6711 «Розрахунки за нарахованими дивідендами за привілейованими акціями», 6712 «Розрахунки за нарахованими дивідендами за простими акціями». Якщо в акціонерному товаристві випускають акції іменні та на пред’явника: 67111 «Розрахунки за нарахованими дивідендами за іменними привілейованими акціями», 67112 «Розрахунки за нарахованими дивідендами за привілейованими акціями на пред’явника», 67121 «Розрахунки за нарахованими дивідендами за простими іменними акціями», 67122 «Розрахунки за нарахованими дивідендами за простими акціями на пред’явника».

Вищенаведені пропозиції з методики забезпечують вдосконалення обліку власного капіталу в частині формування статутного капіталу та нарахування дивідендів.

Сучасні вимоги швидкості та своєчасності надання інформації призводять до комп’ютеризації фінансового та управлінського обліку і аналізу власного капіталу. Необхідно зазначити, що при використанні комп’ютерної техніки відрізняється порядок побудови системи рахунків. За наявності комп’ютеризованої системи бухгалтерського обліку (КСБО) немає потреби в обмеженні кількості показників, які одержуються в системі бухгалтерського обліку.

Основні відмінності при роботі з бухгалтерськими рахунками в комп’ютерних програмах полягають в наступному:

– існує можливість одночасного ведення обліку в декількох планах рахунків;

– значно розширено можливості аналітичного обліку.

При організації комп’ютерної форми обліку в акціонерних товариствах та товариствах з обмеженою відповідальністю особливість полягає у правильній організації аналітичного обліку складових власного капіталу, зокрема статутного (акціонерного) капіталу – за видами акцій (простими, привілейованими; іменними, на пред’явника), за акціонерами, засновниками, внесками в національній та іноземній валютах тощо.

Отже, при комп’ютеризації обліку власного капіталу слід обов’язково вести аналітичний облік за допомогою довідника «Засновники» або іншого створеного довідника. В довіднику відкриваються субрахунки на кожного засновника.

Д 461 К 40 – відображено заборгованість по внесках засновників-резидентів (в національній валюті)

Д 462 К 40 – відображено заборгованість по внесках засновників-нерезидентів (в іноземній валюті)

Д 4611 К 40, Д 4621 К 40 – безпосередньо ведення аналітичного обліку в межах субрахунку тощо.

Д 10 К 4611, Д30 К4621 – на суму погашення заборгованостей по внесках до статутного капіталу.

Зробивши «Аналіз рахунку», маємо інформацію про оголошений капітал і погашення заборгованостей засновників по внесках до статутного капіталу.

Для щорічних відрахувань до резервного капіталу можна розробити шаблон «Типові операції», де передбачити відрахування 5% від нерозподіленого прибутку. Для визначення прибутку програмою передбачено також автоматичне підраховування прибутку.

Вищенаведені пропозиції організації автоматизованої обробки інформації з обліку і аналізу власного капіталу забезпечують вдосконалення методології процесу обліку власного капіталу.

Основними цілями збільшення статутного капіталу є:

– мобілізація фінансових ресурсів для виконання виробничо-технічного характеру, модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва;

– збільшення частки капіталу, у межах якої власники підприємства відповідають за його зобов’язаннями перед кредиторами, спрямоване на підвищення кредитоспроможності та суб’єкта господарювання та його фінансової стійкості;

– поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства (збільшення капіталу пов’язане ,як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів);

– акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у тому числі з метою посилення впливу на них, поглинання чи придбання їх потужностей.

Статутний капітал, як правило, збільшують, щоб мобілізувати фінансові ресурси й підвищити фінансову стійкість підприємства. Ще один важливий мотив – збільшення капіталу, за яким власники несуть відповідальність перед кредиторами, завдяки чому підвищується кредитоспроможність підприємства. Серед інших чинників, що зумовлюють збільшення статутного капіталу, слід назвати зниження ринкової ціни акцій. Ефекту зниження курсу можна досягти і без збільшення номінального капіталу, зменшивши номінальну вартість акцій, а також збільшивши їх кількість.

Статутний капітал збільшують трьома методами: збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості, збільшенням номінальної вартості акцій, обміном облігацій на акції.

Взаємозв’язки між основними методами та джерелами збільшення статутного капіталу підприємства унаочнює рисунок 1.

Збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості. У такому разі статутний фонд підприємства зростає за рахунок трьох джерел:

– додаткових внесків учасників та засновників;

– дивідендів (реінвестиції прибутку);

– індексації основних фондів.

Рис.1. Методами та джерелами збільшення статутного капіталу підприємства

Зрозуміло, реальний приплив фінансових ресурсів на підприємство відбувається лише в разі здійснення додаткових внесків інвесторів в обмін на корпоративні права суб’єкта господарювання. Ця операція пов’язана з додатковою емісією таких прав. Збільшення номінальної вартості корпоративних прав.

У такому разі акції попередніх випусків обмінюють на акції нової номінальної вартості відповідно до кількості акцій, якими володіє акціонер. Збільшення статутного фонду акціонерного товариства збільшенням номінальної вартості акцій є підставою для анулювання реєстрації попередніх випусків акцій. Тому потрібно зареєструвати випуск акцій нової номінальної вартості.

Можна вжити наступних заходів з метою покращення використання власних коштів:

– спрямування частини чистого прибутку безпосередньо на приріст статутного фонду для підвищення нормативу (або поповнення власних оборотних коштів);

– продаж (реалізація) об’єктів основних засобів (зайвих, недовантажених, морально застарілих) і використання одержаних коштів (або бодай їх частин) на поповнення фонду власних коштів.

– вжити заходів щодо партнерських відносин з комерційними банками і збільшення на цій основі обсягу короткотермінових кредитів у своєму господарському обороті;

– розширення практики розрахунків на умовах попередньої оплати (перерахування авансів) тощо;

– потрібно визначити правильні пропорції розподілу свого капіталу між фондами основних та оборотних коштів та забезпечити, щоб ці кошти вкладалися в відповідні активи з найбільшою віддачею.

Таким чином, класифікація власного капіталу за зонами фінансової стійкості в найбільш загальному вигляді дає уяву про фінансовий стан підприємства.

Статутний капітал акціонерного товариства складається з простих і привілейованих акцій і його збільшення може відбуватись через збільшення акцій існуючої номінальної вартості або шляхом збільшення вартості акцій. Таке збільшення статутного капіталу може відбуватись за рахунок індексації основних засобів.

Підприємство має право викупити в акціонера оплачені ним акції або частку в статутному капіталі господарського товариства, для подальшого їх перепродажу, анулювання. Однак така операція здійснюється за погодженням на зборах засновників. Якщо акції викуповують за готівкові кошти, то первинним документом буде видатковий касовий ордер, якщо за безготівковим розрахунком – виписка банку.

Документальне оформлення перепродажу акцій чи часток буде залежати від виду активу, який надається в оплату, та проводиться аналогічно погашенню заборгованості з капіталу.

Анулювання викуплених акцій (часток) призводить до зменшення статутного капіталу, здійснюється на підставі рішення засновників. Під час анулювання акцій (часток) складові власного капіталу змінюються залежно від різниці між собівартістю викуплених акцій (часток) та їх номінальною вартістю. Частково така різниця погашається за рахунок додатково вкладеного капіталу. Якщо фактична собівартість викуплених акцій (часток) перевищує їх номінальну вартість понад наявного залишку на рахунку додатково вкладеного капіталу (кредитове сальдо по рахунках 421, 422), то вона погашається за рахунок нерозподіленого прибутку.

Як під час анулювання акцій (часток), так і під час їх перепродажу оформляють бухгалтерську довідку. Ми пропонуємо для обліку цих операцій застосовувати таку табличну форму документа про розрахунок результату від перепродажу акцій (часток) або їх анулювання.

У цьому документі, на відміну від бухгалтерської довідки, систематизовано інформацію про кількість акцій, їх номінальну та реальну вартість, можливу кореспонденцію рахунків внаслідок перепродажу чи анулювання акцій. Також потрібно вказати номер протоколу зборів засновників в якому прийнято рішення про здійснення таких операцій з акціями.

У разі виходу учасника з господарського товариства, крім частки в статутному капіталі, йому належить частина майна підприємства, пропорційна його внеску до статутного капіталу. Рішення про вихід учасника з товариства приймається на загальних зборах та закріплюється протоколом, однак розрахунок частки належного йому майна оформлюється бухгалтерською довідкою. Пропонуємо для обліку цієї операції застосовувати таку табличну форму документа (табл. 2).

Таблиця 1

Форма для розрахунку результату від перепродажу акцій (часток) або їх анулювання

Кількість акцій	Номінальна вартість	Собівартість викуплених акцій	Сума одержана від реалізації акцій (часток)	Результат перепродажу
				Вартість перепродажу більша ніж фактична собівартість (гр.4>гр.3)		Результат анулювання
						Вартість перепродажу менша ніж фактична собівартість (собівартість викуплених та анульованих акцій більша за їх номінальну вартість) (гр.3>гр.4) (гр.3>гр.2)
1	2	3	4	Кредит 421	Кредит 422	Дебет 421	Дебет 422	Дебет 443	Дебет 40

Таблиця 2

Форма розрахунку частки власного капіталу у разі виходу учасника

з товариства

Учасник товариства	Частка учасника у власному капіталі, %	Статутний капітал, грн.	Інші складові власного капіталу, грн					Частка, на яку зменшується статутний капітал (гр.3. гр.2) (Дт 40 Кт 672)	Частка учасника у іншому майні під- приємства, грн (гр.8 гр.2)
			Додат- ковий капітал	Резр- вний капітал	Нерозпо- ділений прибуток минулих років	При- буток поточ- ного року	Разом		Дт 441 Кт 672	Дт. 43 Кт 672
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

У запропонованому документі, для полегшення розрахунку належного майна учаснику, зі складу власного капіталу виділеного окремо статутний капітал, з якого забирається частка учасника, та інший власний капітал,частка в якому належить учаснику та виплачується за рахунок нерозподіленого прибутку (за його наявності) або за рахунок резервного капіталу.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом зменшення номінальної вартості акцій призводить до компенсації такої різниці акціонерам або до збільшення додатково вкладеного капіталу. Засновники підприємства можуть прийняти рішення про покриття невідшкодованих збитків за рахунок пайового капіталу, додаткового чи резервного капіталу. Така операція оформляється рішенням засновників. На суму безкоштовно отриманих необігових активів підприємство збільшує інший додатковий капітал. У процесі їх експлуатації нараховується знос, на величину якого визнається дохід від безоплатно одержаних активів та відповідно зменшується додатковий капітал. Ця операція оформляється бухгалтерською довідкою.

Отож, підприємству потрібно вживати всіх вище перелічених і інших заходів для того, щоб підвищити ефективність використання власного капіталу і знаходитися в зоні фінансової стійкості, за якої все майно підприємства поступово стає власним, а позичковий капітал має надійні джерела покриття.

Висновок. Організація бухгалтерського обліку представляє собою систему практичного здійснення прийомів і способів відображення господарських операцій, яка повністю забезпечує дієвий контроль і всебічний аналіз господарської діяльності підприємства при мінімальних затратах праці і засобів на ведення обліку. Організовуючи облік власного капіталу необхідно враховувати наступні фактори: форму власності; організаційно-правову форму господарювання; кількість засновників.

Основними завданнями організації обліку власного капіталу є: забезпечення обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух власного капіталу; контроль за правильністю і законністю формування власного капіталу; своєчасне, повне, правильне відображення розміру і всіх змін власного капіталу; контроль за раціональним розподілом прибутку за відповідними фондами; організація аналітичного обліку на рахунках власного капіталу для своєчасного отримання достовірної інформації; правильне відображення в регістрах обліку і звітності операцій з власним капіталом.

Облік власного капіталу забезпечує не тільки інформацією про операційну діяльність, але й фінансову діяльність (зміни у складі власного капіталу, так і поточних, і довгострокових зобов’язань підприємства), при цьому об’єднуючи практично всі функції управління – облік, планування, координацію, контроль, аналіз, прийняття рішень.

Список використаної літератури:

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 року №96 – ХІV(зі змінами і доповненнями)

2. Положення стандарт бухгалтерського обліку №5 «Звіт про власний капітал»(зі змінами і доповненнями).

3. Варічєва Р.В. Звіт про власний капітал як джерело аудиту операцій з руху власного капіталу / Р.В. Варічєва // Міжнародний збірник наукових праць – 2009. – Випуск 2(17) – С.3

4.

5. 7-43.

6. Вівчар О.Й. Власний капітал як фінансове джерело функціонування підприємства / О.Й. Вівчар // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.5. – С. 146-150.

7. Воськало Н.М. Документування операцій з обліку власного капіталу / Н.М. Воськало // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. − Вип. 19.11. С. 126-134.

8. Гриценко О.І. Організація бухгалтерського обліку власного капіталу / О.І. Гриценко // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2010 – № 1 (7) – С.225-228.

9. Кучерненко Т.В. Удосконалення методики складання звітів про власний капітал / Т.В. Кучерненко, Е.П. Шайко, В.К. Мервенецка // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – №11. – С. 9-15

10. Сопко В.В. Бухгалтерський облік капіталу (пасивів) в управлінні підприємством / В.В. Сопко // Вчені записки. – К.: КНЕУ, 2008. – Вип. 8. – 310 с.