Надобко Сергій Володимирович

Національний Університет «Юридична академія України ім. Я. Мудрого»

Теорія держави і права як фундаментальна юридична наука, предмет дослідження науки теорії держави і права

Складність та диференційованість науки теорії держави і права дали поштовх розвитку різних підходів до визначення її понятійного апарату. О.Ф. Скакун визначає теорію держави і права як систему узагальнених наукових знань про основні загальні і приватні закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права в їх понятійному вираженні. Більше детальне визначення дається науковцем Кравчук М.В., а саме – це наука про основні та загальні закономірності виникнення розвитку й функціонування держави і права. Така система загальнотеоретичних знань про державно – правову дійсність, що відображається у свідомості людини і як юридична наука вивчає державно – правові явища , їх соціально – політичні цілі, механізм державно – правового регулювання суспільних відносин у тенденціях його виникнення, розвитку і призначення.

Усі ці визначення певною мірою характеризують дану науку з різних точок зору. Проте, щоб краще зрозуміти поняття теорії держави і права необхідно розкрити її ознаки , певні притаманні їй риси.

По – перше, теорія держави і права, на відміну від інших наук, ставить за завдання побудувати логічно – завершену систему понять з огляду на державу та право, які лежать в основі, а також узагальнити їх результат в одне ціле, створивши таким чином відповідну систему.

По – друге, теорія держави і права будучи суспільною наукою, вивчає не суспільство взагалі, а саме державу і право як суспільні явища. Розкриваючи їх понятійний зміст, ознаки, функції , принципи використовуючи при цьому інші суспільні науки з якими взаємодіє.

По – третє, розробляє власні методи і принципи наукового пізнання , якими потім користуються інші юридичні науки, з огляду на це , теорія держави і права є ще й наукою загальною , адже створює керівні ідеї та положення для інших наук.

По – четверте, входить до складу інших юридичних наук , знаходячись у тісному взаємозв’язку, використовуючи базові юридичні поняття, критерії та принципи.

По – п’яте, є наукою вищого рівня , адже до її складу входять не лише власні знання, які були одержані у процесі дослідження , а й інші , які дослідженні іншими науками , знаходяться у систематизованому стані та стосуються, тією чи іншою мірою, держави і права.

З огляду на це , можна стверджувати , що теорія держави і права – це загальна, методологічна, фундаментальна, юридична наука, орієнтована на одержання знань про виникнення, розвиток , функціонування держави і права, використовуючи при цьому, вихідні поняття та положення юридичних та суспільних наук з якими знаходиться у взаємодії та взаємозв’язку.

Кожна наука спрямована на вивчення, узагальнення, дослідження певного кола питань, має свій об’єкт та предмет дослідження. Об’єкт – це ті явища, котрі вивчаються наукою, предмет – те, що цікавить дану науку в конкретному об’єкті. Скажімо, для суспільних наук є характерними певні об’єкти дослідження , а також для юридичних наук, хоча вони певним чином різняться за відповідним напрямом та категоріями знань. Так, об’єктами дослідження усіх суспільних наук є суспільство, правовідношення людина – суспільство, участь суспільства у розвитку держави, суспільні явища та процеси. Юридична наука, яка є одним із видів суспільних наук, має свої об’єкти, не характерні для останньої, зокрема: держава і право, державно – правові явища та категорії, особа, громадянин, держава, право в контексті відповідної держави тощо. Сукупність усіх категорій і понять, які досліджує наука з метою отримання певних знань і є предметом відповідної науки. Незважаючи на те, що теорія держави і права входить до ряду юридичних наук, проте вона має свій особливий предмет дослідження, який не є характерним для усіх інших наук юриспруденції. Предметом теорії держави і права є сукупність загальних закономірностей розвитку держави і права, їх сутність, призначення та функціонування, а також державно – правових явищ , процесів, їх закономірності, синтез та аналіз з використанням певних юридичних категорій та понять. Виходячи із даної дефініції вже можна визначити основні напрями досліджень теорії держави і права:

1. Закономірності розвитку держави і права , їх сутність , призначення та функціонування;

2. Державно – правові явища та процеси;

3. Юридичні категорії і поняття.

Першим елементом предмету теорії держави і права є: переростання суспільної влади і соціальних норм в первісному суспільстві у особливу форму – державу; зміни одних історичних типів на інші; закономірності виникнення держави і права як окремих, так і спільних категорій, розвиток держави і права, їх функціонування; виявлення окремих ознак , які притаманні лише державі та праву. Але не слід вважати, що всі перелічені закономірності мають вичерпний та однорідний характер, адже теорія держави і права розглядає найбільш загальні державно – правові закономірності.

Другим елементом дослідження є сукупність історично сформованих явищ, певних перетворень внаслідок яких утворилися держава та право. Сюди належать усі історично – сформовані державно - політичні перетворення в певних народів світу, їх диференціація та абстрагування. Аналіз та систематизація явищ, що відбуваються на певному етапі історичного розвитку внаслідок яких розвивається держава і право.

Третім елементом складової предмети є юридичні категорії і поняття. Теорія держави і права розробляє поняття основних державних та правових явищ, результат яких є необхідним для інших фундаментальних юридичних чи суспільних наук. Зокрема, держава, право, суверенітет, державний механізм, правосвідомість, правовідносини та багато інших. Використання спільних для всіх юридичних наук понять не дає можливості їх двоякого тлумачення , та заміни одних термінів іншими, що сприяє взаємоузгодженості та ефективності юридичних наук.

Список використаної літератури:

1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. – Харків: Еспада, 2006. – с. 24

2. Теорія держави і права (опорні конспекти). Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Авт. – упоряд. Кравчук М.В. – К. : Атіка, 2005. – с. 10

3. Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права. – К.: Вища школа, 1971. – с. 3–4

4. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/ За ред.. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – с. 17