“Психология и социология”/7. Общая психология

К. психол. н. Тополов Є.В.

Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

ПРОФЕСІЙНА АГРЕСІЯ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ: ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ

Професійна агресивність особистості, як наукова проблема, залишається однією із найменш вивчених у сучасній психології. Вчені із країн колишнього СРСР її у своїх дослідженнях практично не піднімали. А на Заході, хоча в останні роки й відбувається стрімке зростання інтересу до цієї проблеми, проте самими ж західними вченими визнається, що в ній залишається ще надто багато “білих плям”. Насамперед, ми це відносимо до важкості здійснення її емпіричного дослідження.

Зважаючи на це, нами було здійснено теоретико-методологічне обґрунтування та практичне проведення емпіричного дослідження генези професійної агресивності особистості. Зокрема, нижче ми викладемо отримані емпіричні результати щодо встановлених нами особливостей вияву професійної агресії сучасного фахівця.

З метою практичного здійснення емпіричних досліджень генези професійної агресивності особистості нами було розроблено спеціалізований діагностичний інтернет-сайт http://hr- test.org, на якому було розміщено анкету та 18 психодіагностичних методик, спрямованих на вивчення всіх її рівнів. Зокрема, у даній публікації за основу покладено аналіз отриманих результатів за такими двома з них як: 1) Шкала досвіду агресивних впливів T. Glomb та H. Liao; 2) Шкала професійного саботування R. Bennett та S. Robinson. Окрім цих двох, також при аналізі кореляційних зв’язків використовувалися результати ще 9 методик: 1) “Тест руки” E. Wagner та ін.; 2) “Особистісна агресивність і конфліктність” Є.П. Ільїна та П.А. Ковальова; 3) Діагностики рівня емоційного “вигорання” В.В. Бойка; 4) Діагностики рівня соціальної фрустрованості Л.І. Васермана – В.В. Бойка; 5) Шкали професійної стресованості P. Spector та S. Jex; 6) Шкали професійної завантаженості P. Spector та S. Jex; 7) Шкали самоефективності Р. Шварцера та М. Єрусалема; 8) Шкали професійної автономності P. Spector та S. Fox; 9) Шкали професійної мобільності B. Tepper.

При аналізі отриманих результатів використовувались дані лише тих 771 досліджуваного (226 чоловіків та 545 жінок), які виконали всі 18 методик. Ці російськомовні досліджувані представляють усі 15 країн колишнього СРСР та ще 17 країн далекого зарубіжжя.

Аналіз отриманих результатів показав, що чоловіки вирізняються вищим за жінок таким проявом професійної агресії як професійне саботування, який є особливо вираженим щодо організації, в якій вони працюють;

Встановлено достатньо виражену тенденцію до зменшення із віком прояву професійної агресії (у формі професійного саботування); при цьому, більш вираженим є зменшення такої її складової як рівень професійного саботування, спрямованого на організацію в цілому, і порівняно менш вираженим – рівень професійного саботування, спрямованого на співробітників; тобто, можна констатувати, що рівень професійної агресивності залишається достатньо стабільним впродовж професійної кар’єри фахівця, а прояви професійної агресії (зокрема, у вигляді професійного саботування) – зменшуються;

Встановлено, що рівень прояву професійної агресії фахівців (у формі професійного саботування) не за лежить від їх ієрархічного статусу та країни проживання;

Зазнавання фахівцями агресивних впливів з боку начальника та співробітників спричиняє до певного підвищення у них рівня професійної агресивності, і до досить значного підвищення в них проявів професійної агресії (зокрема, у вигляді професійного саботування); тобто, агресивні впливи, яких на роботі зазнає певних фахівець, стають, у свою чергу, чинником вже його подальших агресивних дій, спрямованих на своїх колег та організацію в цілому; при цьому у чоловіків зазначена тенденція виражена значно вище; отримані результати й за іншими методиками свідчать, що чоловіки свій потенційний рівень професійної агресивності, схильні у значно більшій мірі за жінок виявляти у формі конкретних агресивних дій.

Прояви професійної агресії фахівців взаємопов’язані із такими негативними особистісно-професійними та соціально-професійними явищами як професійне емоційне “вигорання”, соціальна фрустрованість та професійна стресованість;

Встановлено виключно позитивне значення для професійної сфери фахівця рівня його професійної автономності, який, зокрема, виступає в якості чинника здатного перешкоджати підвищенню професійної агресивності та виявам професійної агресії; у певній мірі, у жінок подібний вплив здатен справляти й рівень професійної самоефективності;

Встановлена тісна взаємозумовленість, не тільки між складовими певного рівня генези професійної агресивності особистості, але й між складовими її різних рівнів, є наочним емпіричним підтвердженням обґрунтованості нашої Загальної моделі генези професійної агресивності особистості; це дає можливість стверджувати, що професійна агресивність являє собою системне явище, яке перебуває у складній системній структурі взаємозв’язків із всіма компонентами професійної сфери особистості; і тільки урахування саме такої її системної природи надасть можливість для вибору адекватних методичних та практичних засад для вибору методів для її діагностики, визначення процедури дослідження, вірної інтерпретації отриманих результатів, обґрунтування вибору методів та процедури для корекції професійної агресивності особистості;

Також отримані результати дають підстави для розгляду професійної агресивності особистості як виключно негативного особистісно-професійного явища, яке, поряд із іншими подібними явищами (професійні деформації, професійне “вигорання” та ін.), являє собою різновид конче небажаного викривлення особистісно-професійного розвитку фахівця.