Экономические науки / 14.Экономическая теория
Захарова О.Ф.
Київський національний
торговельно – економічний університет, Україна
Державне
регулювання цін в Україні.
В жодній з країн
розвинутої ринкової економіки не існує повної свободи в частині ціноутворення, в більшості таких країн в
якості загальної тактики використовують певні правила (принципи, методи та
нормативи) ціноутворення, що мають оформлення у вигляді законодавчих актів і
мають на меті регламентацію методології та процедури формування цін на товарних
ринках країни. Окрім цього, держава бере на себе функцію встановлення цін на
конкретні товари та послуги, що мають вирішальне значення для розвитку
національної економіки та здійснює контроль за ними. Так, сфера регульованого
та контрольованого державою ціноутворення сягає від 10% до 40%. [1, с.206]
Аналіз наслідків,
меж та методів втручання органів державної влади у процес ціноутворення на
товарних ринках України, оцінка їх ефективності – найактуальніші питання, що
турбують суспільство останнім часом,
адже винайти баланс між інтересами споживачів, що вважають ціни на продукцію
занадто високими та виробників, що не покривають виробничих витрат, вкрай
важко. Пом’якшення цього цінового
антагонізму – ключова проблема державної політики цін. [2,
с.51]
Політика ціноутворення є складовою частиною загальної
економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення:
-
рівних
економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної
самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних
регіонів республіки;
-
збалансованого
ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
-
протидії
монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг;
-
об'єктивних
співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що
забезпечує еквівалентність обміну;
-
розширення
сфери застосування вільних цін;
-
підвищення
якості продукції;
-
соціальних
гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян,
включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів;
-
створення
необхідних економічних гарантій для виробників;
-
орієнтації
цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.
Варто відзначити, що
втручання держави в процес ціноутворення на товарних ринках – це не мета, а лише
засіб досягнення завдань економічної політики держави з метою регулювання
економічного та соціального розвитку країни
Рис.1. Основні цілі втручання держави в процес ціноутворення.
Зрозумілим є той факт, що із поступовим окресленням ринкових
форм господарювання роль цінових імпульсів, безумовно, повинна дедалі зростати.
На сьогодні механізм контролю за формуванням, встановленням та застосуванням
цін і тарифів на товарних ринках України визначають Закони в галузі
ціноутворення, ними встановлюються основні правила формування та застосування
цін в країні, порядок контролю за цінами, відповідальність за його порушення,
права та обов'язки окремих органів виконавчої влади у сфері ціноутворення. Для
практичного виконання зазначених Законів, вони доповнюються й конкретизуються
спеціальними рішеннями парламенту, указами Президента чи постановами уряду.
Органи державної влади і управління України послідовно проводять в життя заходи
щодо підтримки життєвого рівня населення, в першу чергу низькооплачуваних і
малозабезпечених громадян, шляхом введення компенсації втрат у зв'язку з
підвищенням цін і тарифів, а також шляхом індексації доходів стосовно соціально-економічних
груп населення. [3]
Основними органами
державної влади, що виступають суб‘єктами системи державного регулювання цін в
Україні сьогодні виступають:
-
Міністерство економіки України;
-
Міністерство аграрної політики України;
-
Антимонопольний комітет України;
-
Органи виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад,
Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій;
-
Державна інспекція з контролю за цінами Міністерства
економіки України.
Таблиця 1. Способи впливу держави на ціни та ціноутворення на товарних ринках
України.
Види
цін |
Роль
держави |
Форми
державного впливу |
фіксована державна |
ціни встановлюються державою |
·
державні прейскурантні ціни ·
«заморожування» вільних ринкових цін. ·
фіксування монопольних цін |
регульована державою |
держава
встановлює правила ціноутворення, суб‘єкти господарювання встановлюють та
затверджують ціни самостійно |
·
встановлення граничного рівня цін ·
встановлення граничних надбавок до
фіксованих цін прейскуранта ·
встановлення граничного рівня
разового підвищення ціню ·
державне регулювання цін монополістів ·
регулювання ринкових цін шляхом
встановлення цін державними підприємствами |
договірна ціна |
держава встановлює «правила гри» на ринку, вводячи ряд
заборон на провадження нечесної ділової практики в конкурентному змаганні |
·
заборона горизонтального фіксування цін ·
заборона вертикального фіксування цін ·
заборона цінової дискримінації ·
заборона демпінгу ·
заборона недобросовісної цінової
реклами |
Говорячи про
особливість системи вітчизняного регулювання цін, варто відзначити те, що
головною ознакою державного регулювання цін на місцевому рівні є те, що
адміністративні методи, що використовуються не завжди доцільні, бо порушують
функціонування економічної системи та гальмують розвиток виробництва. Завдання
державних органів зводяться до підтримання мінімального рівня роздрібних цін, в
той час, коли весь світ використовує широкий арсенал економічних методів
боротьби із ціновими кризами.[4, с.163]
Сумним є той факт,
що прийняття рішень стосовно «покращення» цінових ситуацій на товарних ринках
за останні роки характеризується несистемністю, фрагментарністю та
непослідовністю. Обмеження рівня рентабельності на продукцію хлібопекарської
промисловості на рівні 5% до повних витрат та продаж майже 70% продукції за
регульованими цінами заблокувало можливість для підприємств галузі досягнення
нормального рівня прибутку та повністю обмежило ресурси розвитку подальшого
виробництва. Таке регулювання значно погіршило ситуацію всередині галузі, адже,
через затратний механізм встановлення цін на хліб, головним фактором
ціноутворення стає вартість основної сировини – борошна, яке подорожчало на
145%. Так, готова продукція повинна була подорожчати на 73%, а через обмеження
рівня рентабельності, уряд зупинив зростання ціни на позначці у 62% і спричинив
недоотримання підприємствами галузі прибутку у розмірі 6,4% вартості хліба. [4,
с.64]
Такі поверхневі дії органів державної влади в сфері
регулювання цін ставлять вітчизняні підприємства на межу виживання, позбавляючи їх ресурсів
для розвитку та відтворення, стимулюють погіршення якості, зменшення
асортименту соціально значущої продукції та розбалансовують її споживання.
Державне регулювання цін – це діяльність держави, спрямована на встановлення та
збереження такого рівня цін, який дозволив би зберегти рентабельність суб‘єктів
господарювання, паритет цін всіх галузей народного господарства, сприятливий
рівень доходів населення, стійкість національної валюти, цінову стабільність та інші параметри
економічного розвитку держави. Це не разовий акт встановлення рівня певної
ціни, не встановлення її конкретного рівня це – потужний та динамічний
комплекс заходів стосовно активізації
всіх існуючих ціноутворюючих факторів.
Література:
1. Баздникин А.С. Цены и
ценообразование. – М.: Юрайт-Издат, 2008.-332 с.
2. Пасхавер Б. Ціни виробництва та споживання продовольчого ринку./ Економіка
України. – 2007. - №12., с.51 – 61.
3. Закон України «Про ціни і
ціноутворення № 508-XII від 03.12.1990 р. N
507-XII».
4. О.Ф.Захарова.
Особливості державного
регулювання цін на продовольчу
продукцію в Україні // Підприємництво, господарство, право. – 2009. - №5.-
с.162 – 165.
5. М.Нетяжук. Соціальні та економічні аспекти державного регулювання цін на
хліб. // Економіка України. 2005. - №3. – с. 63 – 67.