“Экономические науки”/ 5.Управление трудовыми ресурсами

Петращак О.О.

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Відображення місця продуктивності праці у загальній схемі формування результатів підприємства

Глобалізація світової економіки ставить перед науковцями та менеджерами завдання підвищення конкурентоспроможності та ефективності функціонування кожного окремо взятого підприємства, і як наслідок, економіки загалом. В цьому контексті до праці, як одного з факторів виробництва, останнім часом спостерігається підвищена увага вчених. Дослідження багатьох науковців підтверджують, що ефективність господарювання різних підприємств вирішальною мірою залежить від людей, їх мотивації та організації їх праці.

Відображення місця продуктивності праці у загальній схемі формування результатів підприємства представлено на рисунку 1.1[3].

Таким чином, ресурси, які використовуються підприємством складаються з персоналу, засобів та предметів праці. Оскільки, на засоби та предмети праці прямо і опосередковано впливає персонал, то це свідчить, про важливість управління продуктивністю праці. У зростанні загальної ефективності діяльності підприємства левова доля належить саме зростанню продуктивності праці.

Зрозуміло, що кожне підприємство не залежно від форми власності і роду діяльності хоче збільшувати свій прибуток. Досягти цього можна двома шляхами: або підвищенням ціни або збільшенням обсягів діяльності. Щодо ціни, то зрозуміло, що така політика може дати прямо протилежний ефект через чутливість споживачів. А для того, щоб збільшувати обсяги діяльності потрібний персонал. Для того, щоб підприємство розширило сферу діяльності, можна залучити додатковий персонал. Екстенсивний шлях можливий, але є економічно недоцільним. По-перше, приріст працездатного населення може не відповідати потребі, по-друге, підприємство понесе додаткові витрати на пошук, підготовку та адаптацію персоналу, по-третє, зростають витрати на оплату праці. Тому, для зростання прибутку повинно забезпечуватись більшою мірою інтенсивними методами, зокрема, ростом продуктивності праці.

Рис. 1. Алгоритм формування результатів і ефективності діяльності підприємства

Система управління кадровим потенціалом підприємства, за П.В. Крушем, включає ряд підсистем, які більшою або меншою мірою випливають на зміну продуктивності праці[1, 84]. Так, підсистема умови праці впливає на продуктивність праці через ергономіку та психофізіологію. Трудові відносини через регулювання групових та особистих взаємовідносин безпосередньо впливає на продуктивність. Підсистеми оформлення та облік кадрів та маркетинг, прогнозування і планування персоналу забезпечують професійну орієнтацію, оцінку персоналу, тощо.

Розвиток трудового потенціалу шляхом підвищення кваліфікації, роботи з кадровим резервом, планування ділової кар’єри забезпечує пошук напрямів зростання продуктивності праці. Підсистема стимулювання праці має на меті забезпечення росту продуктивності праці. Правове регулювання трудових відносин забезпечує підсистема надання юридичних послуг. Створення соціальної інфраструктури призводить до активізації заходів нематеріального стимулювання. До організаційних заходів зростання продуктивності праці відноситься підсистема вибору та застосування організаційних структур управління. Наочно вищенаведені підсистеми зображені на рис. 2.

Рис.2 Система управління кадровим потенціалом підприємства

та її підсистеми

Помилковою є думка, що вплив продуктивності праці на діяльність підприємства обмежується лише впливом на обсяг валового доходу. Зростання продуктивності праці підвищує конкурентоспроможність товарів та послуг на ринку, знижує витрати обігу, сприяє зростанню ефективності використання ресурсів, забезпечує створення позитивного іміджу підприємства, підвищує рентабельність трудових ресурсів, і, як наслідок, загальну рентабельність.

Щодо показників ефективності регіональної економічної системи, то вони повинні надавати комплексну оцінку використання всіх ресурсів. Підвищення (зниження) рівня і темпів продуктивності праці відноситься до критеріїв ефективності використання трудового потенціалу як у країні, так і в окремому регіоні чи галузі.

Більшість дослідників сходяться на думці, що продуктивність праці – це найважливіший показник оцінки ефективності трудового потенціалу і одночасно ефективності економічного потенціалу.

На жаль, сьогодні, в умовах погіршення економічного становища країни та скорочення обсягів виробництва, мало уваги приділяється питанням підвищення рівня продуктивності праці. Крім того, у державній статистичній звітності підприємств не має показників, за допомогою яких можна розрахувати, проаналізувати продуктивність праці як в окремих галузях, так і економіці в цілому. Це призводить до того, що ефективність господарювання не оцінюється комплексно, всебічно і системно, а аналіз – не відображає реальну стану економічної системи, і, як наслідок, управління стає неефективним.

Список використаних джерел:

1. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ за заг. ред. П.В. Круша, В.І. Подвігіної, Б.М. Сердюка. – К.: Ельга-Н, КНТ,2007. – 780 с.

2. Эсинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. Пособие. – К.: Кондор, 2003. – 464 с.

3. www.refine.org.ua