Экономические науки/ Экономика предприятия

к.е.н., доцент Шубіна С.В., к.е.н., доцент Лєгостаєва О.О.

Харківський інститут банківської справи УБС НБУ

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Особливості сучасного етапу розвитку української економіки зумовлюють істотну специфіку здійснення інвестиційної діяльності. Активізація інвестиційних процесів в Україні, що пов’язана із розвитком підприємницького середовища, вимагає створення ефективних систем управління інвестиційною діяльністю на підприємствах.

Питання активізації інвестиційної діяльності розглядалось та досліджувалось такими вітчизняними економістами, як Г.Ф. Курочкін [1], А.Д. Бутко [2], О.Є. Мазур [3], Л. Г. Червова [4] та ін. Ці дослідження постають одним з найбільш актуальних завдань сучасної економічної науки, але потребують подальшого вивчення, обґрунтування та систематизації.

Сьогодні інвестиції є найважливішим засобом забезпечення виходу України із економічної кризи. Але на сьогодні іноземні інвестори не дуже поспішають вкладати свої капітали в українські підприємства. Це вказує на велику обережність іноземних інвесторів при вкладенні своїх коштів в економіку України, і певну недовіру до реальних можливостей забезпечити відповідні умови для ефективного функціонування вкладеного іноземного капіталу. Основними причинами цього, на нашу думку, є: недосконале і суперечливе законодавство; непередбачуваність змін у податковій системі; відсутність реальних пільг і привілеїв для іноземного капіталу; нестабільність економічного та політичного становища; неясність у визначенні прав власності.

У загальній структурі фінансування інвестиційної діяльності в Україні знизилася частка фінансування за рахунок власних коштів підприємств у зв'язку з недосконалою податковою політикою. Так, у зв'язку зі зростанням податкового пресу підприємства виводять у тінь свої прибутки. Створення сприятливих умов для пожвавлення інвестиційної активності є неможливим без структурної перебудови економіки, оздоровлення фінансового стану підприємств, практичних кроків щодо збільшення стягнення податків при одночасному обмеженні податкових зборів. Виконання цих завдань пов'язане з удосконаленням податкової політики, її пріоритетною орієнтацією на забезпечення стабільності та передбачуваності фіскальних умов для діяльності економічних агентів, диференціацією принципів їх оподатковування з метою стимулювання процесу заощаджень і нагромаджень, раціоналізацією фінансових потоків і приливу вкладення капіталу в реальний сектор. Певним кроком, спрямованим на створення нової податкової системи, є введення податкового кодексу. Разом з тим, передбачені в ньому зниження ставок податку на прибуток, можливість одержання інвестиційного податкового кредиту можуть не зробити належного впливу на стимулювання інвестиційної діяльності [3].

Аналізуючи недоліки трансформаційного періоду, необхідно зазначити, що інвестиційні рішення в Україні не були забезпечені відповідним механізмом їх реалізації. Обраний метод трансформації призвів до невизначеності господарських процесів: нечіткі соціально-економічні та політичні вектори руху до нового способу господарювання; необґрунтовані теоретико-методологічні засади побудови механізму управління інвестиційним процесом тощо. Звідси стає очевидним, що розв’язання проблем інвестування у першу чергу пов’язане із подоланням невизначеностей у механізмі державного управління. Державне управління та регулювання інвестиційного процесу має бути забезпечене зрозумілими, обґрунтованими, прогнозованими інструментами. Але на даний момент відзначено скорочення участі держави в інвестиційному процесі, що призвело до пошуку підприємствами нових джерел забезпечення виробничої діяльності [7].

В сучасних умовах залучення іноземних інвестицій у промислові підприємства припускає розробку комплексу заходів, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату, стабілізацію правового середовища, забезпечення гарантій і страхування інвестиційної діяльності, удосконалення системи стимулювання та податкових пільг з метою капіталізації прибутку і реінвестування доходів від іноземного капіталу. Слід зазначити, що зараз значну активність у створенні сприятливого інвестиційного клімату, наданні певних податкових та інших пільг виявляють регіональні органи влади [3].

Проведені дослідження процесів інвестування вітчизняних промислових підприємств дозволяють зробити наступні висновки.

По-перше, загальний обсяг власних джерел фінансування інвестицій у промисловості є недостатнім для  інвестиційного  розвитку. Значна частина підприємств не має внутрішніх можливостей формування фінансового потенціалу  інвестиційного  пожвавлення. У цій ситуації актуальним та доцільним виступає пропонований рядом відомих економістів селективний підхід, який базується на визначенні точкових цілей. При цьому в якості пріоритетів мають розглядатися такі показники, як ступінь конкурентоспроможності продукції, наявність попиту на внутрішньому та зовнішньому ринках. Лише ті підприємства, що можуть виробляти конкурентноздатну продукцію, орієнтовану на зовнішній і внутрішній попит, можуть бути базою зростання інвестиційної активності, оскільки формування джерел фінансування інвестицій на безінфляційній основі є можливим тільки за умови збільшенні реальних доходів.

По-друге, в умовах нестачі фінансових нагромаджень підприємств виникає необхідність виявлення можливостей та умов залучення зовнішніх джерел фінансування інвестицій [1].

Напрямки підвищення ефективності трансформації внутрішніх заощаджень в інвестиції обумовлені необхідністю відновлення та зміцнення фінансового сектора. В умовах економічного зростання дестабілізація фінансових ринків стає вагомою перешкодою реформування економіки, подальший розвиток якої неможливий без створення розвиненого фінансового сектора, здатного мобілізувати інвестиційні ресурси задля її стабільного функціонування. В напрямку вирішення вищезазначених завдань необхідно: відновити акумуляцію коштів на ринку позичкових капіталів, кредитній сфері, ринку цінних паперів; сформувати умови для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів; посилити роль фінансового посередництва в процесі трансформації заощаджень в інвестиції; запровадити комплексну систему діагностики фінансового ринку, що дозволить здійснювати якісне фінансове планування, орієнтуючись на реалістичні прогнози.

Таким чином процес створення механізму мобілізації інвестиційних ресурсів та їх ефективного розміщення передбачає розвиток певної інвестиційної інфраструктури, яка б відповідала сучасному стану.

Інвестиційні ресурси мають розглядатися з точки зору того, як вони впливають на “вартість” підприємства. Цей критерій оцінки доцільності інвестицій постає найбільш загальним, хоча його практично неможливо жорстко формалізувати, як не можна з арифметичною точністю прорахувати процес формування ринкової ціни власного капіталу і зобов’язань підприємства.

При розробці ефективної інвестиційної політики суб'єкту господарювання доцільно враховувати наступне: направленість інвестиційної політики на досягнення стратегічних цілей підприємства задля підвищення його фінансової стійкості; обов'язкове врахування факторів ризику, їх прогнозування і мінімізація; оцінка доцільності інвестицій та їх економічне обґрунтування; оптимізація структури портфельних та реальних інвестицій; ранжирування проектів і інвестицій за їх важливістю і послідовністю; вибір надійних методів фінансування інвестицій.

Список використаної літератури

1. Курочкін Г.Ф., Охоба О.М. Вплив інвестицій на підвищення платоспроможності підприємств // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – №4 (22). – с. 11-13.

2. Бутко А. Д., Шерстюк О. Л. Вплив нормативно-правового забезпечення на інвестиційну привабливість підприємств // Фінанси України.-2004.-№4.-с.76-86.

3. Мазур О.Є. Інвестиційна діяльність малого підприємництва в Україні // Фінанси України – 2005. - №11. – с. 32-37.

4. Червова Л. Г., Назарчук М. І. Правове регулювання інвестиційної діяльності // Фінанси України.- 2005.- № 4.- C. 68-73.

5. Шкура И.С. Особенности формирования финансового механизма инвестиционных процессов // Академічний огляд. – 2003. - №2. – с. 35-39

6. Пересада О.О., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч.посібник. - К.: КНЕУ, 2002. – 271 с.

7. Мартиненко В. Формування державного механізму управління інвестиційним процесом в Україні: проблеми невизначеності та методи їх зняття // Економіка України.- 2004.- № 8.- с. 50-56