Экономические науки/10.Экономика предприятия

Арнаут І.П.

Одеська національна академія харчових технологій

Визначення конкурентоспроможності підприємства економістами Німеччини

В умовах лібералізації світового ринку та конкуренції та внутрішньому європейському ринку все частіше постає питання забезпечення конкурентоспроможності підприємств [5, с.6]. Проблема забезпечення конкурентоспроможності підприємства набула актуальності не тільки в Україні, але й у країнах Заходу та у всьому світі. Про це свідчить багата кількість досліджень у цій сфері.

Питаннями конкурентоспроможності займалися проф. Ротенбургер, Б. Якобсон; М. Романович, Д. Рост, Й. Хайнрих, Ф. Визнер, Ю. Енглерт, Д. Шодер, Х. Еггс та дослідники економічного інституту Кёльна [1-5].

Поняття «конкурентоспроможність» стало найулюбленішим в політиці науці [3, c.7]. Воно застосовується по відношенню до країни, галузі, регіону, підприємства, товару. Між конкурентоспроможністю країни, галузі, регіону та підприємства існує тісний взаємозв’язок. Конкурентоспроможність країни визначають конкурентоспроможність регіонів, яку визначають підприємства визначених галузей даного регіону.

Через те, що конкурентоспроможність галузі визначається як агрегована конкурентоспроможність її підприємств, зупинимося детальніше на визначенні конкурентоспроможності саме на рівні підприємства.

На сьогоднішній день не існує єдиного, загальноприйнятого поняття «конкурентоспроможності». В роботах економістів Заходу наведено безліч визначень поняття «конкурентоспроможності». Наведемо і проаналізуємо деякі з них.

В німецькому тлумачному словникові Дуден поняття «конкурентоспроможності» трактується як здатність конкурувати з іншими [3, c.7]. Баласса визначає конкурентоспроможність як «вміння продавати».

Економіст Лангбен вважає, що підприємство тоді є конкурентоспроможним, коли воно покриває витрати на виробництво при реалізації товарів по цінах, які визначаються ринком. На мою думку, це поняття є дуже вузьким. Для конкурентоздатності підприємства це занадто мало тільки покривати свої витрати. В такому випадку в нього не вистачатиме коштів для розширення своєї діяльності [3, с.7].

На думку економістів Тиллака та Епштайна, підприємство тоді є конкурентоспроможним, коли воно займає визначену частку на ринку окремого товару, зберігає її та по можливості збільшує.

Конкурентоздатність підприємства – це наявна спроможність підприємств у ліберальному середовищі досягати і зберігати доходну частку ринку [1, c.1].

Проаналізувавши усі вище наведені визначення конкурентоспроможності, можна помітити, що усі вони мають схожий визначальний фактор. Усі визначення пов’язані зі здатністю окремого економічного об’єкта реалізовувати свою продукцію при цьому зберігати свою частку на ринку та по можливості її збільшувати.

Відрізняється визначення «конкурентоспроможності підприємства» М. Романовича. У своїй роботі «До визначення конкурентоспроможності молочного сектора Білорусії» пов’язує конкурентоспроможність підприємства з наявністю в нього конкурентних переваг по відношенню до конкурентів [3, с.8]. На його думку, підприємство тоді зможе реалізувати свою продукцію, коли воно продає товар по вигідним цінам або кращим за якістю, ніж у конкурентів. При цьому повинні покриватися витрати на виробництво. Це можливо при оптимізації планування виробництва та обраній спеціалізації. Незвична система виробництва забезпечує підприємству наявність конкурентної переваги по відношенню до конкурентів.

В роботі [4, с. 804] підприємство вважається конкурентоспроможним, коли воно знаходиться в такому становищі, при якому покращується якість виробленої продукції темпами, вище за середні, або зменшуються виробничі витрати, що призводить до досягнення більшої частки ринку чи рентабельності по відношенню до конкурентів.

Треба відзначити, що конкурентоздатність об’єкта – це відносна величина і може бути визначена лише у порівнянні з іншими аналогічними об’єктами.

Слід відрізняти фактичну та потенційну конкурентоздатність підприємства. При аналізі досягнутої конкурентоздатності беруться до уваги показники ефективності підприємства. Потенційна конкурентоздатність враховую перспективи розвитку галузі, країни, підприємства [3, c. 33].

Потребує уваги класифікація факторів конкурентоспроможності підприємства, наведена в роботі [2, с. 2]. Згідно класифікації, усі фактори впливу поділяються на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх факторів впливу на конкурентоздатність відносяться: прибуток; товарооборот; витрати; гнучкість (технічні, процесуальні, ринково орієнтовані ноу-хау).

До зовнішніх факторів впливу відносяться: питома вага продукції підприємства на ринку; ринкова сила постачальників та споживачів; кількість конкурентів; бар’єри входу на ринок; наявність товарів-субститутів; рівень свободи у визначенні ціни на готову продукцію.

Ноу-хау, питома вага на ринку, бар’єри входу на ринок служать як індикатори для оцінки потенційної конкурентоздатності, в той час як усі інші фактори впливу – для оцінки фактичної конкурентоздатності.

Конкурентоспроможність підприємства – динамічна величина. Фактори, які формують конкурентоспроможність, і технології з часом змінюються, тому необхідно слідкувати за змінами на ринку і швидко адаптуватися до них. Конкурентоспроможність, досягнута на даний момент часу, ще не забезпечує конкурентоспроможність підприємства у майбутньому. Головною характеристикою підприємства, яка дозволяє досягати та зберігати конкурентоспроможність, є здатність до інновацій, а також адаптація підприємства до змін умов господарювання.

Проаналізувавши вище наведену інформацію, можна зробити наступні висновки:

– конкурентоздатність підприємства – здатність підприємства займати визначену частку на ринку окремого товару, зберігати її та по можливості збільшувати; наявністю в нього конкурентних переваг по відношенню до конкурентів; здатність швидко адаптуватися до змін умов господарювання;

– слід відрізняти фактичну та потенційну конкурентоздатність. Існують різноманітні фактори, які впливають на рівень конкурентоздатності підприємства. Головною характеристикою підприємства, яка дозволяє досягати та зберігати конкурентоспроможність, є здатність до інновацій, а також адаптація підприємства до змін умов господарювання;

– конкурентоспроможність підприємства – відносна величина і може бути визначена лише у порівнянні з іншими аналогічними об’єктами. Це динамічна величина. Фактори, які формують конкурентоспроможність, і технології з часом змінюються, тому необхідно слідкувати за змінами на ринку і швидко адаптуватися до них.

Література

1. D.Rost, J.Heinrich und F.Wiesner Betriebswirtschaftliche Aspekte der Wettbewerbsfähigkeit landwirtschschaftlicher Unternehmen in den neuen Bundesländern von Betriebsform, Betriebsgrösse und Standort. – S. 1 – 8.

2. H. Eggs, J. Englert, D. Schoder Wettbewerbsfähigkeit vernetzter kleiner und mittlerer Unternehmen – Eine Strukturierung der Einflüssfaktoren. – S. 1 – 19. 4

3. M. Romanovitsch Zur Bestimmung der Wettbewerbsfähigkeit des weissrussischen Milchsectors: Aussagefähigkeit von Wettbewerbsindikatoren und Entwicklung eines kohärenten Messungskonzept. – 2010. – S. 202.

4. S. KU IĆ, C. GRUPE: Über die Wettbewerbsfähigkeit - Definitionsversuche und Erklärungsansätze // EKONOMSKI PREGLED. –2004. – № 55 (9-10) – S. 804 – 813.

5. Prof. Dr. W. Rothenburger, B. Jacobsen. Wettbewerbssituation des deutschen Gartenbaus im europäischen Vergleich – Analyse ausgewählter wichtiger Wettbewerbsfaktoren in der Gartenbauwirtschaft. – 2004. – S. 387.