Економічні науки / Економіка сільського господарства.

К.е.н., доцент Мулик Т.О.

Коваль В. В.

Вінницький державний аграрний університет, Україна

Підтримка сільськогосподарських підприємств за рахунок

спеціального режиму справляння податку на додану вартість

Глибока соціально-економічна перебудова в агропромисловому комплексі України (АПК), перехід його до ринкових відносин об’єктивно потребують здійснення державної підтримки розвитку сільськогосподарського виробництва, інших галузей АПК, спрямованої на гарантування продовольчої безпеки країни, створення умов стійкого нарощування конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, забезпечення соціального захисту товаровиробників. Що має істотне значення не лише для аграрної сфери, а й для усього народного господарства України.

На сьогодні маємо багатий досвід, щодо механізму бюджетної підтримки сільськогосподарських виробників. Основні положення бюджетного регулювання та необхідності його здійснення в аграрному секторі викладено у працях О. Гудзь, І. Кобути, О. Василика, В. Лаврука та інших.

Проте значна частина проблемних питань з цієї складної та багатогранної теми потребує докладнішого вивчення. Залишаються не дослідженими напрямки та ефективність механізму бюджетної підтримки сільськогосподарських підприємств України за рахунок спеціального режиму справляння ПДВ, що, власне і є метою і завданням нашого дослідження.

ПДВ-непрямий податок на додану вартість, що створюється на всіх стадіях виробництва та обігу, включається у вигляді надбавки до ціни товару і повністю сплачується кінцевим споживачем.

Головні риси ПДВ такі:

1. Це універсальний податок, що застосовується до будь-якої комерційної діяльності, включаючи виробництво та поширення товарів, а також надання послуг.

2. Це податок на споживання, оскільки зрештою він припадає на кінцевого споживача і не зачіпає підприємств.

3. Це пропорційний податок, який стягується як відсоток від ціни, а отже, є прозорим на кожному етапі виробництва та поширення.

4. Він збирається частинами, через систему відрахувань, коли суб’єкти оподаткування можуть зменшувати свої зобов’язання на величину податку, яку вони сплатили іншим платникам ПДВ, купуючи ресурси для своєї виробничої діяльності.

Головний недолік ПДВ полягає у тому, що його тягар лягає виключно на фізичних осіб, кінцевих споживачів товарів та послуг. Протягом усього періоду існування ПДВ в Україні безперервно надходять пропозиції скоротити його ставку, але це було б зайвим з точки зору, як наповнення бюджету, так і соціальної справедливості, оскільки роль податкової системи полягає у вилучені грошей з приватного сектору найефективнішим, справедливим, та необтяжливим способом.

Згідно Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168 із змінами та доповненнями від 31.10.08 №639 з 1 січня 2009 року, набув чинності новий спеціальний режим з ПДВ для сільгосппідприємств [1].

Як зазначає А. Бобро згідно зі статтею 8, основна ідейна спрямованість нового спецрежиму залишилася без змін. Сума ПДВ, нарахована сільгосппідприємством на вартість поставлених ним сільгосптоварів (послуг) не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в його розпорядженні для відшкодування сум податку, сплачених постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку,- для інших виробничих цілей [2, с. 24].

Визначене за декларацією від’ємне значення ПДВ не підлягає бюджетному відшкодуванню. Бюджетне відшкодування податку на додану вартість можливе лише, щодо операцій, пов’язаних з експортними поставками.

Обрати спеціальний режим оподаткування можуть резиденти, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства, а також рибальства.

Для того, щоб вказані особи могли скористатись спец режимом, вони повинні виконувати таку умову: питома вага поставки сільськогосподарської продукції (послуг) повинна становити не менше 75 % загальної суми всіх товарів (послуг), поставлених протягом останніх 12 місяців.

Сільгосппідприємство - суб’єкт спецрежиму ПДВ в загальному порядку оподатковується за ставкою податку 20%.

Щоб отримати свідоцтво про реєстрацію, як суб’єкта спецрежиму, сільгосппідприємство має зареєструватися в податковому органі за правилами і у строки, визначені статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість» за власним бажанням. Також необхідно подавати заяву за формою №1-РС, яка має бути подана не пізніше двадцяти календарних днів до періоду, з якого сільгосппідприємство має намір перейти на спецрежим сільгосппідприємств з ПДВ.

Проте, незважаючи на те, що питома вага поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва збільшена з 50% до 75%, новий спецрежим містить позитивні зміни, а саме:

· при розрахунку питомої ваги до доходу від сільськогосподарської діяльності можна включати не тільки продукцію власного виробництва, але й сільгосппослуги;

· питома вага визначається не в загальній сумі валового доходу, але у вартості проданих товарів і послуг (вже не потрібно буде включати до розрахунку доходи, не пов’язані з реалізацією);

· при визначені питомої ваги до загальної суми поставлених товарів і послуг не включаються операції поставки об’єктів, які знаходилися у складі основних засобів підприємства більше 12 місяців, якщо такі поставки не були постійними і не були самостійним напрямом підприємницької діяльності.

На думку С. Мальшакова, ці нововведення дадуть шанс значно більшій кількості сільгосппідприємств стати суб’єктами спецрежиму, який можна застосовувати не тільки з початку року, а й з будь-якого періоду, оскільки його питома вага розраховується за останні 12 місяців [3, с. 21].

Новий спецрежим ПДВ має також ряд недоліків, які пов’язані з:

· реєстрацією сільгосппідприємства, як суб’єкту спецрежиму ПДВ;

· відсутністю иповного переліку видів діяльності, на які поширюється спецрежим;

· не встановлено механізму акумулювання та використання підприємством пільгових сум ПДВ.

На нашу думку, на сьогодні доцільно залишити механізм підтримки сільськогосподарських підприємств шляхом акумуляції сум ПДВ.

Також доцільно перейти на казначейський облік сум ПДВ, які акумулюються сільськогосподарськими підприємствами, для того щоб посилити контроль зі сторони держави за цільовим використанням коштів.

Вважаємо, що необхідно передбачити можливість отримання бюджетного відшкодування за спеціальними деклараціями.

Література:

1. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997 №168 зі змінами та доповненнями від 31.10.08 №639.

2. Бобро А. Агроподатки-2009: ПДВ, ФСП та податок на прибуток// Податки та бухгалтерський облік.-2008.-№103.-с.44-48.

3. Мальшкова С. ПДВ-2009: Перспективи сплати для сігоспідприємств // Баланс-Агро.-2008.-№20.-с.20-23.