Економічні науки/2. Облік та аудит

Янова Н.С.

Криворізький економічний інститут

Державного вищого навчального закладу

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Роль прогнозування в системі управління бізнесом

Сучасний стан реформування національної економіки України вимагає якісних змін у системі управління підприємствами. Особливої актуальності набуває прогнозування можливих змін, які будуть впливати на розвиток суб’єктів господарювання. В умовах адміністративно-командної системи управління не було потреби у прогнозуванні на мікрорівні. Поступовий відхід від директивного управління економікою і формування ринкових відносин вимагає надання йому якісно нових рис та напрямів здійснення.

Необхідність прогнозування зумовлена ще й тим, що воно здійснюється безперервно в міру надходження нової інформації і дає обгрунтовані оцінки шляхів розвитку керованого об’єкта.

Важлива роль у теоретичному доробку питань прогнозування належить, зокрема, таким відомим економістам, як А.Анчішкіну, В.Геєцю, Г.Доброву, А.Ілишеву, В.Кучеруку, В.Лисичкіну, А.Мельник, З.Микитишин, І.Михасюку, Б.Панасюку, Г.Тейлу та іншим.

Ефективне функціонування підприємств в умовах формування ринкових відносин неможливе без використання в управлінні методів прогнозування. Саме прогнозування виступає ефективним інструментом при прийнятті обгрунтованих управлінських рішень, дає ймовірнісне припущення про можливий стан  об’єкта в майбутньому на основі всебічного аналізу     та     вивчення   тенденцій   його  розвитку в умовах дії об’єктивних законів. Наявність прогнозу дає змогу уникнути помилкових рішень, запобігти небажаним подіям. Тобто, прогнозування є одним із засобів розробки стратегії управління суб’єктами господарювання.

Методи прогнозування, як і самі прогнози, можна класифікувати за різними ознаками.. Наприклад, в залежності від джерел інформації технології її обробки і одержуваних результатів, всі економічні методи прогнозування поділяються на дві великі групи:

- фактографічні методи;

- евристичні

Фактографічні методи - це методи, які базуються на фактичних даних. Фактографічні методи поділяються на метод екстраполяції - тобто це припущення про незмінність чинників, що визначають розвиток об'єкту дослідження тобто суть цього методу полягає в розповсюдженні закономірностей розвитку об'єкту у минулому на його майбутнє.

Поширеним методом прогнозування є моделювання. Зміст методу моделювання полягає в конструюванні моделі на основі попереднього вивчення об'єкта й визначення його суттєвих характеристик, в експериментальному і теоретичному аналізі моделей, в співставленні результатів з даними об'єкта та коригуванні моделі.

Метод кореляційно-регресійного аналізу, який полягає у пошуку математичних формул, в яких встановлюються залежність будь-якого показника від іншого (парна кореляція), або групи інших показників (множинна кореляція).

Евристичні методи передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів в свою чергу евристичні методи поділяються на дві групи:

- інтуїтивні методи;

- аналітичні методи прогнозування.

До інтуїтивних методів відноситься метод експертної оцінки, який використовується у разі відсутності достатньої статистичної інформації. В його основу покладено збір необхідної інформації, шляхом анкетування, після чого ця інформація аналізується і відповідно в залежності від того оцінку інформації дає одна особа або група. Виділяють два підходи в оцінці інформації:

- індивідуальна оцінка;

- групова оцінка.

Метод «мозкової атаки» який є різновидом методу групових експертних оцінок і зводиться до творчої співбесіди певної групи експертів шляхом проведення дискусій.

Аналітичні методи:

- метод морфологічного аналізу, який заснований на дослідженні всіх можливих варіантів розвитку підприємства в майбутньому виходячи із закономірностей його розвитку

- Метод побудови «дерева цілей» - застосовується з метою розбиття основних задач на під задачі.

- Метод оптимізації - який побудований на основі аналізу максимально можливої кількості чинників пов'язаних із виробництвом та фінансово-економічними показниками.

Успіх прогнозування значною мірою залежить від того, наскільки обраний метод (модель) адекватний об’єкту, що вивчається. Вибір методу прогнозування повинен відбуватися під впливом таких факторів: мети та завдань прогнозу, терміну, на який складається прогноз, особливостей об’єкта прогнозування, достовірності та повноти інформаційної бази прогнозу, досвіду прогнозиста тощо. Наявність великої кількості методів прогнозування зумовлює необхідність вибору найбільш прийнятного з них в конкретній ситуації.

Методи прогнозування дають змогу на основі аналізу внутрішніх і зовнішніх зв’язків об’єкта передбачити ймовірність його майбутнього розвитку. Система методів прогнозування постійно вдосконалюється і поповнюється, тому однією з нагальних проблем є розробка обгрунтованої класифікації методів прогнозування з метою забезпечення вивчення та аналізу методів прогнозування, а також для полегшення вибору відповідного методу під час розробки прогнозів. Найбільш ефективними є такі класи методів прогнозування (експертний, фактографічний, моделювання) Найбільш доцільні напрямки їх використання для прогнозування виробничо-господарської діяльності підприємств:

- методи експертного класу прогнозування доцільно застосовувати  при  розробці таких видів прогнозів, як пошукового, комплексного, оперативного, короткотермінового, мікроекономічного, локального, суспільних потреб та інтуїтивного; 

- фактографічні методи рекомендується використовувати при формуванні нормативного, комплексного, оперативного, коротко-термінового, середньотермінового, мікроекономічного, локального, регіонального, галузевого, макроекономічного, ресурсного та логічного прогнозів;

- найбільш ефективним при розробці всіх видів прогнозів, окрім пошукового та інтуїтивного, є моделювання, яке дозволяє пов’язати інформаційне зображення сучасного з теоретичним відображенням майбутнього.

Перш ніж використовувати модель для складання реальних прогнозів, її необхідно перевірити на об'єктивність, для того щоб забезпечити точність прогнозів. Цього можна досягти двома різними шляхами:

Результати, отримані за допомогою моделі, порівнюються з фактичними значеннями через якийсь проміжок часу, коли ті з'являються. Недолік такого підходу полягає в тому, що перевірка "неупередженості" моделі може зайняти багато часу, тому що по-справжньому перевірити модель можна тільки на тривалому тимчасовому відрізку.

Модель будується виходячи з усіченого набору наявних історичних даних. Дані, що залишилися, можна використовувати для порівняння з прогнозними показниками, отриманими за допомогою цієї моделі. Такого роду перевірка більш реалістична, тому що вона фактично моделює прогнозну ситуацію. Недолік цього методу полягає в тому, що самі останні, а отже, і найбільш значимі показники виключені з процесу формування вихідної моделі.

При розробці кожної з моделей прогнозування передбачається, що ситуація в майбутньому не буде сильно відрізнятися від дійсної. Іншими словами, вважається, що всі значимі фактори або враховані в моделі прогнозування, або незмінні протягом усього періоду часу, на якому вона використовується. Однак модель - це завжди огрубіння реальної ситуації шляхом добору з нескінченної кількості діючих факторів обмеженого числа тих з них, що вважаються найбільш важливими виходячи з конкретних цілей аналізу. Точність і ефективність побудованої моделі будуть прямо залежати від правильності про обґрунтованість такого добору. При використанні моделі для прогнозування варто пам'ятати про існування факторів, свідомо чи несвідомо не включених у неї, які проте впливають на стан підприємства в майбутньому.

Запропонований поділ методів прогнозування певною мірою є умовним. На практиці всі ці методи можуть використовуватися одночасно і доповнювати один одного, оскільки в ряді випадків жоден з них окремо не може забезпечити необхідний рівень достовірності і точності прогнозу, але, використані у певному поєднанні, вони виявляються досить ефективними.     

Список використаних джерел:

1. Бандура О. Підвищення ефективності економічного прогнозування на концептуальному рівні // Економіст. – 2007. - №3. – березень. – С.9

2. Беседін І. В. Про деякі методи прогнозування економічних показників // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. – К.: 2001. – с.26

3. Макаренко В. М. Обґрунтування ефективних управлінських рішень на рівні підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №12. – С.181

4. Лисенко Н. О. Стратегічні прогнози як елемент стратегічного управління підприємством // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №6. – С.166