Экономические науки/ 1. Банки и банковская система

Косова Е.В., Александрова Г.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Стан і перспективи обігу електронних грошей в Україні

Протягом останнього десятиріччя неабиякий інтерес центральних банків, у тому числі вітчизняного, викликає феномен електронних грошей (electronic money). Виникнення електронних грошей обумовлене, з одного боку, стрімким розвитком інформаційних і криптографічних технологій, які дали змогу зберігати грошову вартість на електронних пристроях, а з іншого — потребами електронної комерції, які не задовольняються повною мірою традиційними платіжними системами. Такі вагомі переваги систем електронних грошей, як високий рівень безпеки, швидкість, приватність платежу, низька вартість трансакції, а відтак — можливість здійснення беззбиткових мікроплатежів, роблять системи електронних грошей поза конкуренцією при обслуговуванні саме електронної комерції та обумовлюють актуальність обраної теми.

Теоретичні, методичні, економіко-організаційні питання формування ринку сучасних карткових платіжних інструментів стали провідними темами дослідження відомих зарубіжних економістів. Ці проблеми відображено і у вітчизняній науковій літературі, зокрема, у дослідженнях В.В. Вітлинського, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, В.М. Кравця, А.І. Кредісова, В.І. Міщенка, О.М. Мозгового, А.М. Мороза, С.В. Науменкової, Ю.М. Пахомова, А.С. Савченка, І.В. Сало, В.С. Стельмаха, А.С. Філіпенка, В.Ю. Ющенка та інших.

За визначенням Європейського центрального банку, під терміном "електронні гроші", як правило, розуміють грошову вартість, що зберігається в електронному вигляді на технічному пристрої і може широко використовуватися для здійснення платежів суб'єктам, відмінним від емітента, без необхідності звертання до банківських рахунків, та діючу як наперед оплачений інструмент на пред'явника.

Коли говорять про технічні пристрої, на яких зберігаються електронні гроші, згадують: смарт-картку (електронний гаманець), тобто пластикову наперед оплачену картку із вбудованим мікропроцесором та пам'ять комп'ютера (software-based electronic money), що використовують для здійснення платежів через відкриту мережу Інтернет.

Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” [1] систему електронних платежів НБУ (далі - СЕП) визначено державною системою міжбанківських розрахунків. Основним нормативно-правовим актом НБУ, що визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні СЕП та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національній валюті України є Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 р. № 320 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.09.2006 р. за № 1035/12909 (із змінами).

Ринок банківських платіжних карток в Україні розвивається швидкими темпами. Станом на 1 січня 2009 р. 139 банків (71% від загальної кількості, які мають банківську ліцензію) є членами внутрідержавних і міжнародних карткових платіжних систем та здійснюють емісію і еквайринг платіжних карток. За період з 2001 р. кількість платіжних карток в Україні зросла у 10,7 рази (з 3,6 млн. до 38,6 млн.), кількість банкоматів, встановлених українськими банками, — у 15,5 рази (з 1,8 тис. шт. до 27,9 тис. шт.), кількість платіжних терміналів, встановлених українськими банками, — у 7,9 рази (з 14,5 тис. шт. до 116,8 тис. шт.) [2]. Кількість операцій із застосуванням платіжних карток, емітованих українськими банками, протягом 2008 р. становить близько 634,2 млн., сума операцій — понад 372, 3млрд. грн.

Українські держателі платіжних карток здійснили у 2008 р. у 8,6 рази більше операцій з використанням платіжних карток, ніж у 2002-му (634,2 млн. проти 74 млн. операцій), обороти зросли у 18,6 рази (з 20 до 372,3 млрд. грн.).

Водночас помітним є певний дисбаланс на цьому ринку. Він полягає у тому, що переважна більшість емітованих українськими банками платіжних карток належить до платіжних систем VISA та MasterCard (за станом на початок 2009 р. їх кількість становила 88,3% із загальної кількості карток в Україні). Проте сьогодні тільки близько 0,8% операцій за картками, емітованими українськими банками, здійснюється за кордоном. Отже, для переважної більшості внутрідержавних операцій (яка становить 99,2%) використовуються картки МПС, що здійснюються за "міжнародними" правилами та тарифами.

Існуючі принципи побудови національного ринку платіжних карток та взаємовідносини учасників ринку потребують серйозного переосмислення та запровадження нових концептуальних ідей. На нашу думку, основним стратегічним напрямом має бути зниження вартості внутрідержавних операцій з використанням платіжних карток (переважно емітованими українськими банками) в Україні та об'єднання різноманітних мереж різних платіжних систем у єдину еквайрингову мережу (еквайринговий простір).

Висновки, зроблені на підставі наукових досліджень і практичного досвіду, мають стати підґрунтям до побудови вітчизняної правової моделі, за якою функціонуватимуть електронні гроші в Україні. Стосовно центрального банку, то його завданням є створення регуляторної основи яка б сприяла виявленню потенційних переваг електронних грошей і водночас забезпечувала б контроль за діяльністю емітентів.

Література:

1. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України вiд 05.04.2001 № 2346-III [Текст] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. - № 29. - Ст.137.

2. Основні показники ринку платіжних карток в Україні 2002 – 2009 рр. [Електронний ресурс] // Режим доступу: <http://www.bank.gov.ua/Pl_syst/Pc_tabl_1.xls>