К.е.н. Погріщук Б.В.

Вінницький інститут економіки

Тернопільського національного економічного університету

ЗНАЧЕННЯ ІННОВАЦІЙ ДЛЯ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

 

Основним напрямком динамічного розвитку зернового господар­ства є інтенсифікація, розширене відтворення виробни­цтва зерна на основі науково-технічного прогресу.

Ринок зерна і зернове господарство є майже основним складником економіки будь-якої країни, що визначає продовольчу безпеку громади, а також опосередковує фінансово-економічне становище аграрних товаровиробників [1, c.117].

На даний час зернове виробництво України характеризується структурною незбалансованістю, сучасні господарства на шляху розвитку й ефективного функціонування потребують фінансової, економічної і технологічної збалансованості з переробними підприємствами та обслуговуючими організаціями, що здійснюють матеріально-технічне забезпечення. Лише за таких умов можливі докорінні зміни в соціально-економічній ситуації на селі, інноваційний розвиток, позитивні зрушення у відносинах власності, економічна свобода товаровиробників, насиченість ринку зерном та продуктами його переробки.

Інтенсивні технології представляють систему агротехнічних прийомів, які дають змогу максимально реалізовувати генетичний по­тенціал сортів і одержувати урожайність значно вищу, ніж забезпечують природні умови.

Інтенсивний тип відтворення базується на максимальному використанні досягнень науково-технічного прогресу і підви­щенні ефективності виробництва. Ефективність зернопродуктового підкомплексу має важливе значення не лише для аграрного виробництва, а й для економіки в цілому, має стратегічне значення.

Як свідчать матеріали проведених досліджень, застосування  інноваційних технологій на підприємствах значно підвищує ефективність діяльності підприємств а постійне залучення нових ефективних факторів виробництва виступає  невід'ємною складовою інвестиційного розширення . При цьому конкурентоспроможність капіталу в багатьох аспектах ґрунтується на готовності до впроваджен­ня інновацій. В умовах, коли вартість матеріально-технічних і енергетичних ресурсів значно зросла порівняно з вартістю сільськогосподарської продукції, проблема енерго-  та ресурсозбереження стала пріоритетною у зерновиробництві й поставила перед науковцями завдання пошуку шляхів зниження витрат матеріально-технічних та енергетичних ресурсів.

Інвестиційні ресурси, необхідні для інноваційної діяльності є потенціалом, формування якого має ряд особливостей. Так, на етапі створення інновації інвестиційне забезпечення науково - дослідної діяльності, в результаті якої з'являється науковий продукт; на етапі його розповсюдження - інформаційна, освітня і управлінська діяльність. Таким чином, інвестиційне забезпечення суб'єктів інноваційного процесу здійснюється на всіх етапах інноваційного процесу: від розробки нововведень до їх розповсюдження і подальшого освоєння безпосередньо на виробництві.

Особливе місце в інвестуванні інноваційного процесу займає етап освоєння інновацій у виробництві. Тут як джерела фінансування виступають перш за все сільськогосподарські товаровиробники, хоча їх низька платоспроможність істотно знижує здійснення інтенсифікації виробництва.

Необхідні інвестиції для відновлення, розширення, модернізації і реконструкції осно­вних фондів. В ринкових умовах господарювання переважна більшість підприємств взагалі позбавлена можливості інвес­тицій не тільки для розширеного відтворення, а й для нормаль­ного відновлення основних та оборотних фондів.

Тому важливу роль у відновленні матеріально-технічної бази сільського господарства може зіграти збалансована інвестиційна політика, що проводиться як на державному так  на і регіональному рівнях.

Інтенсифікація тісно пов'язана з економічною ефективністю виробництва. Інтенсифікація виступає  спо­собом досягнення ефективності, а ефективність засвідчує результати виробництва. До показників економічної ефективності у зерновому господарстві належать: узагальнені по­казники, які характеризують ефективність усього комплексу і застосованих у галузі ресурсів, та часткові що розкри­вають кількісну оцінку ефективності окремих видів ресурсів або затрат.

Важливе місце в системі раціоналізації роботи підкомплексу має територіальна організація, що набуває особливого значення в сучасних умовах, коли гостро відчувається обмеженість трудових, водних та інших виробничих ресурсів. Вона має стати основою для переведення зернового господарства України на інтенсивний шлях розвитку, формування районів товарного виробництва окремих видів зерна, поглиблення рівня його спеціалізації і концентрації.

Матеріальною основою концентрації виступає безперервне вдосконалення продуктивних сил в умовах розвитку науково-технічного прогресу, підвищення рівня економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Спеціалізація і концентрація сільськогосподарського виробництва сприяють впровадженню інтенсивних технологій вирощування культур, здійсненню заходів щодо захисту грунтів, різних видів меліорації, прогресивних систем ведення землеробства і тваринництва. Але навіть для конкретного періоду закон концентрації виробництва зумовлюється особливостями розвитку і розміщення продуктивних сил, особливостями природних та економічних умов [2, c.29].

Зернове господарство належить до основних пріоритетів розвитку агропромислового сектора, визначає стратегію держави щодо його подальшого розвитку. Тому вивчення основних закономірностей інтенсифікації зерновиробництва, впливу різних факторів на підвищення ефективності виробництва  і стратегічних напрямків щодо прискорення росту віддачі вкладених засобів потребує системного підходу і першочергового вирішення.

Список використаної літератури

1.     Ефективність ринку зерна Україні. С.М. Чмирь // Економіка АПК.- 2009. - № 4. - С. 117 - 120.

2.     Економіка виробництва зерна (з основами організації і технології виробництва): монографія за ред.В.І. Бойка. – К.: ННЦ ІАЕ, 2008. –  400 с.