Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

Багінська Ю.В., к.е.н. Тарасенко С.І.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

Сутність та характеристики категорії «людський капітал»

Загальновідомим є той факт, що людині належить особливе місце в соціально-економічному розвитку будь-якої держави. Саме від людини, від її інтелектуалу, знань, професійних навичок, рівня освіти залежить рівень розвитку підприємства, а отже й добробут нації та її майбутнє процвітання. При цьому оцінка внеску людини у виробництво та бізнес загалом сьогодні є питанням проблематичним, як і вартісна оцінка самого людського капіталу. Людський капітал будучи частиною сукупного капіталу, є сполученням складових його елементів, як вроджених, так і сформованих у результаті інвестицій а саме: накопичений відповідний стан здоров'я, освіти, здібностей, навичок, енергії, культурного розвитку, як конкретного індивіда, групи людей, так і суспільства в цілому. Проблема формування, удосконалення та реалізації творчих здібностей людини набуває особливої актуальності, коли вирішується питання про подальші шляхи розвитку цивілізації.

Проблема оцінки й виміру внеску інтелектуального потенціалу людини в економічний розвиток привертає увагу дослідників починаючи з У.Петті та А.Сміта. В XX ст. американські вчені Т.Шульц (1979р.) і Г.Беккер (1992р.) отримали за розробку концепції людського капіталу Нобелівську премію. В сучасних умовах активно досліджують і розвивають теорію людського капіталу такі вчені як О.Грішнова, А.Добринін, С.Дятлов, В.Марцинкевич та інші.

У теоретичному аспекті слід розрізняти поняття «людський капітал» за трьома рівнями:

- на особистісному рівні людським капіталом називаються знання та навички, які людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки, практичного досвіду і завдяки яким вона може надавати цінні виробничі послуги;

- на мікроекономічному рівні людський капітал являє собою сукупну кваліфікацію та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також здобутки підприємства у справі ефективної організації праці і розвитку персоналу;

- на макроекономічному рівні людський капітал включає накопичені вкладення в такі галузі діяльності, як освіта, професійна підготовка і перепідготовка, служба профорієнтації та працевлаштування, оздоровлення, тощо, є суттєвою частиною національного багатства країни.

Серед основних характеристик людського капіталу слід зазначити, що він: є єдиним активним капіталом, тоді як всі інші капітали є пасивними, оскільки вони всі без винятку підпорядковуються людині й діють відповідно до її волі. З огляду на цю позицію інвестування в інші види капіталу, минаючи людський, виявляються не досить результативними. Інвестиції в людський капітал — це джерело економічного зростання, не менш важливе, ніж капіталовкладення в матеріально-речові фактори виробництва та землю. У порівнянні з інвестиціями в інші різні форми капіталу, інвестиції в людський капітал є найбільше вигідними як із погляду окремої людини, так і з погляду всього  суспільства, тому що дають досить значний за обсягом , тривалий за часом  й інтегральний за характером економічний і соціальний ефект.

Особлива риса людського капіталу — невіддільність його від свого носія. Ця особливість має важливі теоретичні та практичні наслідки. Так, для «звичайного» капіталу на ринку є два види цін: по-перше, на його активи і, по-друге, на потоки послуг, які він надає (станок або будівлю можна купити, а можна орендувати). Людський капітал можна тільки орендувати (найнявши працівника), сама людина не може бути предметом купівлі-продажу. В результаті є тільки одна ціна - плата за «оренду» людського капіталу. У всьому іншому людський капітал подібний до фізичного, який є благом довготривалого користування, але з обмеженим терміном служби. Як і будь-який вичерпний ресурс, він потребує витрат. Людський капітал може морально старіти ще до того, як відбудеться його фізичне старіння, його цінність може зростати або спадати залежно від змін у пропозиції комплементарних (взаємодоповнюючих) виробничих чинників та у попиті на спільні продукти.

Отже, людський капітал становить вартісний вираз витрат, які використано на формування здоров’я (від народження до активної трудової діяльності), на придбання шляхом освіти знань, досвіду, кваліфікації, шляхом витрат на виховання, культури поведінки в суспільстві, людський капітал в процесі споживчого використання зношується, “амортизується” і потребує відновлення, на що, перш за все, витрачається оплата праці.

Систематизуючи вищенаведене зазначимо основні характеристики людського капіталу:

− людський капітал є активним капіталом;

− людський капітал є невіддільним від свого носія і, відповідно, неліквідним;

− людський капітал не зберігається, а існує тільки в теперішній час, і час, протягом якого він не використовувався, втрачений назавжди;

− людський капітал є вичерпним ресурсом і потребує витрат через свою здатність до зношення і морального старіння;

− людський капітал є портативним і високотранспортабельним видом основного капіталу;

− людський капітал єдиний з-поміж інших ресурсів має здатність оновлюватися, вдосконалюватися, розвиватися.

Врахування цих особливостей людського капіталу дозволить побудувати адекватну систему оцінки людського капіталу.

Литература:

1. Аширова Г.Т. Сучасні проблеми оцінки людського капіталу // Питання статистики. – 2003. –Ст.3. – С.26-31.

2. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. — К.: Знання-Прес, 2000. — С. 121.

3. Осійчук М.С. Людський капітал: критерії оцінки й індикатори економіки знань // Фінанси України, 2008. - №7 – с. 28-33.