Экономические науки/ Учет и аудит

Панасюк Л.В., Юшко Т.І.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Управління дебіторською заборгованістю підприємств

В ринковій економіці набувають все більшої ваги умови продажу товарів. Так, для утримання каналів товару підприємства вимушені реалізувати продукцію із відстрочкою платежів, що вимагає розроблення спеціальної фінансової політики, яка б забезпечила ефективність таких дій підприємств без втрати ними фінансової стійкості.

Ефективна політика управління дебіторами дозволяє розширювати ринки збуту товарів, залучати нових реалізаторів продукції, але прорахунки в роботі із дебіторами можуть призвести до непередбачуваних наслідків, у тому числі і до банкрутства підприємства. Для нормального функціонування підприємство повинно бути забезпечене необхідним розміром оборотного капіталу. Нестача оборотного капіталу викликає необхідність додаткового фінансування, а відповідно і додаткових витрат на його забезпечення. Зміна величини оборотного капіталу викликається зміною наступних складових: величини запасів, дебіторської заборгованості або кредиторської заборгованості. Управління кожною із складових вимагає формування ефективної політики. Дебіторська заборгованість (сума, очікувана до надходження від клієнтів, за вже продані товари) здійснює прямий вплив на величину оборотного капіталу. Чим більша величина дебіторської заборгованості, тим більшу суму додаткового фінансування необхідно знайти для покриття поточних витрат.

Дослідження свідчать, що на величину дебіторської заборгованості здійснюють вплив наступні чинники: економічна ситуація в країні, нормативно-правове поле держави, ринкова кон’юнктура, галузь діяльності підприємства, рівень монополізації ринку виробниками та каналами розподілу, розміри підприємства, наявність власної системи дистрибуції, існуюча система розрахунків, платіжна дисципліна покупців, якість аналізу заборгованості, кредитна політика підприємства, можливість страхування угод про продаж продукції (використання факторингу), імідж підприємств-виробників та підприємств-покупців продукції тощо. Політика управління дебіторською заборгованістю складається із умов, правил та процедур, виконання яких забезпечує досягнення запланованого результату.

На думку вчених, оптимальна кредитна політика і, відповідно, оптимальний рівень рахунків до отримання (рахунків дебіторів) залежить від конкретних операційних умов відповідних фірм. Так, для підприємств із надлишковими виробничими потужностями та низькою змінюваністю собівартості продукції повинна ширше використовуватись кредитна політика. Крім того, управління дебіторською заборгованістю може різнитись в межах одного підприємства протягом певного періоду часу із врахуванням сезонних коливань попиту на продукцію та надлишок сировини.

Управління продажу в кредит можна розбити на п’ять основних кроків: 1. Визначення умов продажу готової продукції. 2. Визначення інструментів комерційного кредиту. 3. Здійснення кредитного аналізу покупців. 4. Прийняття рішення про надання кредиту. 5. Процедура повернення грошей. Кожний із етапів дозволяє впорядкувати відносини з дебіторами та досягнути необхідних показників управління дебіторською заборгованістю. Але при управління дебіторською заборгованістю найбільше значення набуває здійснення контролю, який дозволяє з’ясувати наскільки ефективно та своєчасно відбувається погашення дебіторської заборгованості, наскільки запропонована відстрочка платежу відповідає вимогам ринку та стану на ньому підприємства. Політика управління дебіторською заборгованістю являє собою частину загальної політики управління оборотними активами та маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції і яка полягає у оптимізації загального розміру цієї заборгованості та своєчасною її індексацією. Основними етапами формування політики управління дебіторською заборгованістю мають бути: аналіз дебіторської заборгованості підприємства у попередньому періоді, формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції, визначення можливої суми оборотного капіталу, спрямованого в дебіторську заборгованість за товарним (комерційним) та споживчим кредитом, формування системи кредитних умов, формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту, формування процедури інкасації дебіторської заборгованості, забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості, політика управління дебіторами визначається для підприємства в цілому та для кожного покупця. Залежить тип політики управління дебіторами, який застосовується, від репутації покупця, товару, що пропонується ринку, можливостей поповнення оборотного капіталу підприємством, політики управління кредиторською заборгованістю. Може виникати ситуація, коли для одного й того ж товару різні покупці будуть мати різні умови оплати. Або один і той же покупець матиме різні умови оплати різних товарів.

Основною умовою ефективної реалізації політики управління дебіторами виступає дотримання граничних обсягів дебіторської заборгованості та термінів її погашення. Але якщо перший чинник знаходиться в межах компетенції підприємства-виробника продукції, то другий часто напряму від нього не залежить. Єдиним способом забезпечення дотримання умов договорів виступає попередній аналіз кожного дебітора. Важливу роль в управлінні дебіторською заборгованістю відіграють планування, організація та контроль роботи з дебіторами. Управління дебіторською заборгованістю зводиться до: формування кредитного рейтингу клієнтів; класифікації дебіторської заборгованості по видах; ведення реєстру старіння заборгованості; оцінки реальної вартості і обертання дебіторської заборгованості; включення дебіторської заборгованості в систему операційних бюджетів; реструктуризація дебіторської заборгованості.

Важливу роль в системі управління дебіторською заборгованістю відіграють відділи збуту продукції. Саме пов’язаність системи мотивації персоналу відділу збуту із розміром дебіторської заборгованості може стати чинником своєчасного погашення дебіторської заборгованості, але винагороди персоналу відділу збуту не повинні перевищувати витрати підприємства на дебіторів. На жаль, в сучасних умовах в Україні не дуже багато методів впливу на несумлінних дебіторів. В нашій країні поки що не набув широкого використання факторинг, як один із інструментів управління дебіторською заборгованістю та страхування угод. Тому основними методами впливу на дебіторів виступають переговори з боржниками, припинення відвантаження продукції, зміна раніше обумовлених в договорі умов оплати за продукцію, застосування штрафних санкцій у вигляді нарахування пені або вирішення проблем через судові органи. Для зменшення ризику неплатежів при використанні комерційного (товарного кредиту) підприємство повинно прискіпливо проводити аналіз учасників каналів товару з точки зору кредитоспроможності, використовувати інструменти фондового ринку для погашення дебіторської заборгованості, орієнтуючись на використання факторингу, здійснення страхування окремих угод купівлі-продажу.

Література:

1. Іванілов О.С., Смачило В.В., Дубровська Є.В. Механізм управління дебіторською заборгованістю підприємства // Актуальні проблеми економіки – 2007. - №1 – с. 156-163.

2. Бугай В.В., Головко Н.О. Управління дебіторською заборгованістю підприємств // Держава та регіони - 2007 - №1 – с. 60-63

3. Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2006. – 556 с.

4. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: навч. посіб.- К.: Знання – Прес, 2005.- 207с.