Економічні науки/2. Облік та аудит

Гнатченко Ілони Володимирівни

Криворізький економічний інститут КНЕУ ім. Вадима Гетьмана

Системний аналіз та його стадії.

Системний аналіз як науковий метод та інструмент пізнання може бути використаний не тільки для вивчення глобальних проблем, що стоять перед світом (екологічних, демографічних, продовольчих, транспортних, енергетичних та інших), а й при вирішенні багатьох менш масштабних проблем у рамках однієї країни, регіону, галузі, промислового об'єднання й навіть окремого підприємства.

Системний аналіз є важливим і для набуття навичок та вмінь виявляти й аналізувати складні життєво важливі проблеми, переважно організаційного характеру, з багатьма із яких фахівець неодмінно зіткнеться на реальних об'єктах управління.

Існує проблема алгоритмізації системного аналізу. Під алгоритмом розуміють скінчений упорядкований набір точних правил, що описують, які дії і в якій послідовності необхідно виконувати, щоб після скінченого числа кроків досягти поставленої мети або одержати розв’язок завдання. 
Тому, якщо формалізацію системних досліджень розглядати у вузькому значенні цього слова (як математичне формулювання задачі та знаходження методу або алгоритму її однозначного розв’язку), то системний аналіз не може бути повністю формалізований (а отже, не може бути знайдений єдиний алгоритм знаходження розв’язку), оскільки в ньому значну роль відіграє творча робота, що виконується системними аналітиками та експертами. 
В арсеналі сучасного системного аналізу використовуються різноманітні
аналітичні методи. Поряд з цим значну роль у системному аналізі відіграють неформальні методи і процедури і в деяких ситуаціях цей метод зовсім не використовує формальні процедури.
Особливо це стосується системних досліджень соціально-економічних систем, які характеризуються великою складністю, значною кількістю взаємозв’язків, динамічністю та невизначеністю зовнішнього середовища і поведінки людей, неповнотою або неточністю вхідної інформації та інше. 
Застосування необхідних методів та процедур та їхня конкретна послідовність індивідуально визначаються залежно від конкретної проблеми
та її специфіки, наявності ресурсів для її вирішення, досвіду та інтуїції дослідника. 
Безпосередньо системний аналіз досліджується в працях Пономаренко О.І., Перегудова В.И., Шарапова О.Д. В них аналізуються сутність системного аналізу, його стадії та методи. 
Однак в літературі відсутній розгляд такого поняття, як «алгоритмізація системного аналізу» та немає єдиної методики системного аналізу.
Цілі тез полягають в тому, щоб, по-перше, проаналізувати сутність такого поняття, як «алгоритмізація системного аналізу», по-друге, показати стадії системного аналізу у загальному вигляді, по-третє, окреслити можливі шляхи вирішення поставленої проблеми. 

Системний аналіз – вивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об'єкта як системи з усіма факторами, які впливають на його функціонування. Системний підхід дає змогу глибше зрозуміти причини багатьох явищ, які в розрізненому вигляді здаються випадковими, але об'єднані в систему сприяють виявленню закономірностей їх перебігу.

Методики, що реалізують принципи системного аналізу за конкретних умов, спрямовані на формалізацію процесу дослідження системи, процесу постановки та розв’язання проблеми. Методика системного аналізу розробляється та використовується тоді, коли досліднику бракує інформації про систему, яка б дала можливість обрати адекватний метод формального подання системи (або розв’язання проблеми).
Загальним для всіх методик системного аналізу є формування варіантів подання системи (процесу розв’язання задачі) та вибір кращого варіанта. На кожній стадії дослідження, від інтуїтивної постановки проблеми до вибору оптимальних рішень за допомогою строгих математичних методів, використовуються різноманітні наукові методи і прийоми, що складаються із неоднакової кількості стадій аналізу, зміст яких залежить від складності розв’язуваних завдань [2, с.7].
У загальному вигляді системне дослідження проблеми складається з таких стадій [3, с.47]:
1. Формулювання проблеми (формулювання проблеми здійснюється на вербальному рівні і, як правило, є досить розпливчастим. Для виявлення та структуризації важких для розуміння та нечітко сформульованих проблем, що характеризуються великою кількістю та складним характером взаємозв’язків, застосовується дерево аналізу проблеми).
2. Виявлення цілей (на практиці, як правило, існує кілька цілей і тому важливо, окрім визначення головної мети, не упустити деякі з суттєвих серед інших, для цього застосовують метод побудови дерева цілей).
3. Формулювання критеріїв (найпоширенішими та важливими критеріями при аналізі ефективності функціонування економічних систем (наприклад, підприємств) є прибуток, собівартість продукції, обсяги виробництва та збуту, якість, надійність та конкурентоспроможність продукції, ефективність управління тощо. При формуванні критеріїв головним є не їх кількість, а те, наскільки повно вони характеризують ціль. Тому тут прагнуть досягти компромісу між повнотою описування цілей та кількістю критеріїв. Для повноти описування проблемної ситуації необхідно розглядати три взаємодіючі системи: систему, в якій існуюча ситуація розглядається як проблема; систему, в рамках якої можна вплинути на проблему для її вирішення; зовнішнє середовище, в якому існують та з яким взаємодіють ці дві системи).
4. Визначення наявних ресурсів для досягнення цілей.
5. Генерація альтернатив та сценаріїв (генерування альтернатив є творчим процесом. Існує кілька методів, які застосовують для цього: метод мозкового штурму, метод Дельфі, синектика, сценарний аналіз, ділові ігри).
Не можна казати про неможливість алгоритмізації системного аналізу. Зазначені труднощі приводять до того, що системний аналітик діє залежно від конкретної ситуації гнучко та різноманітно. Так, дослідник має можливості використовувати у різній послідовності ті чи інші процедури та операції дослідження систем і певною мірою спланувати свої дії наперед (у добре структурованих задачах), а може обирати чергову операцію залежно від результату, одержаного на попередньому етапі, або використовувати деякі готові алгоритми чи підпрограми аналізу.
 
 
Перелік використаних джерел.
1. Перегудов Ф.И., Тарасенко Ф.П. Введение в системный анализ. – М.: Высш.шк., 1989. – 367с. 
2. Пономаренко О.І. Системний аналіз в управлінні // Проблеми науки. – 2004. - №4. – с.7.
3. Шарапов О.Д., Дербенцев В.Д., Семьонов Д.Є. Системний аналіз. Навч-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.:КНЕУ, 2003. – 154с.