Экономические науки/ 7. Учет и аудит

Кондратенко Ю.О.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима

Гетьмана» Криворізький економічний інститут, Україна

Проблеми та перспективи розвитку аудиту в Україні

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Певний досвід проведення аудиту в нас уже накопичено. Це стосується насамперед підприємств, що приватизуються, а також корпоратизації, експертної оцінки майна суб’єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб’єктів господарювання, що переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити тощо.

Відповідно до прийнятого у 1995 р. Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу» аудитори повинні дати науково обґрунтовану оцінку результатів аудиторського дослідження та науково-технічної експертизи.

Оскільки аудит в Україні є досить новим видом діяльності, тому процес його розвитку характерний виникненням низки проблемних питань. Насамперед, не знайшла свого повного розкриття у відповідних нормативних актах мета аудиту, що призводить до потерпань численних фізичних та юридичних осіб, фінансові та майнові інтереси яких є недостатньо захищені. Неприйнятною також є тенденція зведення завдань аудиту замість удосконалення перевірок дотримання чинного законодавства та встановлених нормативів, до висновків про достовірність (чи не достовірність) звітності господарюючих суб’єктів. Розгортання даних тенденцій призводить до негативних наслідків, насамперед, перешкоджає становленню внутрішнього аудиту.

Подальший розвиток аудиту в Україні обумовлюється перш за все якісними характеристиками суб’єктів аудиторської діяльності. Основними питаннями, які потребують вирішення є: ідентифікація суспільних груп, інтереси яких розглядає аудит; розкриття місця і ролі аудиторів та створеної ними інфраструктури в системі громадянського суспільства; з’ясування переліку інститутів, з якими співпраця та взаємодія аудиторів буде об’єктивно необхідною.

На даний момент в Україні повільними темпами формується коло суб’єктів, які є реальними чи потенційними споживачами аудиторських послуг. Стримується зацікавленість бізнесу у створенні структур внутрішнього та налагодженні стосунків з представниками зовнішнього аудиту. Розвитку аудиторської діяльності перешкоджає недосконалість нормативно-правового, інформаційного, методичного, технологічного, фінансового та інших компонентів системного забезпечення національного аудиту. Недостатнє усвідомлення змісту не дає реалізувати потенціал аудиту, що перешкоджає розкриттю ролі внутрішнього аудиту в управлінні підприємницькою діяльністю.

Меншою популярністю користуються консультації з питань впровадження ефективних схем контролю за фінансово-економічною та адміністративною діяльністю підприємства. Стратегічний консалтинг та впровадження інформаційних систем поки що недостатньо розвинуті, хоча на світових ринках ці напрямки є лідерами консультаційного попиту. Замовленням на цільові та маркетингові дослідження підприємства віддають перевагу не аудиторам, а вузько спеціалізованим компаніям. На сьогодні попит підприємств на консалтингові послуги трансформувався із сфери «як зменшити витрати», в сферу – «як збільшити прибуток». Проте, консалтинг поки що залишається «аутсайдером» ринку аудиторських послуг.

Проблема якості аудиту - це проблема сьогодення. Для збільшення довіри клієнтів, а також нормалізації вартості аудиторських послуг, доцільно страхувати аудиторські ризики. Однак, питання страхування підприємницького та аудиторського ризиків аудитори вважають питанням майбутнього.

Подальша організація аудиту в Україні повинна передбачати рішення таких першочергових завдань, як визначення статусу, прав і обов’язків аудитора, правовий захист аудитора, методичне забезпечення аудиту, регламентація умов плати за аудит, контроль за якістю аудиту.

Перспективи розвитку аудиторської діяльності в Україні потрібно зв’язувати з переходом до системно-орієнтованого аудиту, тобто до такого підходу, коли зовнішні аудитори спираються у своїх оцінках на результати роботи системи внутрішнього аудиту підприємств-замовників. Саме поєднання взятих курсів на розвиток внутрішнього аудиту, а також перехід до Міжнародних стандартів аудиту, здатне благотворно вплинути на підйом аудиту в Україні.

Отже, аудит в Україні перебуває на стадії певного розвитку і далеко не вмер, як вважають непрофесіонали. Роботи вистачить усім. При цьому якість роботи повинна відповідати її вартості, а результати – надійності аудиторських суджень.

Література:

1.Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006р. №140-V.

2. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / За ред. проф. Бутинця Ф.Ф. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 672 с.

3. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Т-во «Знання», 2001.- 140 с.

4. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во «Знання»,2001.-40с.