В.В.Бонарев

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

м. Чернівці

ОСНОВНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ТРАНСАКЦІЙНИМИ ВИТРАТАМИ

Економіка нашої країни має ґрунтуватися на постулатах інституціоналізму, а не тільки на положеннях класичної та неокласичної теорії. Основна риса інституціоналізму полягає насамперед у тім, що прихильники інституціоналізму в основу аналізу беруть не тільки економічні проблеми, а пов'язують їх з проблемами етичними, політичними, соціальними, правовими тощо. Узагальнення інституціоналізму можна знайти в працях Рональда Коуза ("Природа фірми" (1937), "Проблеми соціальних витрат" (1960)). Одна з найважливіших заслуг Р.Коуза полягає в тім, що він визначив і запровадив у науковий обіг таку категорію, як трансакційні витрати (витрати на пошук інформації про ціни, попит, пошук партнерів, укладання контрактів тощо). Це знаменувало появу в інституціоналізмі так званого контрактного підходу до теорії інститутів, що зумовило виникнення нової міждисциплінарної науки: поєднання права, економічної теорії та організації. Тому необхідним є дослідження даних витрат, виділення цих витрат із сукупності витрат періоду, вивчення механізму їх виникнення, оцінювання їхнього рівня, контролю та управління ними.

Дослідженню питань трансакційних витрат присвячено праці зарубіжних вчених, таких як: Д. Алена, О. Вільямсона, Г. Клейнера, Р. Коуза, Д. Норта, Р. Ріхтера, Е. Фуруботна. Вітчизняними вченими, які займалися даною проблемою є С. Архієреєв, Р. Капелюшніков, В. Кокоревич, В. Кузьменко, С. Малахова, В. Милошик, А. Шастітко. Проблемам трансакційних витрат у бухгалтерському обліку та в управлінні присвячено праці Г. Кірєйцева, М. Пушкаря, Ж. Ющак, М. Шигун.

Метою статті є теоретико-методологічний аналіз основних засад управління трансакційними витратами.

Поняття трансакційних витрат було введено Р. Коузом у своїй праці "Природа фірми" (1937). Суть трансакційних витрат він розглядав так: "Покупці і продавці мають знаходити один одного; покупці повинні вивчити те, що продавці можуть їм запропонувати, а продавці – що покупці хочуть придбати; обидві сторони мусять вивчити ціни, за якими інша сторона погодиться здійснювати операції, сторони повинні вести переговори, виробляти контракти, забезпечувати їх виконання і так далі. Створюватимуться ринки і з'являтимуться спеціалісти – дилери і брокери – для забезпечення процесу обміну. Саме витрати такої діяльності я називаю трансакційними витратами [4, с.33]. Це кошти, необхідні для підготовки й управління виконання контрактів, а також для локальних заходів у рамках фірми".

Е. Фуруботн та Р. Ріхтер – розуміють під трансакційними витратами сукупність усіх витрат, які пов’язані зі створенням або зміною інституту і організацій. Російський вчений А. Олейник відносить до трансакційних витрат усі витрати, що пов’язані з обміном та захистом правоможностей [5, с.26], інше визначення дає російська вчена С. Ю. Брасукова, яка під трансакційними витратами розуміє витрати, пов’язані з обслуговуванням контрактних відносин, а також передачею, специфікацією та захистом прав власності [2, с.109].

А. Шастітко трактує трансакційні витрати як відносну цінність ресурсів, які використовуються для планування, адаптації та контролю за виконанням задач у різних структурах, які впорядковують відносини між економічними агентами, що обмінюються правами власності [9, с.551]. В. В. Валентинов наголошує, що трансакційні витрати – це форма вияву етичних та інтелектуальних обмежень економічних суб’єктів, що спричиняє неповну реалізацію можливостей економічного розвитку [6, с.85].

С. І. Архієреєв зазначає, що трансакційні витрати – це економічні витрати, що включають неявні витрати (втрати), які визначаються за альтернативним принципом. Запропоновано визначення трансакційних витрат як сукупності витрат, що виникають при обміні правами власності, і затрат, призначених для зменшення цих витрат [1, с.4].

Однією із основних базових концепцій управління витратами є концепція трансакційних витрат. Базовою одиницею в теорії трансакційних витрат визначається акт економічної взаємодії, угода, трансакція. Категорія трансакції розуміється гранично широко і використовується для позначення обміну товарами, юридичними зобов’язаннями, угодами короткострокового й довгострокового характеру, що вимагають детального оформлення і припускають просте взаєморозуміння сторін [3, с.47].

Управління трансакційними витратами на вітчизняних підприємствах надзвичайно проблематичне через високу частину подібних витрат, яка носить нелегальний характер та утруднення їх виділення зі сукупності легальних витрат, оскільки вітчизняними регулятивами бухгалтерського обліку таке поняття, як трансакційні витрати, не передбачено [8, с.23]. Управління трансакційними витратами підприємства є трудомістким і взаємопов’язаним комплексом робіт, які впливають на процес виділення і здійснення витрат у всіх видах діяльності на підприємстві для подальшого оптимального рівня трансакційних витрат. Складність управляти трансакційними витратами обумовлена тим, що дані витрати досить різноманітні за складом, виникають на різних етапах діяльності підприємства та у різних структурних підрозділах.

Головним завданням управління трансакційними витратами підприємства є підвищення конкурентоспроможності та ефективності функціонування за рахунок оптимального формування цих витрат.

На нашу думку управління трансакційними витратами слід розглядати в двох напрямках. Перший напрямок полягає в тому, що трансакційні витрати зростають пропорційно збільшенню невизначеності умов господарювання та ненадійності партнерів. Рівень трансакційних витрат впливає на інтенсивність цінової конкуренції, формування масштабу ринку, галузі виробництва, вид стратегії просування товару, еластичність попиту на товар та стадії життєвого циклу товару; покращує конкурентоспроможність і збереження потужностей підприємства. Інший напрямок передбачає скорочення трансакційних витрат, що призводить до зменшення собівартості, ціни продукції та витрат діяльності, оскільки величина трансакційних витрат впливає на кінцевий результат діяльності підприємства.

Трансакційні витрати присутні на кожному підприємстві не залежно від величини та форми власності. Зі збільшенням розміру підприємства зростає кількість і обсяг здійснюваних господарських операцій, що, відповідно, призводить до зростання величини трансакційних витрат. Тому на великих підприємствах доцільно для управління трансакційними витратами створити центр відповідальності трансакційних витрат. На малих підприємствах управління може здійснювати керівник підприємства або уповноважена ним особа.

А. М. Турило, Ю. Б. Кравчук і А. А. Турило вважають, що центр відповідальності – це структурний підрозділ підприємства, який очолює певна особа (менеджер), яка самостійно приймає управлінські рішення в межах власних повноважень та несе персональну відповідальність за виконання доведених до цього підрозділу планових завдань, основних показників діяльності [7, с.37].

Центр відповідальності за трансакційними витратами буде планувати, координувати трансакційні витрати, вивчати сектори їх обліку, моніторингу, аналізу і прогнозувати, а також здійснювати інформаційне забезпечення щодо трансакційних витрат. Це дозволить здійснювати оперативне регулювання трансакційних витрат та визначати відповідальність керівників структурних підрозділів, у яких виникають та збільшуються ці витрати.

Об’єктами центру відповідальності виступають витрати пов’язані з вивченням та моніторингу ринку (ринків продавців, ринків покупців, ринків посередників), цінової політики конкурентів, витрати на проведення переговорів, укладання та юридичному оформленню контрактів, витрати на контроль і дотримання умов угоди.

Суб’єктами управління трансакційними витратами є керівники, менеджери, бухгалтери, які беруть участь у виконанні окремих функцій або елементів управління витратами.

Функції центру відповідальності трансакційних витрат відображено у таблиці 1.

Таблиця 1

Функції центру відповідальності трансакційних витрат

№	Функції центру	Характеристика
1	Облікова	Правильне віднесення трансакційних витрат, а також облік господарських операцій, що зумовлюють виникнення трансакційних витрат.
2	Аналітична	Аналіз отриманих даних (передбачає глибоке вивчення сутності та структури витрат) та запровадження оптимальної методики аналізу, виявлення резервів зниження трансакційних витрат.
3	Інформаційна	Забезпечення керуючого персоналу правильною, достовірною інформацією для прийняття правильних виважених управлінських рішень.
4	Контрольна	Контроль за дотриманням причин виникнення трансакційних витрат та запобігання їх нераціональному збільшенню

Ключові завдання центру відповідальності в системі управління підприємства полягають у функціональному забезпеченні механізму управління та виборі адекватних інструментів, оцінка ефективності яких здійснюється за критеріями зміни величини трансакційних витрат у часі, від зниження до оптимізації за умов збереження ринкових позицій підприємства.

Як висновок, можна стверджувати, що до трансакційних витрат відносяться витрати, пов’язані зі проведенням переговорів і прийняттям рішень, контролем та юридичним захистом виконання контрактів в умовах ринку. На нашу думку, на малих підприємствах управління трансакційними витратами може здійснювати керівник підприємства, а на великих підприємствах для управління трансакційними витратами необхідно створювати центр відповідальності за трансакційними витратами.

Список використаних джерел:

1. Архієреєв С. І. Трансакційні витрати в умовах ринкової трансформації: Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.01.01. / С. І. Архієреєв / Харківський національний ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2002. – 32с.

2. Барсукова С. Ю. Трансакционные издержки вхождения на рынок предприятий малого бизнеса / С. Ю. Барсукова // Проблемы прогнозирования. – 2000. – №1. – с. 108-119.

3. Звячкіна В. Ю. Особливості підходів до управління витратами на промислових підприємствах / В. Ю. Звячкін // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. Выпуск 33-2, 2008. – с. 44-49.

4. Коуз Р. Фирма. Рынок. Право / Р. Коуз. – М.: Дело, 1993. – 192с.

5. Пустовійт Р. Трансакційні витрати: теоретичні концепції та емпіричний аналіз / Р. Пустовійт // Економіст. – 2004. – № 10. – с. 26-29.

6. Ткач А. А. Інституціональна економіка. Нова інституціональна економічна теорія. Навчальний посібник / А. А. Ткач. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 304с.

7. Турило А. М. Управління витратами підприємства: [Текст] навч. посіб. / А. М. Турило, Ю. Б. Кравчук, А. А. Турило. – К.: Центр навч. л-ри, 2006. – 120с.

8. Череп А. В. Управління витратами суб’єктів господарювання: Монографія, 2-ге вид., стереотип / А. В. Череп. – Харків: В.Д. "ІНЖЕК", 2007. Частина І. – 368с.

9. Шаститко А. Новая институциональная экономическая теорія / М. Шаститко. – М.: Экономический факультет МГУ, ТЕИС, 2002. – 591с.