Філософія / 2.Соціальна філософія

Лар’яновський І. С.

Одеська державна академія холоду

ЦІННІСНО-СВІТОГЛЯДНИЙ АНАЛІЗ ДЕЯКИХ ФОРМ СУЧАСНОГО МІСТИЦИЗМУ І ОКУЛЬТИЗМУ

У 20 ст. європейська наука і техніка, як можна було б припустити, назавжди виженуть містику й окультні "герметичні науки". Дійсно, норми наукової раціональності та технічної доцільності, через їхню багаторазово доведену практичну ефективність, були поширені на всі основні сфери життєдіяльності західної цивілізації. Містичне, окультне стало сприйматися суспільною думкою як прикра перешкода на шляху переможного руху європейської раціональності, тобто як лише пережитки похмурого перед-наукового минулого, що підживлювалися псевдо-таємничими і сумнівними захопленнями деяких болісно екзальтованих суб'єктів. Разом з тим, на рівні колективного несвідомого схильність до поступок на користь ірраціонального світовідчування і світорозуміння, до зачарованості (внаслідок відсутності рефлексії) всім непоясненим, таємничим, періодично давала про себе знати. Часом це носило масовий і катастрофічний характер. (Є підстави вважати феномен гітлерівського фашизму спробою створення ірраціональної містико-магічної цивілізації, альтернативної просвітницькій західноєвропейській цивілізації, що на наше щастя зазнало краху.)

Сьогодні багато хто у світі живуть у передчутті настання нової епохи. Стрибок в організованості суспільства і життя, зроблений країнами Заходу, сприймається як ознака близького народження на планеті зовсім нової, звільненої від влади матерії цивілізації. І хоча такого роду чекання не є чимось новим, однак ніколи раніше вони не мали під собою настільки могутньої підстави. Стрімкий розвиток науки і технології зробив мрію про владу над матерією близькою реальністю. Небачене розкриття творчих сил людини, як думають, повинне стати одним з найбільш важливих ознак настання нової ери. Іншим атрибутом нової цивілізації буде її глобальний характер. Відомий американський політолог Ф. Фукуяма в нашумілій статті "Кінець історії" зауважує, що розпочаті сьогодні у світі фундаментальні політичні зрушення спрямовані до утвердження єдиного світового порядку і завершення історії в тім змісті, як її розуміли дотепер. Однак, якщо звернутися від футурологічних спекуляцій до виважено-наукових прогнозів, то стає очевидним, що разом з реальною можливістю тріумфу маячить не менш реальна можливість глобальної катастрофи. Песимістичні прогнози, зроблені в 70-і роки ХХ ст., уперше змусили громадськість звернути увагу на глобальні проблеми. З тих пір залякування екологічною кризою встигли набриднути і як би зблякли на тлі значних досягнень науково-технічного і суспільного прогресу. Однак проблеми залишилися проблемами. Більшість з них не тільки не вирішені, але ще більш загострилися. Позитивні зміни мають місце лише в тих проблемних галузях, що безпосередньо впливають на якість життя громадян розвинутих країн (наприклад, знизився рівень забруднення у великих західноєвропейських містах). Тим часом, для фахівців цілком очевидним є той факт, що глобальний тиск на навколишню природу посилився. Так, Д. Медоуз, член Римського клуба, що опублікував у 1972 р. всесвітньо відому доповідь "Межі росту", в одному зі своїх недавніх інтерв'ю заявив, що, на його думку, положення з тих пір у цілому погіршилося так, як і було передбачено більш 30-ти років тому. Не можна сказати, що автори оптимістичних прогнозів не помічають загрозливих тенденцій у розвитку західної техногенної цивілізації. Проте, вони вважають, що оптимізм - більш вигідна стратегія. Футурологи-оптимісти сподіваються, що в процесі подальшого цивілізаційного розвитку будуть відкриватися нові можливості для розв’язання найбільш актуальних загальнолюдських проблем. Варто, однак, звернути увагу на одну примітну особливість пропонованих ними рецептів порятунку. Так, якщо для 50-60 р. ХХ ст. були характерними сподівання на науку і технологію, то пізніше вони перемінилися через розуміння того, що проблеми, які постали перед сучасним суспільством, занадто глибокі і не мають виключно технологічних варіантів рішення. Тому що самі по собі науково-технічні знання в сполученні з прагненням до необмеженого споживання стають джерелом нових, ще більш гострих проблем. Виникає задача оптимізації споживання в загальносвітовому масштабі, що для найбільш благополучних країн означає істотне зниження якості життя. Але важко сподіватися, що люди раптом відвернуться від повсякденних справ і почнуть перейматися почуттям глобальної відповідальності. Але і біосистема Землі, будучи виведеною зі стану рівноваги внаслідок надмірного антропогенного навантаження на неї, сама вже не в силах упоратися з нанесеними їй ушкодженнями. Тому, людство заради власного порятунку змушене буде взяти, значною мірою, на себе контроль і регулювання глобальних біосферних процесів. Останнє можливо тільки за умови відповідної орієнтації масової свідомості. У найближчому майбутньому саме від психологічного стану і ціннісно-світоглядних орієнтацій мас буде залежати, чи удасться перебороти цивілізаційну кризу.

Симптоматично, що деякі нові напрямки містико-окультної діяльності, що виникли у 20 ст., були б неможливі в попередні епохи, оскільки носять - явно або приховано - техногенний характер. Мова йде про, так називану, "пара-науку". Серед цілого ряду пара-наукових дисциплін найбільший суспільний резонанс в останні десятиліття випав на "уфологію" і парапсихологію. Уфологія як пара-наука оформилася в другій половині ХХ ст. Дослідницький інтерес ентузіастів-"уфологів" переважно спрямовується на вивчення аномальних явищ в атмосфері, на поверхні землі (іноді в гідросфері і у найближчому космосі), що масовою свідомістю інтерпретуються як прояв діяльності іншого, нелюдського (позаземного) розуму. Самі уфологи сьогодні (а серед них є професійні вчені із солідною репутацією) досить далекі від єдності в питанні про тлумачення аномальних фактів з позицій наукової методології. Вважається, що, принаймні, 99% аномальних явищ в атмосфері можна аргументовано пояснити з позицій сучасного природознавства. Але залишається ще 1% засвідчених авторитетними свідченнями фактів, не з'ясовних у рамках існуючої наукової парадигми. У відношенні останніх узагалі не можна з упевненістю сказати з чим спостерігачеві приходиться мати справу: чи є аномальні явища дійсно подіями в зовнішній об'єктивній фізичній реальності або вони є особливими феноменами психічної діяльності людини та існують лише в її внутрішній суб'єктивній реальності? Деякі уфологи як у нас, так і за кордоном наполягають на паралелізмі фізичного і психічного в аномальних „UFO-феноменах”. Вони вважають, що людство, протягом принаймні своєї писемної історії, постійно знаходиться в зіткненні з іншим нелюдським розумом. Зовнішнім проявом цього зіткнення є феномен „UFO-контакту”. І немає нічого дивного в тім, що сьогодні, в епоху космічних польотів аномальний факт несвідомо навантажується інтерпретацією, що задається відповідним культурно-історичним контекстом. Але сутність того, що ж то у дійсності є, залишається поза досяжністю засобів сучасної нам науки. Тому "професійному" уфологу варто утримуватися від спроб дати пояснення феноменові „UFO” вже зараз, тому що і сам уфолог не в змозі цілком звільниться від впливу на свою свідомість культурно-історичного контексту і домінуючих світоглядних цінностей. На його долю тоді залишається лише ретельна реєстрація і неупереджена селекція повідомлень про аномальні явища. На що ще можна у такій ситуації наважиться, так це на самі попередні емпіричні узагальнення (та не більше того). Але подібний обережно-зважений підхід навряд чи може задовольнити масову свідомість. Вона жадає чуда, вона вірить у можливість надприродного рятування від небезпеки загально-планетарної катастрофи, вона з захватом очікує небесних знамень від позаземних над-цивілізацій.

Поява ”UFO-феноменів” взагалі може розглядатися як характерний симптом глобальних психологічних процесів, що спричиняються динамікою колективного несвідомого. Саме такого роду підхід до осмислення „UFO-феноменів” був запропонований всесвітньо відомим психологом-аналітиком К.-Г.Юнгом, що в останні роки свого життя як би „придивлявся до уфології”. Юнг вважав „UFO” явищем психологічним по перевазі, хоча і не виключав наявності в цього феномена фізичних відповідностей, що можуть бути зафіксовані відомими технічними засобами (наприклад, радарами). Атмосферні UFO-феномени були інтерпретовані Юнгом як нові образи архетипу Самості (тобто глибинного психологічного центру людини). Ці образи, на думку Юнга, є цілком адекватними мисленню людини епохи науково-технічної революції. (Відомо, що найбільш часто контактори говорять про "сочевичну" форму UFO). Як роз’яснює Юнг, свідомість сучасної людини ущербна у своїй дисгармонійній відірваності від несвідомого. Останнє періодично владно вторгається в сферу свідомості, потрясаючи її ірраціональними парадоксами (такими наприклад, як абсурдно-демонстративний „поліморфізм” UFO, що збиває з пантелику, миттєві появи і зникнення "інопланетян", переміщення UFO як би поза звичного нам часу і простору і т. п.). Контакти з UFO, по своїй структурі, як уперше показав Юнг, подібні до тих архетипічних процесів, що їх довелось неодноразово спостерігати Юнгові у своїх пацієнтів. Сьогодні, завдяки відкриттям глибинної психології, продемонстрована структурна подібність UFO-контакту до набагато більшої сукупності психологічних явищ, ніж то вивчав Юнг. Серед них - передсмертні переживання в реанімованих і переживання "смерті-відродження" у процесі психоделічного трансу. Установлено також структурну подібність UFO-контакту з характером „вторгнення” в людський світ надприродних міфологічних персонажів народного фольклору.

Тепер звернемось до парапсихології. Як відомо, парапсихологія (від грецького „para” - біля, проти + психологія) то є окультна наука про особливі прояви сил людини. Відповідно до досліджень Райна, про дійсні пара-психологічні явища (тобто про такі, що більш-менш піддаються експериментальній перевірці) сьогодні прийнято говорити як про „псі-феномени”. При цьому розрізняють „псі-гама-феномени” (тобто явища людського сприйняття: ясновидіння, телепатія, передбачення майбутніх подій та ін.) і „псі-капа-феномени” (явища, зв'язані з духовним дистанційним впливом людини на фізичні об'єкти: психокінез, телепортація, полтергейст та ін.). Реальність пара-психологічних феноменів продовжує бути предметом дискусій, хоча дослідницькі групи, що ставлять своєю метою їхнє вивчення, - у їхній роботі беруть участь як досвідчені вчені, так і дилетанти-аматори, - існують уже більше сторіччя. Супротивники парапсихології засновують свої погляди на тім, що „псі-феномени” не вписуються в природничо-наукову картину світу. Але безапеляційні судження в цій специфічній області досліджень навряд чи враховують усі вірогідно відомі людству факти. Одна з новітніх областей пара-психологічних досліджень - це так називана "транс-персональна психологія", досить популярна у сучасних окультистів. Поки що - це прикордонна область знання (між наукою і пара-наукою), що не має визнаного науковим співтовариством статусу. Транс-персональні психологи свій дослідницький пошук направляють на виявлення в суб'єктивних глибинах колективного несвідомого інших ("віртуальних") реальностей, що, як вони припускають, існують за межами індивідуальної людської психіки, а можливо, що й за межами відомого нам об'єктивного фізичного світу. Щоб відправитися в подорож по цих „віртуальних реальностях”, людині потрібно ввести себе в транс за допомогою прийому психоделічних медикаментозних препаратів (наприклад, ЛСД-25), або за допомогою спеціальної техніки подиху (так називаного "голотропного подиху"). Проникнення в інші світи, як за правило, сполучено в добровольця з піковими емоційними переживаннями "смерті і відродження" власного Его, після чого відбувається як би зняття психічних і навіть фізичних обмежень, що накладені на людську істоту її індивідуальною особистістю. Досвід, отриманий під час транс-персональної подорожі, як стверджують, здатний перетворити людину, кардинально змінити її світогляд і навіть закоренілого матеріаліста перетворити в ревного трансценденталіста.

Звертає на себе увагу те, що уфологія і парапсихологія мають багато загальних рис. Досліджувані ними феномени не вдається однозначно віднести ні до фізичного, ні до психічного світів. Як в одній, так і в іншій галузі пара-науки багаторазово зареєстрована кореляція фізичних і психологічних подій, що не мають реального причинно-наслідкового зв'язку між собою, але яким, в той же час, притаманна символічна значимість для очевидців. Тобто, контакт із UFO-феноменами виявляє подібну структуру з транс-персональним досвідом "смерті-відродження" Его в психоделічних сеансах. Логічно припустити, що як у UFO-контактах, так і в психоделічних сеансах виявляють себе якісь глибинні інваріантні (архетипічні) психологічні структури, що не дані свідомості суб'єкта безпосередньо, у "чистому виді", але пропоновані йому (суб’єктові) не інакше, як крізь нашарування безлічі інтерпретацій, що задаються ціннісно-культурним і соціально-психологічним контекстами. По визнанню найбільш далекоглядних представників наукового співтовариства, що уважно і неупереджено ставляться до будь-яких надійно засвідчених фактів, сучасна наука на сьогоднішній момент не володіє адекватними методологічними засобами для сутнісного і об'єктивного пізнання аномальних (пара-нормальних, окультних, транс-персональних) явищ. Сьогодні вчені ще не в змозі редукувати окультні першо-феномени до їхнього споконвічного виду, тим самим звільнивши їх від навантаження ненавмисними суб'єктивними інтерпретаціями. Нічого іншого науковому співтовариству поки що не залишається, як продовжувати роботу з реєстрації аномальних (містико-окультних) фактів у тім суб'єктивно-перекрученому виді, як вони здавна відомі масовій свідомості, та не починати поки спроб дати їм строгу наукову інтерпретацію. Проте, гіпотези про природу окультних явищ, як і раніше, висуваються і дискутуються. Одна з них уже зачіпалася вище. Суть її в наступному: людство протягом усієї своєї історії має справу з одними і тими ж самими досить складними психофізичними феноменами, пізнання яких утруднено, по-перше, через їхній поліморфізм, що збиває з пантелику, по-друге, через їхню надзвичайну рідкість і непередбачуваність (неперіодичність, анормальність), по-третє, у силу того неоднозначного психологічного впливу (від ейфорії до пригніченості і страху), що вони справляють на суб'єкта-спостерігача (контактора-містика), тим самим перешкоджаючи і навіть роблячи неможливим свідомий контроль за процесом спостереження (або контакту) з його боку. Неупереджено мислячі вчені сходяться в думці, що окультні явища варто визнати принципово незбагненними для старої, класичної науки з її орієнтацією на відсторонене, строго-об'єктивне пізнання. І хоча класичні підходи в науці усе ще домінують, сьогодні, прямо на наших очах йде формування нової наукової парадигми з більш гнучкою методологією. Тут суб'єкт, його індивідуально-особистісна свідомість не видаляються з пізнавальної ситуації, а включаються в неї як необхідні елементи для повного опису досліджуваного об'єкта. Тут істина вже не розглядається тільки як однозначна відповідність знання об'єктові, а розуміється як багато-аспектний системний комплекс, що допускає полі-варіантність описів для всякого досить складного об'єкта, особливо там, де пізнання виходить за обрій звичного нам "людино-мірного" світу. У цьому зв'язку становить інтерес точка зору відомого західного вченого й уфолога Ж. Вале, який вважає, що безпосередньою метою появи UFO на Землі є стимуляція зрушення в структурі свідомості сучасного людства, переорієнтація його пізнавальних здібностей у напрямку розвитку ускладнених форм глобально-планетарного мислення і вироблення нового способу "космічного поводження." Ж. Вале вторять американські психологи, підключені до програми вивчення UFO-феноменів. У них останнім часом складається представлення про те, що зустрічі з "пасажирами" UFO будять самі глибинні шари свідомості і підсвідомості, що супроводжується могутніми емоційними і психічними потрясіннями.

Збагнення таємниць і загадок UFO, очевидно, безпосередньо зв'язано з вищим, якісно іншим розкриттям можливостей і здібностей, у тому числі і психічних, самої людини. Тим самим проникнення в таємниці макрокосму необхідно шукати на шляхах "зняття печатки" з мікрокосму-людини. Як висловився Ж. Вале, "рішення лежить там, де воно завжди і знаходилося, а саме у середині нас самих". Так, американський психолог А. Лоусон виділив 10 характерних стадій послідовної трансформації свідомості при UFO-контакті:

На першій контактор звичайно бачить яскраве, пульсуюче світло. Потім у нього виникає відчуття польоту крізь трубу або картина ("імагінація") такого польоту; ці відчуття звичайно супроводжуються могутньою колірною гамою (усі кольори веселки). Після цього свідомість контактора зіштовхується зі струмливими або геометричними фігурами, що обертаються. Шоста стадія супроводжується хаотичним рухом, наприклад, накопиченням образів, після чого контактор сам стає учасником "імагінації" або бере безпосередню участь у діях, наприклад, стає об'єктом вивчення з боку "інопланетян" або інших істот. При цьому його зір перетворюється в панорамний: спостерігача як би оточує безліч телевізійних екранів, на яких йому демонструють сцени його минулого або майбутнього життя. На заключній ступіні трансформації свідомості контактора, "бачення" погоджуються з його безпосереднім, чітко обкресленим досвідом, після чого відбувається "імагінація" усіляких людино-, робото-, і твариноподібних істот.

У зв’язку з цим дослідники, що займаються проблемами змінених станів свідомості, усе частіше схиляються до тієї точки зору, що сама людина - це багатомірна "згортка" макрокосму в потоці часу, мікро-втілення усього Всесвіту (по образному вираженню одного західного філософа людина являє собою як би "ієрогліф Всесвіту"). Підключення мозку і всього людського організму до мета-космічного потоку "свідомості-часу" дає можливість різкого, голографічного розширення свідомості до "космічного" рівня. Аналогічної позиції дотримують ідеологи руху "Нью-ейдж". Для розширення свідомості ними рекомендуються наступні практики:

1) духовно-орієнтовані - медитація, використання галюциногенів, "голотропне дихання", досвід "смерті-відродження" або "життя після смерті", актуалізація спогадів про минулі переродження, "астральні" подорожі в надприродному світі, тантра-йога, контакторство, спілкування з дельфінами, а також класичні окультні науки (астрологія, алхімія, магія, хіромантія), Кабала, Таро, І-Цзин;

2) душевно-ориєнтовані - гештальт-психологія, юнгіанський аналіз, транс-персональна психологія, нейро-лінгвістичне програмування, семінари Ерхарда, сенсорне пробудження, голодинаміка, позитивне мислення, творча візуалізація, лайфспрінг, психо-синтез, а також культивування „псі-феноменів” (телепатія, телекінез, ясновидіння, біоенергетика, читання аури);

3) тілесно-орієнтовані - екстрасенсорне лікування, акупунктура, гомеопатія, холістичний масаж, ефірна гімнастика, мануальна терапія, філіппінське хілерство, психо-хірургія, психофізична інтеграція, рейки, реінкарнаційна терапія, біологічний зворотний зв'язок, а також східні єдиноборства, хатха-йога, Ці-гун, бебі-йога, духовне акушерство.

Варто також сказати про те, що сучасна наука вже не в силах ігнорувати окультно-містичні феномени. Сьогодні накопичено досить добре документованих спостережень аномальних явищ. Але це не означає, що наука змушена буде капітулювати перед Непізнаним, здати свої позиції містицизмові й окультизмові. Необхідна нова наукова революція, ще більш масштабна, чим революція в природознавстві в першій третині ХХ ст. Наука майбутнього на противагу науці класичній, на ідеали якої здебільшого як і раніше продовжують орієнтуватися вчені, вже одержала найменування некласичної (іноді говорять про „пост-некласичну науку”). Успіхи, досягнуті дослідницькими колективами, що володіють некласичною методологією, надихають на оптимізм. Серед досягнень останніх десятиліть необхідно відзначити створення так називаної "бутстрапної" теорії квантових об'єктів мікросвіту і "інфляційної" теорії походження й еволюції Всесвіту. Обидві названі теорії маніфестують собою нову некласичну парадигму в науці. Відношення до них з боку консервативної частини наукового співтовариства поки що насторожене. Але евристичний потенціал, що вони демонструють, настільки великий, що число їхніх прихильників стрімко росте. Подальший розвиток "бутстрапної" та "інфляційної" концепцій, як думають, повинен йти по шляху усе більш явного включення в мову теоретичного опису зовнішньої фізичної реальності внутрішніх суб'єктивних характеристик самого спостерігача-людини. Сьогодні в авангарді наукового пізнання, - як це вже не раз бувало, - науки фізико-математичні. Але ХХІ століття за прогнозами фахівців-методологів то є, перш за все, століття біології і психології. У зв’язку з цим є примітним, що перший не-класично мислячий психолог К.-Г. Юнг, що набагато випередив свій час, плідно обмінювався ідеями з В. Паулі - видатним фізиком, одним із творців новітньої наукової парадигми.

Отже, ціннісно-світоглядний аналіз сучасного містицизму й окультизму як альтернативних форм масової свідомості виявляє амбівалентність їхньої природи. З одного боку, містицизм і окультизм є закономірним наслідком психологічних компенсаторних процесів, що спричиняються глибинною архетипічною динамікою колективного несвідомого. Тобто, усеосяжна транс-персональна психічна реальність людства, у відповідь на надмірну раціоналізацію життя і світогляду людини західної техногенної цивілізації, підсилює ірраціональні складові в його психічному житті, і, тим самим, провокує хаотичний сплеск окультно-містичних представлень. З іншого боку, містицизм і окультизм у зрілих формах часто виступають у якості ідейно-світоглядних доктрин релігійно-філософського змісту, що обґрунтовують особливий ("над-розумний" або "пост-раціональний") спосіб пізнання і самопізнання, а також духовно-творчого самовдосконалення („пробудження”, „просвітлення” і т. п.) людини. Притім, практичне ядро зрілого містицизму й окультизму, - містика (або окультно-містична духовна практика) у справжньому змісті цього слова, - може бути санкціонована релігійною громадськістю як вища форма богослов’я, або як "вище мистецтво", що продукує універсальні духовні цінності. Взагалі містицизм і окультизм, як стихійний соціально-психологічний феномен, найбільший вплив на менталітет мас чинить у переломні епохи історії, коли вузько-раціоналістичні світоглядні парадигми терплять крах (перехід від епохи до епохи є процес не детермінований, ірраціональний) і на поверхню виходять „темні стихії”, що люто противляться раціоналізації, причому виходять в добре знайомому міфологічному обличчі. У сучасному містицизмі й окультизмі явно простежуються мотиви нового соціального протесту, спрямованого проти цинічного технократизму західного способу життя з його невгамовним прагненням до комфорту і оцінки різноманітних проявів духовного життя лише з погляду його економічної доцільності. Новоявлені „містики” й окультисти призивають до радикальної революції в сфері свідомості і цінностей, до творчого перетворення людини на основі пробудження в ній утаємничених пара-нормальних сил, а також до здобуття розширеної "космічної" над-свідомості, до контактів з неземним розумом, до астральних подорожей по транс-фізичним і транс-психічним віртуальним реальностям. Вони вірять, що людство стоїть на порозі нової ери, символом якої служить астрологічний знак Водолія, ери, коли „вага матерії” буде перебореною і людський дух знайде повну свободу, вийшовши на космічний простір, де зуміє вступити як рівний партнер у взаємо-збагачуюче співробітництво з неземними над-цивілізаціями. З погляду глибинної психології, весь зростаючий вплив містицизму й окультизму на масову свідомість свідчить про неблагополучний психологічний стан членів цивілізованих суспільств, у яких має місце гіпертрофована акцентуація на індивідуальному Его, що перешкоджає психологічній цілісності людини. Тому глибинні шари несвідомого людської психіки, не будучи вчасно інтегрованими, періодично заявляють про себе у виді неконтрольованих "проривів" ірраціональних змістів у сферу свідомості. Коли такі прориви приймають масовий характер, виникає реальна небезпека соціальних катастроф. Як контрзахід сучасні психологи пропонують посилення („ампліфікацію”) свідомості за рахунок гармонійного включення у сферу її рефлексії змістів колективного несвідомого аж до усвідомлення архетипічних основ людської психічної діяльності. Крім того, розглядається можливість цілеспрямованої роботи задля подолання обмежень раціонального способу мислення західної людини, шляхом гармонійної інтеграції її логічних принципів з елементами перед-раціональної "логіки" чуттєво-конкретних якостей, що є властивим мисленню "дикунському". Варто також мати на увазі, що ірраціональна енергія колективного несвідомого може бути ефективно перетворена (сублімована) методами езотеричних психотехнік, які культивують у канонічних релігійно-містичних традиціях. Останні сьогодні починають усе більш цікавити західних психологів, бо виявляють дивні аналогії між сучасною глибинною психологією і традиційною містикою. Стихійний містицизм і окультизм повинні бути освоєні західною наукою і філософією з наступною інтеграцією в новій, адекватне епосі "кінця історії" пост-раціоналістичний світогляд. Але це задача на багато десятиліть. Що слід робити вже зараз, так це сміло вводити прогресивні методологічні принципи в ті галузі окультних досліджень, що мають тенденцію до зближення з наукою. Серед них у першу чергу потрібно назвати парапсихологію, уфологію, а також космобіологію (предтечею якої є астрологія). Тут вже отримані перші підбадьорюючі результати. Варто тільки бути напоготові і завжди пам'ятати про принципи наукової критики, адже зрештою і самі вчені можуть піддатися зачаруванню ірраціональних несвідомих стихій.

Література:

1. Ажажа В.Г., Забелышенский В.И. НЛО. Контакты. – М., 2009. – 432 с.

2. Гарольд Дж. Берри. Во что они верят. – Москва, 1994. - С. 141-276.

3. Харкив В.А. Сознание "Нью Эйдж" - религия антихриста? // Альманах «Богомыслие», Вып. № 4 - Одесса, 1994. - С. 44-102.

4. Риччи Д. Энциклопедия НЛО и пришельцев. – М., 1998. – 448 с.

5. Сол Шульман. Инопланетяне над Россией. - Москва, 1990. - 207 с.

6. Кеннет Ринг. Проект "Омега": предсмертные переживания, контакты с НЛО и мировым разумом. - Москва, 1998. - 250 с.

7. Валле Ж. Хроники появления инопланетян. – М., 2000. – 286 с.

8. Леви-Стросс Клод. Первобытное мышление. - Москва, 1994. - 384 с.

9. От чего нас хотят «спасти» НЛО, экстрасенсы, оккультисты, маги. – М., 2007. – 528 с.

10. Хюбнер Курт. Истина мифа. - Москва, 1996. - 448 с.

11. Юнг Карл Густав. Человек и его символы. – Москва, 1997. - 368 с.

12. Юнг К.- Г. Йога и Запад. – Киев, 1994. - 230 с.

13. Юнг К.- Г. Ответ Иову. – Москва, 1995. - 352 с.

14. Юнг К.- Г. AION: исследование феноменологии самости. – Москва, 1997. - 336 с.

15. Мэгги Хайд, Майкл Макгиннес. Юнг. - Ростов-на-Дону, 1997. - 176 с.

16. Ассаджиоли Роберто. Психосинтез: теория и практика. – Москва, 1994. -314 с.

17. Маслоу Абрахам. Психология бытия. – Москва, 1997. - 300 с.

18. Герметизм, магия, натурфилософия в европейской культуре 13-19 вв. // Под редакцией И. Т. Касавина. – Москва, 1999. - 863 с.

19. Смирнова И. Магия как она есть. – Москва, 1997. - 464 с.

20. Филипп Боневитс. Реальная магия. – Москва, 1998. - 304 с.

21. Астрология личности. – Минск, 1995.- 448 с.

22. Ганс Йонас. Гностицизм. - СПб., 1998. - 384 с.

23. Торчинов Е.А. Религии мира: опыт запредельного. Психотехника и трансперсональные состояния. - СПб., 2005. - 544 с.

24. Лу Куань Юй. Даосская йога, алхимия и бессмертие. - СПб., 1993. - 368 с.

25. Ричард Осборн, Борин ван Лоон. Восточная философия. - Ростов-на-Дону, 1997. - 176 с.

26. Чжан Чжэнь-Цзы. Практика Дзэн. – Красноярск, 1993. - 292 с.

27. Индуизм. Джайнизм. Сикхизм: словарь. – Москва, 1996. - 576 с.

28. Новейший философский словарь. // Сост. А.А.Грицанов. – Минск, 1998. -С. 426-429.

29. Будь тем, кто ты есть! Наставления Шри Раманы Махарши. // Сост. Дэвид Годман. - СПб., 1994. - 352 с.

30. Хазрат Инайят Хан. Учение суфиев. – Москва, 1998. - 352 с.

31. Гроф С. Путешествие в поисках себе. – Москва, 1994. - 342 с.

32. Гроф С. Холотропное сознание. – Москва, 1996. - 248 с.

33. Гроф С. Космическая игра. – Москва, 1997. - 256 с.

34. Кен Уилбер. Никаких границ. – Москва, 1998. - 176 с.

35. Дэйн Радьяр. Планетаризация сознания. – Москва, 1995. - 302 с.

36. Фритьоф Капра. Дао физики. Исследование параллелей между современной физикой и мистицизмом Востока. - СПб., 1994. - 303 с.

37. Фритьоф Капра. Уроки мудрости. – Москва, 1996. - 318 с.

38. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. – Москва, 1990. - 351 с.

39. Моисеев Н.Н. Расставание с простотой. – Москва, 1998. - 480 с.

40. Павленко А.Н. Европейская космология: основания эпистемологического поворота. – Москва, 1997. - С. 140-245.

41. Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. – Москва, 1996. - С. 278-306.

42. Фейгин О. Внеземной разум. Мифы и реальность. – М., 2010. – 288 с.

43. Фоменко В.Н. Всё об аномалиях: реинкарнация, телепатия, НЛО, телекинез, левитация, жизнь после смерти. – М., 2008. – 350 с.

44. Фоменко В.Н. Земля, какой мы её не знаем: Пришельцы уже давно контролируют Землю! – М., 2001. – 752 с.

45. Энциклопедия аномальных явлений мира // Автор-сост. Н.Н.Непомнящий – М., 2007. – 576 с.