Акмаєва Н.В., Бондаренко Д.А.

Донбаський державний технічний університет

ЗАРОБІТНА ПЛАТА ЯК ІНСТРУМЕНТ АКТИВІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Заробітна плата як соціально-економічна категорія,  з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників,  тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, і безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

Заробітна плата стає дедалі вагомішим чинником активізації національного виробництва.

Саме тому за мету ми ставимо дослідження взаємозв’язку показників реального валового внутрішнього продукту та реальної середньої заробітної плати за останні сім років та внесення пропозицій стосовно заходів необхідних для формування якісно нової системи заробітної плати як потужного стимулу розвитку національного виробництва.

 Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу. 
 Сьогодні курс на забезпечення заробітною платою функцій прожиткового мінімуму в механізмі державного регулювання зберігається, що, безсумнівно, є однією з основних причин дуже великих у зрівнянні з іншими країнами масштабів економічної кризи.
 В таких умовах, питання, пов’язані із часткою заробітної плати у валовому внутрішньому продукті потребують ретельного вивчення. Аналіз цих питань сприятиме прийняттю правильних рішень та впровадженню необхідних заходів.

Для отримання даних про співвідношення величини заробітної плати та ВВП доцільно використати показник питомої ваги заробітної плати в показнику ВВП. Для наочності досліджень буде вірним впровадити показник частки заощаджень населення в показнику ВВП, який характеризує реальний рівень життя і добробут населення.

Показники питомої ваги наочно свідчать про позитивну тенденцію в співвідношенні між заробітною платою та ВВП у період з 2002 до 2006 року. В 2007 році цей показник зменшився. Однак спостерігається поновлення позитивного руху показника питомої ваги в 2008 році порівняно з 2007 роком. Відповідно до динаміки частки заробітної плати відбуваються зміни питомої ваги заощаджень населення.

Треба зазначити, що темп зростання розміру середньої заробітної плати за проаналізовані роки є більш великим, ніж темп зростання ВВП. За основу цього покладено ряд факторів, головним із яких є інфляція, яка створює необхідність постійної індексації заробітної плати. Отже, в ході аналізу отримуємо недобрий висновок. Наш ВВП не відповідає потребам населення, розміру заробітної плати та обсягу грошової маси. Крім того, доля заощаджень в доходах населення є набагато меншою, ніж доля споживання.

Аналіз показує, що існує тісний зв’язок між досліджуваними економічними показниками та процесами, які відбувалися в країні за цей період. Всі ми пам’ятаємо події початку 2005 року. Держава переживала скрутні часи боротьби за владу. Основна робота країни сконцентрувалася в Верховній Раді, в той час як ВВП, як і раніше, створювався не в Раді, а в економіці, яка потерпала від змін у політичній сфері. Тому, в 2005 році країна отримує зниження темпів зростання ВВП (110,3 %) на відміну від 2004 року (112,3 %). Як наслідок, в той самий час темп зростання середньої заробітної плати (120,3 %) зменшується на відміну від цього показника 2004 року (123,8%). Однак, і до сьогодні позитивні зміни так і не відбулися. Таким чином, характеризуючи взаємозв’язок показників реального ВВП та реальної середньої заробітної плати за останні сім років, маємо наочні факти того, що позитивний рух цих показників характерний для періоду з 2002 до 2004 року, а починаючи з 2005 року і до сьогодні спостерігається поступове їх погіршення.

Графік 1. Питома вага заробітної плати та заощаджень населення в валовому внутрішньому продукті

Низький рівень заробітної плати підриває мотивацію до високоефективної діяльності і не дозволяє в принципі створити таку соціально-економічну ситуацію в суспільстві, яка б сприяла створенню високоефективної економіки.

 Сьогодні завдання влади полягає у забезпеченні ефективного матеріального  стимулювання  розвитку  виробництва,  її тактичні  завдання  пов'язані  із ліквідацією заборгованості з виплати заробітної плати, недопущенням подальших затримок виплат,  підвищенням  загальної  величини  оплати праці відповідно до кінцевих результатів виробництва, зростанням реальних доходів працівників та ін. Отже, сучасний стан оплати праці в Україні потребує її подальшого вдосконалення. 

Література

1. Закон України ''Про оплату праці''

2. www.ukrstat.gov.ua

3. www.bank.gov.ua