Економічні науки/4.Інвестиційна діяльність та фондові ринки

Чорней Н. М.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Загальна характеристика діяльності інноваційних підприємств в Україні

В сучасних умовах господарювання значною мірою зростає роль інноваційного бізнесу, який базується на основі кооперації наукових знань та технічного прогресу з одної сторони, та підприємницької діяльності, як такої – з іншої. Така тенденція зумовлює появу та створення якісно нових форм господарювання, одним з яких є інноваційне підприємництво.

Метою даної роботи є комплексна характеристика основних форм інноваційного підприємництва в Україні, таких як бізнес-інкубатори, технопарки та технополіси, особливості й специфіка їх діяльності.

Дану тему досліджували та аналізували такі економісти як В. І. Туташинський, О. Рожен, Д. Візенков, Р. О. Писаренко, А. А. Мазура, Л. А. Мусіна та ряд інших.

Згідно з ЗУ «Про інноваційну діяльність», [1] інноваційне підприємство - підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг.

До інноваційних підприємств належать такі установи як технопарки, бізнес-інкубатори та технополіси.

Відповідно до законодавства України [2], технологічний парк (технопарк) – це юридична особа або група юридичних осіб, що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об’єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції.

Технопарки здебільшого створюються великими науковими центрами, на що відводиться спеціально для них упоряджена територія, яка насичена першокласною інженерною й науково-виробничою, інформаційною й соціальною інфраструктурою.

Перші технопарки в Україні були створені з ініціативи Національної академії наук на базі «Інституту електрозварювання ім. Є. Патона» (м. Київ), «Інституту монокристалів» (м. Харків) та «Інституту фізики напівпровідників ім. В. Лашкарьова». Саме тут знайшли початок багато наукових та дослідних розробок українських вчених, які пізніше знайшли своє застосування в багатьох сферах суспільної діяльності [3].

На сьогоднішній день в Україні приблизно діє 15 технопарків, це, крім зазначених, - «Інститут мікрокристалів» (м. Харків), «Вуглемаш» (м. Донецьк), «Ресурси Донбасу» (м. Донецьк), «Наукові і навчальні прилади» (м.Суми), тощо [4].

Значно складнішою структурою є технополіси – це спеціально створений комплекс в одному регіоні поблизу центра наукових ідей, що включає фірми й установи, які охоплюють повний інноваційний цикл. Основними структурними елементами технополісу є: науково-дослідні інститути, великі компанії, інвестиційні банки, венчурні підприємства, консультаційні фірми з проблем управління, компютерні центри та ін.

Стратегія діяльності технополісу спрямована на здійснення якісного прориву у нові сфери діяльності на базі інтелектуалізації економіки та розвитку мережі регіональних центрів високого технологічного рівня. Багатопрофільна діяльність технополісу включає здійснення фундаментальних та прикладних досліджень у різних галузях науки та економіки.

Основна мета технополісу – активізація інноваційного процессу через сприяння концентрації необхідних ресурсів на базі центрів розробки та прмислового освоєння науково- та технологічномісткої продукції [5 C.47].

Якісною та відмінною рисою діяльності технополісів є те, що вони формуються на базі міст-полісів, які складаються з самого міста та передмістя, орієнтованих на попередньо визначений повний інноваційний цикл, що має довгострокову перспективу до 20 років.

Не менш важливою та актуальною є діяльність бізнес-інкубаторів.

Бізнес-інкубатор – це організація, яка створює найбільш сприятливі умови для стартового розвитку підприємств, надаючи їм комплекс послуг та ресурсів. Бізнес-інкубатори необхідні для зміцнення й розвитку нових підприємств. Особливо актуальна діяльность даних структур Україні, де низька динаміка розвитку підприємництва.

Маючи підтримку бізнес-інкубатора, підприємство має змогу отримати, наприклад, площу для офісу на пільгових умовах, засоби зв’язку, оргтехніку, необхідне обладнання, тощо. Також у бізнес-інкубаторі проводиться навчання, надаються косультаційні послуги, послуги спеціалістів з різних професій: бухгалтер, юрист, маркетолог, менеджер та ін. У низці випадків тут можна отримати обладнання на умовах лізингу, кредит на розвиток бізнесу та виходу підприємства на місцеві ринки.

Перший у світі бізнес-інкубатор виник ще у 1959 році. Проте активно вони почали розвиватися останні двадцять року тому. На сьогодні в Україні малий бізнес – це 10% ВВП, проте його потенціал далеко не вичерпано. Разом з тим бізнес-інкубаторів в країні не така й велика кількість: офіційно зареєстрованих майже 70, але активно діючих менше – приблизно десять. Серед таких можна назвати, насамперед, Білоцерківський, Славутицький, Хмельницький, Сімферопольський, Львівський, Полтавський та ін. Як не прикро, але ігнорування бізнес-інкубаторів дається взнаки: за статистикою, лише 14-30% щойно створених підприємств здатні проіснувати три роки, решта – припиняє свою діяльність ще на першому році такої діяльності [6].

Вагомим фактором становлення та розвитку підприємницького сектору, зростання конкурентноспроможності вітчизняної економіки, національної безпеки є інноваційні підприємства, які в Україні представленні діяльністю технополісів, бізнес-інкубаторів та технопарків.

Становлення та розвиток інноваційного підприємництва в Україні перешкоджається та обмежується рядом факторів. Перш за все, це – відсутність ефективної системи фінансування. В данному випадку необхідна значна підтримка держави через систему державного субсидіювання та кредитування, створення бюджетних та позабюджетних фондів. Крім зазначеного, слід відзначити: відсутність механізму стимулювання інноваційної інфраструктури, неефективне законодавче регулювання, застійні явища в економіці, обмеженість інвестиційної бази, тощо.

Для вирішення даних питань у 2007 році було схвалено Концепцію Державної цільової економічної програми «Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки», яка пропонує такі заходи вирішення даних проблем: удосконалення нормативної бази, формування державної інформаційної інфраструктури, сертифікація інноваційної продукції, проведення наукової експертизи, створення небанківських інноваційних фінансових установ та ін.

Література

1. ЗУ «Про інноваційну діяльність» // zakon.rada.gov.ua.

2. ЗУ «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» // zakon.rada.gov.ua.

3. Рожен О. Технопарки НАН України: видатні досягнення і системна криза // www.dt.ua.

4. Державне агентство України з інвестицій та інновацій // invest.flint.kiev.ua.

5. Писаренко Р. О. Стратегічні напрямки розвитку науково-технічної діяльності у ВНЗ // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. - №22. – С. 45-47.

6. Дещо з життя інкубатора. Бізнесового // nowamolod.com.