Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Пономаренко Х.П.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановского

ПОДОЛАННЯ БІДНОСТІ – ГЛОБАЛЬНА МЕТА СУЧАСНОСТІ.

Подолання бідності задеклароване у цілях тисячоліття як глобальна мета , досягнення якої є завданням усього людства, а не лише кожної окремої країни, котра зустрічається з цією проблемою. Серед механізмів підвищення рівня добробуту громадян та зменшення нерівності міжнародна економічна допомога посідає вагоме місце, що особливо стосується тих держав, соціально-економічне становище яких не дає змоги знайти достатньо ресурсів для боротьби з бідностю.

Дослідження, здійснені фахівцями Світового банку і ОЕСР, доводять, що основна з поставлених цілей – це зменшення до 2015 р. вдвічі кількості людей, що живуть за межею бідності (менше від 1,25 дол. США на день) – буде досягнута. Але є невід’ємними наступні умови:

- високий рівень економічної свободи (від засад формування уряду і до грошово-кредитної та торгівельної політики);

- наявність та високе використання капіталу (фінансового та людського);

- вища продуктивність агропромислового сектору порівняно з іншими секторами економіки;

- інституційна відкритість економіки (за умови трансформації глобального торгівельного середовища на користь бідних країн). [1]

Офіційна допомога розвитку (ОДР) на думку фахівців, повинна відповідати певним вимогам, а саме: надходити з офіційних джерел та ввід офіційних іноземних донорів; надаватися бідним країнам з метою підтримки їхнього соціально-економічного розвитку; не розглядатися донорами, як комерційний трансферт і передбачати пільгові умови.

Фінансова допомога надається у вигляді позик, у тому числі і пільгових, фінансових субсидій, дотацій, експортних кредитів, грантів, гарантій, і здебільшого використовується для фінансування проектів розвитку економіки країни – реципієнта, у тому числі й вирішення проблеми бідності. У рамках фінансової допомоги реалізують програми бюджетної допомоги, забезпечення рівноваги платіжного балансу, структурного й галузевого кредитування тощо.

Технічна допомога на даний час набула великого значення. Технічне співробітництво призначене для поповнення й підвищення рівня необхідних для соціально-економічного розвитку країн-реципієнтів знань, навичок та кваліфікацій.

ОДР, у тому числі фінансова і технічна допомога, включає проектну допомогу, яку здебільшого надають міжнародні організації та колективні донори з у вигляді гарантій кредитування у визначених обсягах за умов виконання своїх зобов’язань і гарантів для прискореного процесу впровадження проекту на практиці, а також поза проектну допомогу, яку надають найчастіше на двосторонній основі у вигляді експортних пільгових кредитів, гарантів на підтримку державних реформ країни-реципієнта.

Чисельність бідного населення у світі на сучасному етапі перевищує показники попередніх літ. Нові оцінки є значним кроком вперед у методиці вимірювання бідності, оскільки вони засновані на більш точних даних по цінах, що дає можливість порівняти рівень бідності у різних країнах. С 1981р. чисельність бідного населення скоротилась до 52% розвинутого населення миру, а у 2005 до 26%. Це свідчить про те, що країни світу у 2015р. будуть у змозі досягнути скорочення удвічі рівня бідності 1990р. Однак, при нинішніх темпах боротьби з бідністю у 2015 р. близько міліонна чоловік будуть продовжувати жити з менш ніж 1,25 дол. у день.

У країнах Африки до югу від Сахари бідне населення, проживаюче менш ніж 1,25 дол. у день, склало у 2005 р. 50% - це той же самий показник що у 1981р. Але реальна чисельність бідняків у зв’язку з зростом населення у регіоні зросло майже удвічі, - з 200 млн. чол. Якщо ця тенденція збережеться, тоді у 2015 р. третина усього бідного населення світу буде зорієнтована у Африці. Більшість країн донорів надає переважно «зв’язану допомогу», отримуючи при цьому економічні вигоди. Зокрема, Канадське агентство міжнародного розвитку (КАМР) – з кожного долару, спрямованого у бідні країни, повертає близько 70 центів завдяки купівлі останніми канадських товарів і послуг.

Аналізуючи зовнішнє фінансування України такими розвинутими країнами як США, Канада, Німеччина, Швеція, Японія та ін., Україна посідаючи 78 місце за рівнем людського розвитку, отримала допомогу в рамках програм ОДР в обсязі близько 7 дол. США, або 0,7% ВВП, що значно менше порівняно з іншими країнами ЦСЕ (Болгарія – 63,0 дол. США, Румунія – 27,1 дол. США, Латвія – 49,0 дол. США), індекс людського розвитку яких перевищує український показник. Це наводить на думку про меркантильний, а часом і геополітичний характер мотивів донорів, а також про їхнє сприйняття нашої держави як реципієнта, неспроможного раціонально використовувати отримані ресурси.[2]

Підсумовуючи викладене вище, доходимо висновку, що міжнародна економічна допомога, попри розмаїття форм і джерел, ще не продемонструвала свій потенціал щодо сприйняття досягненню основної мети світової спільноти – розв’язання проблем бідності. Винуватцями такого стану є прагматичні і егоїстичні мотиви країн-донорів, які виявляють безініціативність і нераціональність у залученні зовнішньої допомоги розвитку.

Основними причинами, які перешкоджають активній діяльності міжнародних донорів в Україні бідності є: нерозвинена інституційна інфраструктура, малобюджетність, різновекторність проектів, більшість з яких не мають прямого стосунку до реалізації стратегії подолання бідності в Україні.

Література:

1. Рамкова програма допомоги ООН для України: 2006 – 2010 рр. / www.un.org.ua/

2. Економічні проблеми з подолання бідності CCI століття: міжнародні та українські виміри / За ред. С. Юрія, Є. Савельєва. – К.: Знання 2007. – 595с.

3. web.worldbank.org