DMITRIENKO I.V. (Дмитрієнко І.В. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди)

DMITRIENKO Ju.N. (Дмитрієнко Ю.М., член-кор МАНЕБ, доктор філософії, доцент, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка)

CONCEPT ABOUT LEGAL EMOTIONS AND THEIR VALUES

(Поняття про правові емоції, їх значення)


Правова діяльність людини, її правомірна поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до правової дійсності відображається в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають правовими емоціями, почуттями. Правові емоції і почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають суб'єктів правової свідомості та культури до правових знань, правової праці, правових вчинків або стримують її. Правові емоції і почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, її ставлення до дійсності. К.Д. Ушинський писав, що "ні слова, ні думки, навіть вчинки наші не виражають так ясно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування". Правові емоції і почуття органічно пов'язані між собою, але за своїм змістом і формою правового переживання вони не тотожні.
Правова емоція - це загальна активна ідейно-світоглядна форма нормативно-регулятивного переживання організмом своєї життєдіяльності. Розрізняють прості та складні правові емоції. Правові переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю - це прості правові емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості правові емоції в людському житті перетворилися на складні правові емоції і почуття. Характерною ознакою складних правових емоцій є те, що вони виникають у результаті правового усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад переживання задоволення при сприйманні музики, пейзажу. Правовим емоціям властива полярність. Вона виявляється в тому, що кожна правова емоція, кожне правове почуття за різних обставин можуть виявлятися протилежно: "радість - горе ", "любов- ненависть", "симпатія - антипатія", "задоволення - незадоволення". Полярні правові переживання мають явно виражений позитивний або негативний відтінок. Умови життя та діяльності викликають правові почуття різного рівня активності, що є першоджерелом циклу соціальної активності правової свідомості. Розрізняють стенічні правові емоції і правові почуття - ті, що посилюють правозаконодавчу активність, спонукають до правової та законодавчої діяльності, та астенічні - ті, що пригнічують людину, послаблюють її правову активність, демобілізують.
Залежно від індивідуальних особливостей правової особистості, її правового стану і ставлення до правових і неправових ситуації та об'єктів, що викликають правові переживання, емоції і почуття виявляються більш або менш інтенсивно, бувають довготривалими або короткочасними. Характерною особливістю правової емоцій є те, що вони захоплюють особистість загалом. Здійснюючи майже блискавичну інтеграцію, тобто об'єднання в єдине ціле всіх функції організму, правові емоції сигналізують про корисні або шкідливі впливи на організм, завдяки цьому вони мають універсальне значення для життя організму. Охоплюючи всі різновиди правових і неправових (але неделінкветних) переживань людини - від глибоко травмуючих страждань до високих форм радості та соціального відчуття життя, - правові емоції стають як позитивним чинником у правовій життєдіяльності, підносячи активність організму, так і негативним, пригнічуючи всі його функції. Встановлено, що правові емоції, а саме довготривалі негативні правові (неправові) емоції (страх, переживання болю тощо), відіграють вирішальну роль у розвитку так знаних неврогенних захворювань, вважає відомий фізіолог П.К.Анохін.
Природа правових емоцій і почуттів органічно пов'язана з правовими потребами. Правова потреба як нужда в чомусь завжди супроводжується позитивними або негативними правовими переживаннями в різноманітних їх варіаціях. Характер їх правових переживання зумовлюється ставленням особистості до правових потреб, обставин, які сприяють або не сприяють їх законодавчому задоволенню. Правозаконодавчі потреби людини і тварин відрізняються за своїм змістом, інтенсивністю та способом їх задоволення, а це зумовлює відмінність в правових емоціях людей і тварин, навіть у таких, які є спільними для людей та тварин - гнів, страх, радість, сум тощо. Людські правові емоції докорінно змінилися в процесі історичного розвитку людини, вони олюднилися, набули своєрідних особливостей. Голод, наприклад, переживається людиною не так, як твариною. Людина залежно від обставин може стримувати свій голод, відмовлятися від їжі.
У людини як суспільної істоти виникли вищі, духовні правові потреби, а з ними й вищі правові почуття - моральні, естетичні, пізнавальні, які не властиві тварині. Тваринні правові емоції залишилися на рівні інстинктивних форм життєдіяльності. Почуття сорому, вказував Ч.Дарвін, властиве лише людині. Правові емоції та почуття людини взаємно пов'язані з її правовою та/або законодавчою діяльністю: законодавча діяльність викликає різноманітні правові, маргінально-правовові та неправові переживання у зв'язку зі різним ідейно-світоглядним ставленням до неї та успіхами у виконанні, а правові емоції і почуття, в свою чергу, стимулюють людину і громадянина до типово правової діяльності, наснажують її, стають внутрішньою спонукою, її правовими мотивами. Правовчі почуття збагачують правозаконодавче життя людини яку первинного суб'єкта правової свідомості та культури. Правові ідеї без правових почуттів – законодавчо холодні, "світять, та не гріють", позбавлені духовно-правової життєвості та законоживчої енергії, не здатні перейти в діло. Правоусвідомлена переконаність у чомусь без правових почуттів неможлива.

Правові емоції. Природа правових емоцій. Різноманітні реакції організму на ситуацію пов'язані з виникненням емоцій. Існує інстинктивна координація між актом ідейно-світоглядного сприймання і нормативно-правовими реакціями організму. Сприймання як активний процес передбачає, що правовий об'єкт або ситуація сприймаються не лише так, як вони існують, а й у своєму емоційному значенні: ми сприймаємо появу вівчарки не лише як собаки, а й як хижака, що нам загрожує. Будь-який акт правової свідомості, створюючий правові норми, передбачає наявність стимулу й відповіді. Поява стимулу супроводжується активацією, його вибір зумовлюється потягом, а форма відповіді, спосіб поведінки відображають координацію між стимулом і відповіддю. Правова емоція – найархаїчніша форма правової ідеї - виникає щоразу, коли законодавче задоволення потреби не відбувається, коли дія закону не досягає поставленої у ньому правової мети. Фізіологу І. П. Павлову належить учення про динамічний стереотип, котрий ми цілепокладаємо у основу динамічного стереотипу української правової свідомості як типово національної за її історичним походженням, становленням та розвитком — сталу систему реакцій-відповідей тварини і людини, яка відповідає певній комбінації зовнішніх сигналів – норм законів. При порушенні динамічного стереотипу правової свідомості з'являються ознаки правових емоцій. Зокрема, правові емоція виникає тоді, коли виконання правозаконодавчої дії пов'язане з перешкодою. Якщо людина може втекти, вона не відчуває емоції страху. Або, навпаки, емоція виникає, коли перешкоди не виявляється там, де вона має бути. Якщо не порушується динамічний стереотип реакцій (відповідність між певним правовим стимулом і комплексом законодавчих, законотворчих реакцій), виразність правових емоцій занадто низька. Правова емоція — це стихійна реакція індивіда на ті неправові ситуації «правового закону» , до яких індивід не може водночас адаптуватися, і значення її переважно функціональне. Емоція може викликати порушення пам'яті, навичок, заміну складних дій легшими, простішими. Ця дезорганізація зумовлюється активною реакцією суб'єкта відповідно до ситуації. Емоційна реакція може бути адекватною ситуації, але рівень її організації — нижчим, ніж заведено в даній культурі. Організуюче і дезорганізуюче значення емоції не тотожне її корисності. Дезорганізація може бути корисною в певній ситуації (заплакати, щоб вплинути на іншу людину; виявити наполегливість у подоланні труднощів).
Але питання про правові емоції — не лише питання про ступінь реакції, яка викликає порушення адаптивної правової поведінки. Людина як первинний суб'єкт правосвідомості, що пізнає і змінює правовий світ, не байдужа до нього. «Око людського пізнання не сухе, навпаки, зволожене пристрастями і волею» (Ф. Бекон). Людина не безсторонній споглядач подій, вона їх активний учасник.
Переживання правових емоційних станів - радості, любові, дружби, симпатії, прихильності або болю, суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо - завжди супроводжуються відповідними зовнішніми або внутрішніми виразами. Емоції з гіпоталамусу розповсюджуються на всі ефекторні органи. Достатньо виникнути емоційному збудженню, як негайно включається весь організм в його вираження. Зовнішні вирази емоцій та почуттів виявляються в рухах, позах, у руховій та вокальній міміці, інтонаціях мовлення, рухах очей тощо. Внутрішня або вісцеральна і вираженість переживань яскраво виявляється в серцебитті, диханні кров'яному тиску, змінах в ендокринних залозах, органах травлення та виділення. Ця вираженість буває астенічною або стенічною, тобто виявляється в пригніченні або збудженні. Зовнішнє або експресивне вираження правових емоцій і почуттів помітне навіть у немовлят. Але воно ще мало диференційоване. З досвідом, особливо із засвоєнням дитиною мовлення, експресивне вираження емоцій і почуттів набуває різноманітних відтінків. Багатство їх настільки велике, що в мові існують близько 5000-6000 слів, якими переважно передаються ті чи інші переживання. З досвідом і розвитком мовлення дитина поступово оволодіває експресивними виразами, певною мірою стримує їх, але це не значить, що цим самим гальмується емоція. П.К. Анохін вважає, що у таких випадках пригнічуються лише ті чи інші периферійні компоненти емоцій - рухи, міміка, сама ж емоція, раз вона виникла, неминуче розповсюджується на інші, головним чином на вісцеральні компоненти. Проте формування витриманості у дітей позитиво позначається на їхній життєдіяльності та стосунках у колективі.     З оволодінням експресивними способами виразу правових емоцій і почуттів формується здатність сприймати й розуміти різноманітні форми та відтінки виразу правових переживань, уміння їх розпізнавати. Разом з цим розвивається уміння користуватися ними з метою впливати на інших. Ця здатність необхідна для артиста, а особливо для педагога та юриста, які, розпізнавши завдяки спостережливості внутрішні стани та переживання учня, робітника, може керувати ними, впливати на них з виховною метою власними експресивно виявленими почуттями. Залежно від обставин і стану організму, його підготовленості до
переживань, правові емоції і почуття можуть бути виражені по-різному. Почуття страху, наприклад, може викликати або астенічну реакцію - скутість, шок, або ж реакцію стенічну. Горе може викликати апатію, бездіяльність, розгубленість або відповідні енергійні правові дії. Форми та інтенсивність виявлення емоцій і почуттів значною мірою залежать від вихованості, рівня культури особистості, традицій та звичаїв. Це особливо позначається на вираженості їх зовнішніми засобами - мімічними та пантомімічними рухами, жестами. Внутрішнє ж їх вираження (серцебиття, дихання, дія ендокринної системи) відбувається відносно незалежно від соціальних чинників.   Емоційні правові стани та форми їх виявлення детермінуються переважно соціальними чинниками, але не можна ігнорувати у з'ясуванні їхньої природи й деяких приводжених особливостей людини. Багатство емоційних станів виявляється у формі настроїв афектів, стресів, фрустрацій, пристрастей. Правовий настрій - це загальний емоційний правовий стан свідомості, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус. Розрізняють позитивні правові настрої, які виявляються у бадьорості, та негативні, які пригнічують, демобілізують, викликають пасивність. Правовий настрій - це такий загальний емоційний правовий стан, який виразно не спрямований на щось конкретне. Причини правових настроїв - найрізноманітніші; непідготовленість до законодавчої (законотворчої) діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани, і приємні звістки тощо. Особливе місце серед причин, що викликають настрої, посідає марновірство. Віра в прикмети, особливо негативні, викликає пасивність, страх, розладнує психічну діяльність особистості. Міра піддатливості настроям має індивідуальний характер. Особи, яким властиве самовладання, не піддаються настрою, не занепадають духом навіть у тих випадках, коли для цього є якісь підстави, а, навпаки, борються з труднощами. Легкодухі швидко піддаються настроям. Вони потребують підтримки колективу. Правові афекти - це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиною такою мірою, що вона втрачає здатність контролювати своі дії та вчинки. Прикладом правових афектів може бути несподіване правове переживання - сильна радість, вибух гніву, страх. У стані правового афекту порушується саморегуляція організму, яка здійснюється ендокринною системою, діяльність внутрішніх органів, послаблюються гальмівні процеси кори великих півкуль головного мозку. І.П.Павлов, аналізуючи афектний стан, зазначав, що людина в стані афекту, що перевищує гальмівну функцію кори, говорить і робить те, чого вона не дозволяє собі у спокійному стані і про що шкодує, коли мине афект. Особливо різко виявляється афективний стан при сп'янінні, за якого гальмівні процеси значно послаблюються. Правові афекти викликаються несподіваними гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Афект, як і настрій, залежить певною мірою від індивідуальних особливостей людини - її темпераменту, характеру, вихованості. Афективні люди часто-густо спалахують без будь-яких для цього причин. Афекти викликають глибокі зміни в психічному житті людини, виснажують її. Людина, виховавши в собі здатність контролювати себе, володіти своїми рухами, може контролювати свої афективні реакції. Разом з тим усім людям більшою чи меншою мірою властиве афективне життя, без якого вони, як слушно зауважила Л.І.Божович, перетворилися б на пасивних, байдужих істот.
Правовий стрес де в чому нагадує афект. Він, як і афект, виникає за напружених умов життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано й потребують негайних заходів. У стрессовому правовому стані правова поведінка значною мірою дезорганізується, спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, помилки в переключенні уваги, у сприйманні, пам'яті та правовому мисленні, виявляються неадекватні емоції. Лише тверді вміння та навички в стресовому стані можуть залишатися без змін. Правова практика показує, що висока ідейність, дисциплінованість, організованість та самовладання запобігають дезорганізації поведінки за умов правового стресу. Правова фрустрація являє собою своєрідний емоційний правовий стан, характерною ознакою якого є дезорганізація правової свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи. За ідеями М.Д. Левітова називаємо такі різновиди фрустрації, як правова агресивність, правова діяльність за інерцією, правові депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай. Правова фрустрація виникає у результаті правовиї конфлікті, колізій в особистості з іншими, особливо в колективі, в якому людина не дістає підтримки, співчутливого ставлення. Негативна соціальна оцінка людини, яка заторкує її особистісно - її значущі стосунки, загрожує престижу, людській гідності, - спричиняє стан фрустрації. Він виникає у людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей. Пристрасті - це сильні, стійкі, довготривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті. Пристрасть - це суттєва сила людини, що енергійно прагне до свого предмета. Вона породжує неослабну енергію в прагненні до мети. Правова пристрасть виявляється в найрізноманітніших сферах правового життя та діяльності - в праці, навчанні, науці, спорті, мистецтві. Вона має вибірковий характер і виявляється не лише в емоційній, а й у пізнавальній, вольовій сферах, у наполегливості. Правові пристрасті бувають позитивні та негативні. Навіть позитивна правова пристрасть, якщо вона заважає діяльності, навчанню, стає негативною. Коли учень, захоплюючись читанням або спортом, пропускає уроки, недосипає, то саме по собі читання книжок з позитивного перетворюється на негативне. Пристрасть до алкоголю, куріння тощо згубно позначається на праці та житті людини. Позитивні правові пристрасті - захоплення законотворчою працею, правовим навчанням - є тією силою особистості, яка породжує велику законодавчу енергію в діяльності, сприяє продуктивності праці. І.П.Павлов закликав молодь бути пристрасною в роботі та наукових шуканнях. "Пам'ятайте, - писав він, - що наука вимагає від людини великого напруження і великої пристрасті".

Список використаної літератури:

1. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. - Київ: Радянська школа, 1988.

2. Общая психология / Под ред. А.В.Петровского. - М.: Просвещение, 2011. І

3. Немов Р.С. Психология. - М.: Просвещение, 2010.

4. Бреслав Г.М. Проблеми змоциональной регуляции общения у дошкольников // Вопросы психологии. - 1984. - № 3.

5. Вартанян Г.А., Петров Е.С. Эмоции и поведение. - Л., 2009.

6. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. - М., 2008.

7. Додонов Б.И. В мире змоций. - Киев: Политиздат Украины, 2011.

8. Изард К.Е. Эмоции человека. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 2011