Біологічні науки

Корнієвський Ю.І., Бородін Л.І., Корнієвська В.Г., Мозуль В.І.

Запорізький державний медичний університет

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ХОРТИЦЯ»

За даними наших досліджень, проведених в природних умовах і на ділянці інтродукції острова Хортиця, з лікарських рослин тут налічується 332 видів, основні роди деяких наведені нижче: деревій (Achillea L.), горицвіт (Adonis L.), живучка (Ajuga L.), цибуля (Allium L.), алтея (Althaea L.), мигдаль (Amygdalus L.), хвилівник (Circason L.), полин (Artemisia L.), ваточник (Asclepias L.), спаржа (Asparagus L.), астрагал (Astragаlus L.), барбарис (Berberis L.), береза (Betula L.), осока (Carex L.), базилік (Ocimum L.), золототисячник (Centaurium Hill.), чистотіл (Chelidonium L.), цикорій (Cichorium L.), болиголов (Conium L.), конвалія (Convallaria L.), глід (Crataegus L.), чорнокорінь (Cynoglossum L.), дурман (Datura L.), наперстянка (Digitalis L.), головатень (Echinops L.), миколайчики (Eryngium L.), синяк (Echium L.), пирій (Agropyron Gaerth.), суниця (Fragaria L.), ефедра (Ephedra L.), таволга (Filipendula L.), хвощ (Equisetum L.), рутка (Fumaria L.), підмаренник (Galium L.), дрік (Genista L.), розхідник (Glechoma L.), кермек (Limonium Mill.), авран (Gratiola L.), безсмертник (Helichrysum Mill.), обліпиха (Hippophaе L.) хміль (Humulus L.), гісоп (Hyssopus L.), оман (Inula L.), вайда (Isatis L.), горіх (Juglans L.), лаватера (Lavatera Mill.), собача кропива (Leonurus L.), льнянка (Linaria Mill.), шандра (Marrubium L.), хамоміла (Chamomilla S.F.Gray), котовник (Nepeta L.), буркун (Mellilotus Mill.), м'ята (Mentha L.), чорнушка(Nigella L.), материнка (Origanum L.), вовчуг (Ononos L.), черемха (Padus Mill.) смовдь (Peucedanum L.), мак (Papaver L.), півонія (Paeonia L.) зопник (Phlomis L.), подорожник (Plantago L.), перстач (Potentilla L.), жовтець (Ranunculus L.), сон-трава (Pulsatilla Mill.) ревінь (Rheum L.), шипшина (Rosa L.), марена (Rubia L.), ожина, малина (Rubus L.), щавель (Rumex L.), верба (Salix L.), шавлія (Salvia L.), бузина (Sambucus L.), родовик (Sanquisorba L.) мильнянка (Saponariа L.), норичник (Scrophularia L.), шлемник (Scutellaria L.), очиток (Sedum L.), секуринега (Segurinega Coom.ex Juss.), жовтозілля (Senecio L.), морківник (Silanum Mill.), смілка (Silene L.), паслін (Solanum L.), горобина (Sorbus L.), чистець (Stachys L.), кульбаба (Taraxacum Wigg.), василистник (Thalictrum L.), чебрець (Thymus L.), липа (Tilia L.), мати-й-мачуха (Tussilago L.), якірці (Tribulus L.), тюльпан (Tulipa L.), кропива (Urtica L.), валеріана (Valeriana L.), коров′як (Verbascum L.), калина (Viburnum L.), барвінок (Vinca L.), фіалка (Viola L.) [ 1-2].

При характеристиці лікарських рослин нами акцентуєтся увага на наявність в лікарській сировині макро- та мікроелементів.

Мінеральні речовини представлені в рослинах макро- і мікроелементами. До перших відносяться калій, натрій, кальцій, магній, фосфор, залізо і хлор; до других — марганець, мідь, цинк, йод, кобальт, молібден та ін. Вміст макроелементів в рослинах хоча і коливається залежно від видової специфічності, характеризується відносно близькими величинами, тоді як відмінності в концентрації окремих мікроелементів настільки великі, що додають риси хімічної неповторності кожному виду. Видова специфічність рослин за мікроелементним складом і їх кількісному змісту представляє істотний інтерес як з теоретичної точки зору, так і для використання в практичній медицині.

У етіології багатьох захворювань істотну роль відіграють порушення в організмі людини мікроелементної рівноваги: встановлення кореляції між їх дисбалансом і патологічними проявами.

При анеміях, лейкемії, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, гіпертиреозі, перевтомі і стресах підвищується вміст в крові мікроелемента — цинку, але його вміст знижується при хронічних захворюваннях печінки і нирок, а також за наявності пухлин, опіків та при інфаркті міокарду.

При анеміях різного походження і хронічної коронарної недостатності знижується концентрація в крові нікелю, а при інфаркті міокарду його вміст підвищується.

Недостатнє або надмірне надходження мікроелементів з продуктами харчування і водою може приводити до розвитку у людини важких захворювань обміну речовин, названих мікроелементозами.

При недостатності надходження цинку можливі розвиток карликовості, уповільнення статевого дозрівання, ураження шкіри і слизистих оболонок: дерматити, облисіння і паракератози. У свою чергу при надлишку цинку спостерігається розвиток анемій. Недолік літію сприяє маніакально-депресивним психозам, шизофренії і іншим психічним захворюванням.

Абсолютно очевидно, що будь-які порушення мікроелементної рівноваги як в результаті захворювання, так і при недостатньому або надмірному їх надходженні із зовні, потребують корекції, яка може бути здійснена за допомогою відповідних препаратів.

Кобальт, наприклад, активує накопичення сполук, первинними попередниками якими є ароматичні амінокислоти (фенілаланін, тирозин, триптофан). У числі таких сполук можна назвати всі фенольні похідні, багато груп алкалоїдів (зокрема, похідні тропану і індолу, які застосовуються при лікуванні багатьох захворювань різної етіології) і антраценпохідні. Ще ширший спектр дії іншого елементу — марганцю, який позитивно впливає на утворення і накопичення терпеноїдів, зокрема ефірних олій, стероїдних і тритерпенових сапонінів, а також серцевих глікозидів, глікоалкалоїдів, деяких алкалоїдів інших груп, фенольних похідних, тобто сполук, первинним попередником яких є мевалонова кислота.

Існує взаємозалежність між накопиченням в рослинах певних груп фізіологічно активних сполук і концентрацією в них мікроелементів. Наприклад, рослини, що продукують серцеві глікозиди, вибірково накопичують марганець, молібден і хром; продукуючі алкалоїди — кобальт, цинк, марганець, рідше мідь; продукуючі сапоніни — молібден і вольфрам, а терпеноїди — марганець.

Коефіцієнт накопичення мікроелементів (КНМ) розраховували за формулою: вміст у сухій біомасі (мг/кг) до вмісту в ґрунті (мг/кг). При значенні КНМ біля одиниці і вище таку рослину розглядали як концентратора хімічних елементів.

Кількість мікроелементів, присутніх в лікарських рослинах, є достатньою для медичного використання. Як відомо, основна потреба в них людського організму задовольняється продуктами харчування і водою, а лікувальні дози елементів, необхідні для корекції порушеної рівноваги, порівняно невеликі і знаходяться в лікарських рослинах, тому ми приводимо дані мікроелементного складу в більшості лікарських рослин, а для валеріани наводимо власні дослідження.

У своїй монографії «Цілюща Хортиця» ми приводимо реєстр рослинного світу острова Хортиця, визначена характеристика рослинності: степової, лісової, плавневої [3-5]. Приводиться розділ лікарських рослин більше як 330 видів, в ньому стисло описані ботанічні ознаки, хімічний склад, фармакологічні властивості та застосування в медичній практиці. Книга проілюстрована авторськими фото більше 300 рослин в природних умовах і в культурі.

Наводимо приклад опису валеріани пагононосної.

Валеріана пагононосна – Valeriana stolonifera Czern.

Родина валеріанових – Valerianaceae

Валериана побегоносная

Життєва форма. Багаторічна трав′яниста рослина з підземними пагонами біля 1 мм товщиною і до 10 см довжиною. Стебло прямостояче, циліндричне, борозенчасте, порожнисте, голе або опушене, в верхній частині розгалужене, 40 – 200 см заввишки. Листки супротивні, непарноперисторозсічені, з ланцетовидними сегментами, нижні черешкові, стеблові – сидячі, з 6-8(11) парами сегментів. Край сегментів пилчастий, рідше – цілісний. Квітки двостатеві, неправильні, з двома приквітниками, дрібні, білі або ясно-рожеві, зібрані в щитковидне суцвіття, плід – сім′янка. Цвіте у червні – липні.

Поширення. На степових схилах, на луках і різнотравних степах о.Хортиця.

Сировина. Кореневище з коренями.

Хімічний склад. Кореневище і корені містять біля 400 сполук первинного та вторинного обміну. До сполук первинного обміну входять вуглеводи (моносахариди, дісахариди, полісахариди); амінокислоти (моноамінокарбонові, діамінокарбонові та гетероциклічні); ферменти, ліпіди, вітаміни ( аскорбінова кислота, каротиноїди, токофероли); органічні кислоти (мурашина, оцтова, пропіонова, яблучна, ізовалеріанова та ін.). Із сполук вторинного обміну найбільш вивчені ефірні олії (69 компонентів) і іридоїди (валепотріати). В групі валепотріатів, які не містять вуглеводні сполуки (валтрат, ізовалтрат, 5-6-дігідровалтрат, ізовалерооксигідроксидігідровалтрат) та глікозид валерозидат. Ці сполуки і зумовлюють заспокійливий ефект валеріани.

У підземних органах містяться: макроелементи (мг/г): K - 1,560, Са - 1,200, S – 0,537, P -0,608, Cl - 0,739; мікроелементи (КНM): Мn - 143,00, Сu - 3,00, Zn - 55,60, Со - 0,116, Сг - 1,40, V - 0,514, Se - 0,302, Ni - 0,923, Sb – 0,714, Sr - 30,80, Pb - 1,80, I - 0,264, Br – 12,10, Ba – 112,0, Fe – 439,00, Cd – 0,830, La – 4,94, Mo – 4,90, Ru – 23,80, Zr - 4,11 , Ti - 21,30, As – 0,776.

Основні активні компоненти:

Ø валеріанова і ізовалеріанова кислоти – зумовлюють седативну, спазмолітичну, протисудомну дію;

Ø алкалоїди ( валерин, хатинин, актинідин), глікозиди валерид, валерозид – володіють гіпотензивною, болетамувальною дією;

Ø валепотріати спричиняють седативний і транквілізуючий ефект;

Ø сапоніни зумовлююють кардіопротекторну дію;

Ø сесквітерпени ( валереналь, валеренон), органічні кислоти – стимулюють функцію травлення;

Ø дубильні речовини – проявляють вяжучі властивості.

Основна дія:

Ø седативна (валепотріати знижують рефлекторне збудження в центральних відділах нервової системи і посилюють гальмівні процеси в нейронах головного мозку, що робить її ефективною при безсонні, епілепсії та інших нервових хворобах, а також при алергії в якості заспокійливого засобу);

Ø гіпотензивна (алкалоїди і глікозиди сприяють покращенню роботи нервово-м’язового апарату серця, розширяють коронарні судини, знижують артеріальний тиск крові, при хронічному порушенні коронарного кровообігу, для профілактики ранніх стадій стенокардії і гіпертонічної хвороби);

Ø спазмолітична, болетамувальна (валеріанова і ізовалеріанова кислоти знімають спазми гладкої мускулатури, знімають болі у серці, а також у шлунково-кишечному тракті);

Ø транквілізуюча (валепотріати сприяють усуненню почуття страху і тривоги, допомогають при безсонні, вони є класичними гіпнотичними фітотранквілізаторами, проявляючими ( подібно самим поширеним по частоті застосування препаратам похідним бенздіазепіна) транквілізуючі властивості, що виражається переважно в анксиолітичному, антифобічному, противосудомному, антиагресивному, антидепресивному, антистресовому ефектах). Валеріана прискорює процес засипання, поглиблює сон, пролонгує на 30-50% дію снодійних, потенціює вплив седативних, протисудомних і інших засобів;

Ø кардіопротекторна (сапоніни нормалізують провідникову активність серцевих м’язів, відновлюють ритми скорочення серця);

Ø стимулююча функція травлення ( подразнювальна дія терпеноїдів);

Ø сесквітерпеноїди посилюють секреторну активність шлунково-кишечного тракту, нормалізуючи апетит і перистальтику кишечника;

Ø органічні кислоти сприяють створенню певного складу мікрофлори, гальмують розвиток гнилістних процесів у товстому кишечнику, стимулюють соковиділення в шлунково-кишковому тракті; активізують перистальтику кишечника;

Ø вяжуча - дубильні речовини осаджують білки, утворюють захисну плівку, тому валеріану використовують при хронічній діареї, стоматитах;

Ø жовчогінна – відносять до гідрохолеретиків, тобто об’єм жовчі збільшуєтся за рахунок рідкої фракції, а на синтез жовчних кислот впливає незначною мірою (іридоїди, можливо алкалоїди);

Застосування. Активність валеріани пов'язують з іридоїдами (валепотріатами) і сесквітерпенами (валеріанові кислоти).

Кращий рослинний транквілізатор, валеріана є об'єктом численних досліджень, що проводяться, головним чином, у Німеччині, Японії, Росії, Україні. Згідно з останніми даними, ней-ромедіаторна активність рослини обумовлена валеріановими кислотами.

Експерименти на тваринах показали активність валеріани в заспокоєнні центральної нервової системи, а також її властивість попереджати спазми. Проведено безліч клінічних досліджень, особливо в геріатрії, за участю хворих, страждаючих безсонням і нервовими розладами. Як правило, валеріана скорочує час засипання і покращує якість сну. Валеріана рекомендується для лікування нейровегетативних розладів і легких порушень сну як у дорослих, так і у дітей. Часто валеріану поєднують з іншими седативними рослинами, наприклад пасифлорою або глодом.

Препарати валеріани: настій, «Валеріани екстракт рідкий», «Валеріани екстракт» - таблетки, «Валеріани настойка», «Кардіофіт» - настойка (трава горицвіту, аморфи кущистої, буркуну, чебрецю, собачої кропиви, квітки глоду, бузини, кореневища з коренями валеріани, солодки, насіння гіркокаштану, листя кропиви, м'яти, омели, листя та квітки конвалії), «Валокормід» - краплі (комбінований лікарський препарат: настойки валеріани, конвалії, белладонни, ментол, натрію бромід), «Кардіовален» - краплі для прийому всередину (адонізид, екстракт глоду, настойка валеріани, сік жовтушника, камфора), «Капли Спокойной ночи - сонные травы» - краплі (комплексний препарат: шоломниця байкальська, валеріана лікарська, звіробій звичайний, м'ята перцева, собача кропива серцева або звичайна, хміль звичайний, меліса лікарська, ромашка лікарська, аспасвіт, кислота лимонна, бензоат натрію, вода очищена, етиловий спирт), «Персен» - таблетки, «Персен Форте» - капсули («Персен» - екстракти валеріани, меліси, м'яти), «Пасит»- розчин (комбінований препарат: екстракт валеріани, звіробою, квіток та плодів глоду, хмелю, пасифлори), «Ново-Пасит» - розчин та таблетки (комбінований препарат: валеріана, меліса, звіробій, квітки та плоди глоду, хміль, бузина, пасифлора), «Седавіт» - розчин для перорального застосування (валеріана, плоди глоду, звіробій, м'ята, хміль), «Седасен Форте» -капсули (валеріана, м'ята, меліса), «Просталад» - настойка (водно-спиртовий екстракт трави звіробою, золотушника канадського, грициків звичайних, реп'яшка, квіток арніки, нагідок, кореневищ з коренями валеріани та ехінацеї), «Простапол» - рідкий екстракт (трава звіробою, золотушника канадського, грициків звичайних, реп'яшка, квіток арніки, кореневищ з коренями валеріани), «Краплі Зеленіна» (белладонна, валеріана, конвалія, ментол), «Фітулвент» -настойка (комплексний препарат, містить настойки плодів глоду, кореневищ валеріани, кори дуба, трави звіробою, чебрецю, деревію, квіток ромашки), «Краплі шлункові» - краплі (екстракти валеріани, м'яти, белладонни та полину гіркого), «Краплі зубні»- краплі (м'ятна олія, настойка валеріани, камфора), збір заспокійливий № 2 (седативний) (кропива собача, хміль, м'ята, валеріана, солодка), збір лікувально-профілактичний № 1 (цикорій, шипшина, подорожник, м'ята, кропива, валеріана, овес, ромашка), збір лікувально-профілактичний № 5 (м'ята, квітки глоду, валеріана, деревій, хміль), «Седафлукс»- чай (бузина чорна, звіробій, валеріана, м'ята, собача кропива, глоду плоди), збір шлунковий № З (крушини кора, кропиви листя, м'яти перцевої листя, валеріани кореневища з коренями, лепехи кореневища).

У неврології та кардіології при кардіоневрозах, легких формах неврастенії та психастенії, безсонні, артеріальних гіпертензіях, головному болю сировину призначають як у чистому вигляді (при відсутності ідіосинкразії), так і у збоpax. Спостерігається синергізм дії з кардіотонічними глікозидам та деякими гіпотензивними засобами (глід, собача кропива) - у разі комплексного їх використання можна взаємно зменшувати дози. При тиреотоксикозах перевагу слід віддавати свіжому соку. При епілепсії валеріана може бути допоміжним засобом.

Рослина ефективна при холециститах, ангіохолітах, холангітах, але її не слід використовувати при гепатитах і панкреатитах - надто часто спричинює загострення.

Широко відома заспокійлива дія рослини, мало відомий її збуджувальний вплив, який частіше виявляється при індивідуальній надчутливості або передозуванні. Отже, кінцевий ефект іноді може бути несподіваним.

У разі надмірно тривалого вживання або за умов використання надмірних доз виявляють побічні дії валеріани.

При порушеннях функції печінки й травного каналу дуже важливо не допустити передозування: призначення мають бути нетривалими (до 2 тижнів) і в помірних дозах. У разі передозування можна спровокувати симуляцію печінкової кольки або ентероколіту — ці симптоми зумовлені спастичними ефектами. Після відміни валеріани такі явища минають самі собою досить швидко, однак продовження «лікування» у цих випадках може призвести до серйозних уражень різних ланок травного каналу: надмірне подразнення впродовж тривалого часу спричинює зміни в іннервації та подальші негативні наслідки. У гастроентерології прямими протипоказаннями є наявність в анамнезі печінкової кольки, ентероколіту (особливо спастичного); в урології - гломерулонефрит, нефрит, рідше інші запальні процеси в нирках (індивідуально). Протипоказання в неврології досить індивідуальні: за правильно підібраної дози можна повністю уникнути ускладнень з боку нервової системи, відрегулювати її збудливість.

У дитячому й старечому віці надмірно тривале вживання валеріани може спричинити виражене збудження, безсоння, аж до істеричних нападів.

Особливості психофармакологічного спектру дії валеріани остаточно не з'ясовані. Для валеріани характерна двофазність дії. У малих дозах вона надає місцеву стимулюючу дію на ЦНС, підвищуючи працездатність і збільшуючи концентрацію уваги, пам'яті; у великих дозах під її впливом відбувається пригнічення ЦНС, знижується рефлекторна збудливість в центральних відділах з одночасним посиленням гальмівних процесів в нейронах кортікальних і субкортікальних структур головного мозку.

В народній медицині валеріану використовують при епілепсії, істерії, іпохондрії, нервовому збуджені, мігрені, при болях у ділянці серця, як вітрогінний, протиглистний засіб.

ЛІТЕРАТУРА

1.Корещук К.Е, Петроченко В.И. Флора высших растений острова Хортица// Сборник научных трудов. Природа острова Хортица . - Запорожье, 1993. №1. – С.5-60.

2.Корещук К.Е., Корниевский Ю.И., Нестеренко А.Н. и др. Экологоценотическая характеристика Национального заповедника «Хортица»/ Человек и его здоровье. - Вып.2. - Курск, 1999. - С. 231-235.

3.Корнієвський Ю.І., Доля В.С., Корнієвська В.Г. та інші.Флористичний склад вищих рослин національного заповідника «Хортица»// Запорожский медицинский журнал.-№2-3(18)2003. С.106-107

4. Корниевский Ю.И., Фурса Н.С., Корниевская В.Г. и др. Растительность плавневой части национального заповедника «Хортица»// Запорожский медицинский журнал.-№2(23)2004. С.83-91

5. Корниевский Ю.И., Корниевская В.Г., Фурса Н.С. та інщі. Степная растительность национального заповедника «Хортица»// Запорожский медицинский журнал.-№3(30)2005. с.178-179