Чайковська Т.В., Скрипник Р.В.

Буковинська державна фінансова академія

Причини та наслідки безробіття в Україні

Безробіття є одним з найважливіших показників використання людських ресурсів у виробничому процесі. Наявність безробіття в суспільстві свідчить про недовикористання трудових ресурсів.

Актуальність теми полягає в тому, що проблема безробіття є важливим явищем в житті кожної країни, а особливо, якщо вона перебуває в кризовому стані.

Хоч як бездоганно працювали б ринкові механізми, вони не можуть, проте, забезпечити повної зайнятості навіть за наявності вільних робочих місць.

Питанням безробіття в економічній присвячені праці таких науковців, як В. Лоскутов, Л. Шиян, В. Галицький, Л. Єневич, В. Саульська,
Н. Гаркавенко, Л. Вальнева, А. Сен, Ю. Маршавіна, Я. Міклош та інші.

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.

За класифікацією Міжнародної організації праці безробітними є особи у віці 15-70 років, як зареєстровані, так і незареєстровані на біржі праці, які одночасно задовольняють три умови: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи впродовж наступних двох тижнів [6].

Аналіз результатів обстеження, що проводилося Держкомстатом України у 2009 році свідчить, що для українського суспільства проблема безробіття все ще залишається надзвичайно гострою.

Основні причини безробіття наведені в табл.1.

Таблиця 1

Безробітне населення (за методологією МОП) в Україні за причинами незайнятості у 2000-2008 рр. (у середньому за період)

	Безробітне насел. у віці 15-70 років, усього, тис. осіб	за причинами незайнятості
		вивільнені з економічних причин	звільнені за власним бажанням	демобілізовані з військової строкової служби	не працевлаштовані після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації	звільнені за станом здоров’я	звільнені у зв’язку з закінченням строку контракту	інші причини безробіття
2000	2655,8	40,2	29,8	2,3	18,3	1,1	5,1	3,2
2001	2455,0	37,1	33,8	2,3	17,5	1,2	4,8	3,3
2002	2140,7	33,6	37,5	2,2	16,8	0,9	5,6	3,4
2003	2008,0	33,2	38,9	1,7	15,6	1,1	5,9	3,6
2004	1906,7	32,9	37,8	1,7	18,0	1,3	3,6	4,7
2005	1600,8	31,3	35,1	1,5	16,3	1,7	7,7	6,4
2006	1515,0	30,0	37,4	1,1	17,0	1,2	10,3	3,0
2007	1416,7	28,9	38,2	1,2	17,4	0,8	10,3	3,2
2008	1425,1	28,1	38,6	1,2	18,3	0,7	10,9	2,2

Отже, порівнявши загальну кількість безробітного населення, в 2008р. кількість безробітного населення зросла на 8,4 тис. осіб. порівняно з 2007р., хоча в 2008році порівняно з 2000роком вона знизилась на 1230,7 тис. осіб і така тенденція спостерігається до 2007 року. Кількість безробітного населення, звільнене з економічних причин, за станом здоров’я, демобілізовані з військової строкової служби та з інших причин з кожним роком знижується, що вже є позитивно. Що стосується звільнених за власним бажанням, у зв’язку із закінченням строку контракту, то їх кількість щороку зростає. Не працевлаштованих осіб після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів постійно збільшується, в 2008році їх кількість стала такою ж, як і в 2000році – 18,3 тис. осіб, що є негативним соціальним явищем [7].

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого – великим суспільним лихом. Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жодній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Взагалі експерти Міжнародної організації праці вважають, що найближчими роками в середньому в світі рівень безробіття досягне 10% і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна [6].

Розглянемо рівень безробіття в Україні з вересня 2008року по березень 2009 року, наведений в табл.2.

Таблиця 2.

Рівень безробіття в Україні.

Рівень безробіття в Україні	% безробітних
Вересень 2008 року	1,8%.
Жовтень 2008 року	1,9%
Листопад 2008 року	2,3%
Грудень 2008 року	3%
Січень 2009 року	3,2%
Лютий 2009 року	3,2%
Березень 2009 року	3,2%

Як показують дані, рівень безробіття з січня – березня 2009р. зріс, порівняно з 2008р., причому рівень безробіття щомісячно зростає.

Серед негативних соціальних наслідків безробіття можна виділити найбільш значимі [4]:

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, що є наслідком природного й фактичного безробіття.

2. Безробіття скасовує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, як би спрацьовує на користь вимог союзів підприємців.

3. При тривалому безробітті працівник втрачає кваліфікацію, а одержання нової кваліфікації й адаптація до нових умов часто протікають для нього болісно.

4. Безробіття веде до прямого падіння раніше досягнутого рівня життя.

5. Сам факт безробіття наносить людині найтяжку психологічну травму, порівняну із самими неприємними обставинами.

Існує ряд позитивних моментів, пов’язаних із безробіттям [4]:

- безробіття – найважливіша умова нормального, безперебійного функціонування економіки, яка забезпечує формування резерву робочої сили;

- забезпечується необхідний виробництву перерозподіл кадрів

- роботодавці мають можливість підібрати найбільш кваліфікованих спеціалістів і стимулювати робітників до систематичного підвищення своїх фахових навичок і вмінь;

- безробітна людина має вільний час і може приділяти його родині, вихованню дітей, одержуючи при цьому допомогу по безробіттю.

За даними ООН сьогодні в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток ( 750 млн. чол. ). Тому безробіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспільства.

Регулювання ринків праці має бути органічно пов’язане з комплексом системних перетворень, які стимулюють економічне зростання.

В Україні ще не створено висококоординованої та всеохоплюючої системи економічного регулювання процесів регіонального відтворення робочої сили.

Сучасна економіка України потребує створення змішаної регулюючої системи, яка поєднувала б елементи суто ринкового регулювання з державним [2].

Безробіття становить загрозу стабільному національному розвиткові та національній безпеці, оскільки може виступати головною причиною соціально-економічної дестабілізації серед працівників великих промислових та ключових у життєзабезпеченні країни підприємств або ж добре організованих професійних груп [1].

Виділимо такі основні пропозиції щодо скорочення безробіття:

- упровадження єдиної інформаційно-аналітичної служби зайнятості;

- удосконалення статистики робочих місць, виведення її з тіні. Служби зайнятості пропонують клієнтам інформацію головним чином про низькооплачувані робочі місця;

- підготовка робочої сили, кваліфікація і перекваліфікація працівників відповідно до потреб ринку праці і заявлених потреб роботодавців, тобто до реального попиту на працю, оцінка якого з боку органів влади є неадекватною;

- стимулювання переходу з контингенту безробітних або потенційно безробітних до економічно неактивного населення шляхом спрощення процедур розрахунку пенсії, обліку виробничого стажу і виходу на пенсію;

- стимулювання реєстрації безробітних у державних центрах зайнятості шляхом збільшення допомоги з безробіття, надання широкого спектру послуг для безробітних, перехід системи охорони здоров’я на страхову основу, при якій обов’язкові внески при страхуванні здоров’я покривалися би державою за умови, що особи працездатного віку є студентами стаціонару, непрацездатними або зареєстрованими безробітними.

Отже, безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.

Література:

1. Баланда А. Соціально-економічні ризики та наслідки безробіття в Україні// Економіка та держава. – 2007. - №4. – С.75-78.

2. Гаркавенко Н.О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці//Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. -№4 – С. 168-172.

3. Петрова І.Л. Проблеми та перспективи мінімізації безробіття//Економіка та держава. – 2006. - №5. –С.90-92.

4. Фатеєнко Н.В. Соціально-економічні наслідки безробіття//Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - №7-8. (№8). С.114-117.

5. Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям/П.О. Нікіфоров, А.О. Вольська// Фінанси України. – 2008. - №10. –С. 22-30.

6. http://www.ukrstat.gov.ua – офіційний сайт Державного комітету статистики України.