Касьяненко Є. О. ,Єгоркіна Т. О.

Донецький національни університет економіки і торгівлі імені Михала Туган-Барановського, Україна

Проблеми розвитку недержавного пенсійного страхування України

Проведення пенсійної реформи в Україні пов’язане з цілою низкою проблем, серед яких: активне просування страхових пенсійних продуктів (пенсійне страхування в системі страхування життя) без відповідного нормативно-правового регулювання; прогалини й суперечливі положення в нормативно-правових актах, які регулюють сферу недержавного пенсійного страхування; непрозора конкуренція в системі недержавного пенсійного забезпечення тощо. У зв’язку з цим постає потреба у визначенні проблем і перспектив діяльності вітчизняних страхових компаній у системі недержавного пенсійного забезпечення.

Пенсійне страхування – один із продуктів страхової компанії, що належить (згідно з вітчизняним законодавством) до страхування життя. Зазначимо, що вітчизняний ринок страхування життя за перше півріччя 2008 року розвивався досить динамічно. На сьогодні більшість великих страхових компаній активно розвивають агентські мережі.

Більшість компаній змогли істотно збільшити обсяги страхових премій. Згідно зі звітністю Ліги страхових організацій України, найбільшу активність у нарощуванні обсягів страхових премій проявили такі компанії, як ЗАТ «АЛІКО АІГ Життя», ЗАТ «Ренесанс Життя», ЗАТ СК «ТАС», ВАТ «Фортіс Страхування життя Україна», ЗАТ СК «Українська страхова група «Життя»[3]. Поступове зростання обсягів страхових премій свідчить про те, що компаніям вдається формувати портфель довгострокових накопичувальних договорів страхування життя.

Загальною проблемою для страховиків залишається недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів. І особливо гостро стоїть питання забезпечення довгострокових зобов’язань за договорами страхування життя. Основним джерелом інвестування страхових резервів залишаються банківські вклади, тобто депозити, які у 2007 році мали дохідність, у середньому нижчу за рівень інфляції. Інші активи, що вільні від зобов’язань, найчастіше вкладалися в цінні папери (акції й облігації). Наявність цих проблем зумовлює, у свою чергу, ризик невиконання зобов’язань із довгострокового страхування життя (пенсійного страхування).

Основні капіталовкладення в облігації здійснюють насамперед великі страхові компанії, які мають можливість використовувати специфічні стратегії (зарубіжні кредити у валюті тощо), недоступні дрібному й середньому інвесторові. Інвестування страховими компаніями вільних коштів у корпоративні облігації ускладнюється нестабільністю фінансового ринку [1].

Загалом можна констатувати, що страхові компанії в Україні поки що не стали активним інституційним інвестором на ринку корпоративних облігацій[2].

На сьогодні страхові компанії є активними учасниками системи недержавного пенсійного забезпечення, пропонуючи поліси пенсійного страхування. Пенсійне страхування передбачає, що основні виплати страхового забезпечення здійснюються при досягненні застрахованою особою пенсійного віку, встановленого законодавством. Якщо договором страхування визначено, що страхова компанія (страховик) зобов’язана виплачувати страхове забезпечення після досягнення застрахованою особою пенсійного віку, такі виплати набувають значення пенсії (ануїтету, ренти).

Зауважимо, що страхування життя (пенсійне страхування) здійснюється лише на добровільній основі. Договори укладаються на підставі повного розуміння застрахованим змісту такої операції та глибокої довіри до страховика й держави водночас. Тому, з організаційної точки зору, цей вид страхування вважається найважчим.

Велику частку попиту у сфері страхування життя формує корпоративний сектор. Компанії вбачають у пенсійному страхуванні життя (накопичувальне воно чи ризикове) новий інструмент мотивації персоналу у своїй кадровій політиці. Разом із тим усі компанії зі страхування життя прагнуть розвивати в себе цей сегмент, але поки що ніхто не може похвалитися великою кількістю корпоративних клієнтів. Інтерес до програм корпоративного страхування проявляють, у першу чергу, великі підприємства, які виплачують пенсійному та іншим соціальним фондам значні суми. Попит на корпоративне страхування зумовлено також податковими пільгами, які держава надає організаціям. Не останню роль виконує й орієнтація на досвід зарубіжних країн, де корпоративне страхування життя – одна з найпоширеніших форм мотиваційного пакету підприємства.

Перспективою та вигодою являється те, що в данний час для юридичних осіб страховики пропонують два основних види пенсійного страхування. Перший включає не тільки накопичення, а й страховий захист. Тобто страхова сума зберігається незалежно від можливих непередбачених обставин (нещасний випадок тощо), й застрахована особа (або спадкоємці) одержує накопичені гроші в будь-якому випадку. За другим варіантом пенсійного страхування заощадження виплачуються лише за умови досягнення клієнтом певного віку. Під час пошуку гнучких і універсальних програм керівники підприємств звертають особливу увагу на найважливіший, на їхню думку, чинник – рівень інвестиційного доходу, який може забезпечити компанія.

У цілому перспективи ринку страхування життя досить важко прогнозувати. На думку більшості експертів, у найближчих декілька років спостерігатиметься динамічний розвиток сегмента корпоративного страхування загалом і пенсійного страхування зокрема. В основному це відбуватиметься завдяки корпоративному сегменту, що пов’язано з усвідомленням керівниками великих бізнес-структур неспроможності традиційних інструментів мотивувати працівників.

Також слід зазначити, що страхові компанії вважають пенсійну реформу потужним чинником розвитку ринку страхування в цілому. На сьогодні страховий ринок пропонує досить урізаний продукт – накопичувальну страховку, приурочену до виходу страхувальника на пенсію. Насправді пенсійне страхування повинне включати добровільне пенсійне страхування, здійснюване в системі недержавного пенсійного забезпечення.

З вище викладеного можна зробити висновок, що лише органічне поєднання досліджень економічних реалій із урахуванням конкретної ринкової практики, досягнення консенсусу між учасниками системи недержавного забезпечення й ринку страхування життя, а також визначення конкретних шляхів вигідного поєднання інтересів страхувальників, страховиків і держави піде на користь розвитку довгострокового страхування життя й пенсійного забезпечення в Україні.

Література:

1. Ромащенко О. Проблеми інвестування страхових резервів на ринку цінних паперів //Ринок цінних паперів України. – 2002. - №9-10.

2. Мошенський С. З. Особливості функціонування страхових компаній на фінансовому ринку України. - http://www.nbuv.gov.ua/e - journals/PSPE/2007 - 3/Moshenskiy_307.htm1.

3. http://www.uainsur.com.ua