Медицина / 6.Экспериментальная и клиническая фармакология

О. Ю. Галкін

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», м. Київ; ТОВ «Універсальне агентство «ПРО-ФАРМА», м. Київ

Особливості патогенезу та фармакотерапії гніздової алопеції

Алопеція (випадіння волосся) залишається надзвичайно актуальною проблемою, займаючи в структурі патології шкіри значну питому вагу. Серед набутої алопецій найбільш поширена гніздова алопеція (ГА), яка може розвинутися в будь-якому віці у представників обох статей. Етіологія гніздової алопеції остаточно не встановлена, а патогенез доволі складний, оскільки в її основі лежать різні патогенетичні механізми. Для успішного цілеспрямованого створення засобів фармакотерапії гніздової алопеції важливим є розуміння патогенетичних процесів в організмі людини, що призводять до захворювання.

Метою роботи було узагальнення та аналіз особливостей патогенезу гніздової алопеції як обов’язкових передумов успішної фармакотерапії та створення препаратів для лікування та профілактики гніздової алопеції.

Особливості патогенезу гніздової алопеції. Етіологія захворювання дотепер є маловивченою, проте за даними багатьох авторів найбільш вірогідним є аутоімунний механізм ураження волосяних цибулин. Чимало наукових даних підтверджують аутоімунну теорію патогенезу ГА. Гніздову алопецію виявлено у 30% пацієнтів, які страждають аутоімунною поліендокринопатією з ідіопатичним гіпопаратиреоїдизмом і хронічним шкірно-слизовим кандидозом. Існують дані про взаємозв’язок гніздової алопеції і тиреоїдиту Хашимото, важкої міастенії, діабету та інших аутоімунних захворювань. У залежності від використовуваних критеріїв різні автори повідомляють про атопічні захворювання у 20-50% пацієнтів з гніздовим облисінням. Доволі численну групу хворих на ГА складають пацієнти, у яких у розвитку захворювання виявляється значуща роль розладів вегетативної нервової системи (зв’язок нерводистрофічних розладів з розладом симпатичної нервової системи), що дозволяє розглядати ГА й як трофоневротичне захворювання. Слід відзначити, що роль генетичних факторів у розвитку ГА підтверджується даними про виявлення у хворих статистично значимого підвищення деяких HLA-антигенів (галлотип С, HLA-А2, В40).

Особливості фармакотерапії гніздової алопеції. Лікування алопецій й у наш час залишається важким завданням. Після поглибленого обстеження хворого складається індивідуальний план лікування з урахуванням виявленої причини захворювання та супутньої патології. Оскільки останнім часом особливо збільшилася кількість досліджень і публікацій щодо аутоімунних механізмів патогенезу ГА і відповідних патогенетичних методах лікування, ми поділяємо точку зору, що терапія повинна бути комплексною і максимально індивідуальної [26]. Виділяють засоби базової терапії, що спрямовані на корекцію виявлених у пацієнта фонових порушень і супутніх захворювань (судинорозширювальні препарати, седативні, дегідратуючі засоби, центральні метаболіти амінокислот, ноотропи, комплекси мікроелементів і вітамінів, біогенні стимулятори, анаболіки). Також використовують препарати, що покращують трофіку тканин, мікроциркуляцію, кремнійвмісні препарати, що покращують структуру волосся, стимулятори проліферації кератиноцитів.

В даний час існують різні способи і методи лікування ГА, серед яких основними є: неспецифічні подразнюючі засоби; контактні алергени; неспецифічні імунносупресори; специфічні імуносупресори; засоби прямої дії на волосяні цибулини, що стимулюють ріст волосся; фізіотерапевтичні методи.

Фітотерапія алопеції. Засоби фітотарапії алопеції широко застосовуються як у народній, так і в традиційній медицині. Серед лікарських рослин, застосовуваних при облисінні слід назвати лопух великий (корінь і квітки), хміль звичайний, кропиву жагучу і дводомну, софору японську (плоди), мати-й-мачуху, а також обліпиху крушиновидну, горець пташиний, таволгу в’язолистну, березу білу, чебрець повзучий, медунку лікарську, любисток аптечний.

Слід відмітити оригінальний фітопрепарат для лікування алопеції у формі настоянки наступної лікарської рослинної сировини: корені лопуху справжнього, плоди софори японської, кореневища аїру, листя кропиви, хмелю супліддя (шишки). Біологічно активні речовини запропонованих лікарських рослин надають знеболюючі, протисвербіжні, антисептичні та епітелізуючі властивості – відновлюють структуру та функції шкіри, покращують кровообіг в капілярній системі шкіри, стимулюють в ній обмін речовин і трофічні процеси – покращують живлення шкіри голови. Наявність біологічної активності може стати основою для практичного використання біологічно активних речовин приведених вище лікарських рослин для створення препарату лікувально-профілактичної дії у відношенні різних форм алопеції.

Висновки. З огляду на провідну роль аутоімунних механізмів у розвитку гніздової алопеції найбільш ефективними препаратами є специфічні та неспецифічні імуносупресори та контактні алергени. За своїм профілем безпечності серед лікарських засобів даних груп переважними є дифенілциклопропенон, дибутиловий ефір скварової кислоти, препарати глюкокортикостероїдів, гропринозин, тимопентин та левамізол. Фотохіміотерапія, що базується на використанні ультрафіолету А та фотосенсибілізаторів-псораленів й впливає на інтенсивність місцевих імунологічних реакцій, є доволі ефективним лікувальним підходом.

Через важливу роль розладів вегетативної нервової системи у патогенезі гніздової алопеції доволі ефективними при лікуванні даного захворювання є неспецифічні подразнюючі засоби (антралін, кротонова олія, настоянка червоного перцю, прополісова мазь тощо).

Засоби прямого впливу на волосяні цибулини, що стимулюють ріст волосся, зокрема міноксидил, характеризуються цілком задовільною безпечністю та доброю ефективністю при неускладнених формах захворювання.

Перспективним напрямком створення лікарських засобів для лікування та профілактики гніздової алопеції є використання лікарських рослин. Фітохімічний та фармакотерапевтичний дизайн таких препаратів може забезпечувати комплексний лікувальний ефект. Біологічно активні речовини лікарських рослин можуть одночасно забезпечувати знеболюючі, протисвербіжні, антисептичні та епітелізуючі властивості препарату, а також імуномоделюючу активність.