Дядечко Л.П., Сторожук А.О.

Донецький національний університет економіки і торговлі імені Михайла Туган-Барановського

ІНТЕЛЕКТ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ В СИСТЕМІ ЇХ ФОРМУВАННЯ

ТА ОПЛАТИ ПРАЦІ

Світова спільнота ще наприкінці ХХ ст. визначила, що стратегія побудови конкурентоспроможного суспільства передбачає створення можливостей для розвитку інтелекту людини. 189 країн – членів ООН, у тому числі й Україна, затвердили так звані «Цілі розвитку тисячоліття». Одними з пріоритетних напрямів державного впливу, що входять до цілей тисячоліття, є подолання бідності та забезпечення якісною освітою упродовж життя [1, с. 35].

На сьогодні в умовах інноваційного розвитку ринкової економіки роль людини у багатогранній системі соціально-економічних відносин суспільства стала ключовою, інтелектуальний капітал господарської системи перетворився фактично на головний ресурс розвитку. Розвиненість сучасного суспільства багато в чому стала залежати від здатності інтелектуального капіталу до нововведень та інновацій.

Інтелектуальний капітал визначається науковцями рівнем освіти, компетентністю та креативністю спеціалістів, розвитком інтелектуальних здібностей у вирішені різноманітних проблем [2, с. 84].

Початок теоретичним дослідженням у сфері інтелектуалізації суспільства було покладено ще у 70-80-х роках минулого століття академіком В. Глушковим спільно з Ю. Канигіним. Різні аспекти дослідження інтелектуалізації праці розглядались у наукових роботах багатьох вітчизняних та зарубіжних авторів, серед яких В. Врублевський, О. Грішнова, В. Іноземцев, А. Колот, М. Семикіна, Д. Белл, П. Друкер, Д. Мак-Клеланд, А. Тоффлер, та ін. Однак поняття «інтелект» не знайшло поки що однозначного визначення, проте визнано, що кожній людині властивий певний рівень здатності виконувати розумові операції, що є однією з основних характеристик інтелекту.

Інтелект (від лат. intellectus – пізнання, розуміння, розум) – ум, розсудливість, розум; здатність людини мислити [3, с. 178].

Інтелектуалізація праці являє собою процес, який на глобальному рівні характеризує соціально-економічну тенденцію розвитку, що призводить до зміни умов, змісту і характеру праці, розширення сфери використання переважно творчої інтелектуальної праці внаслідок поступового насичення виробництва наукоємними технологіями та інноваціями. В сучасній економіці внаслідок поширення процесів інтелектуалізації праці переважає творча, інтелектуальна праця.

Одним із основних факторів організаційно-економічного прогресу сбогодні є постійне динамічне зростання продуктивності праці, яка в значній мірі пов’язана з ростом інтелектуального потенціалу. У свою чергу прискорення темпів росту продуктивності праці базується на впровадженні у виробництво ряду складних заходів розвитку і розширення матеріально-технічної бази, втілення досягнень науки і техніки у виробництво. Доведено, що цьому сприяє підвищення кваліфікаційного і культурно-технічного рівня працівників, покращення організаційних форм і методів виробництва, систем управління та посилення матеріальних і моральних стимулів [4, с. 61].

Оскільки роль заробітної плати виражається в її стимулюючому впливі на діяльність людини, то одним з аспектів організації оплати праці є вдосконалення інтелекту працівника: підвищення професійної компетентності та досвіду; підвищення здатності до самоврядування; підвищення відповідальності та дисциплінованості; поліпшення, розвиток, тренування уваги, пам'яті, мислення та інших професійно важливих функцій працівника.

Тому одним з етапів у розробці системи матеріального стимулювання є побудова моделі заробітної плати з урахуванням індивідуальних показників. До числа таких показників необхідно додати коефіцієнт, що оцінює ріст інтелектуальних здібностей співробітника.

У 1912 році німецький психолог Вільям Штерн запропонував вимірювати інтелектуальні здібності людини за допомогою тепер уже широко відомого коефіцієнта IQ [5, с. 9]. Для того, щоб визначити розмір заробітної плати з урахуванням коефіцієнта інтелектуалізації на підприємстві необхідно розробити систему тестування персоналу. Пропонується використовувати три типи тестів: тести на кваліфікаційні знання і навички; тести на загальний рівень розвитку інтелекту та інших здібностей; тести на наявність і ступінь прояву окремих особистісних якостей.

З метою підвищення зацікавленості працівників в підвищені рівня інтелекту пропонується для застосування на практиці така формула для розрахунку заробітної плати:

,

де - розмір заробітної плати;

- тарифна ставка (оклад);

- коефіцієнт трудової участі (від 0,6 до 1,5);

- коефіцієнт преміювання за виконання індивідуальних показників діяльності (від 0 до 0,3);

- коефіцієнт преміювання за підвищення кваліфікації (від 0 до 0,2);

- коефіцієнт преміювання за підвищення рівня інтелектуального розвитку (від 0 до 0,1).

Розрахований таким чином розмір заробітної плати знаходиться у прямій залежності від важливих для підприємства показників.

Таким чином, питання розвитку особистості, створення умов для неперервної освіти та професійної підготовки й перепідготовки працівників, підвищення рівня сприйнятливості до нововведень, створення ефективного в нових умовах господарювання мотиваційного механізму інтелектуалізації працівників, формування відповідної інноваційної культури мають стати пріоритетними і стратегічними для підприємств і країни в цілому.

Список використаної літератури

1. Безтелесна Л. Управління людським розвитком в Україні: порівняльне оцінювання та напрями вдосконалення // Україна: Аспекти праці. – 2008. - № 8. – С. 34-36.

2. Алексеева К.А. Оцінка інтелектуального капіталу в соціально орієнтованій ринковій економіці // Економіка та держава. – 2009. - № 1. – С. 84-87.

3. Шапір В.Б. Психологічний тлумачний словник. – Харків: Прапор, 2004. – 639 с.

4. Манів С.З. Організаційні, фінансово-економічні, соціальні проблеми реалізації інтелектуального потенціалу регіону // Економіка та держава. – 2008. - № 5. – С. 60-63.

5. Лапыгин Ю. Эмоциональный интеллект команды и оценка ее деятельности // Новый Персонал. – 2007. - №1. – С. 8-9.