Куликов П.М.,

докторант кафедри економічної кібернетики Донецького національного університету МОН України

Освітньо-промислові групи як інструмент фінансового стимулювання у галузі освіти і науки

Демографічний спад та скорочення обсягів державного фінансування галузі освіти і науки поставив перед вищими навчальними закладами проблему диверсифікації освітніх і наукових послуг з акцентуванням уваги на перепідготовку кадрів, підвищення кваліфікації, надання другої вищої освіти, виконання госпрозрахункових тем тощо. Наприклад, ВНЗ, що мають потужну наукову базу можуть залучити додаткові кошти за рахунок збільшення обсягів науково-дослідних робіт. Незважаючи на достатньо тривалий час функціонування вітчизняних ВНЗ в умовах ринкової економіки, на сьогодні, так і не створено ефективного взаємовигідного механізму співпраці науково-освітніх закладів та підприємств, що додатково підвищує актуальність зазначеної проблематики.

В умовах ринку виробничі підприємства та науково-освітні заклади виступають двома сторонами економічних відносин. Так, ВНЗ – є виробником, а підприємство – споживачем фахівців та новітніх розробок. Тому, саме від ефективності взаємозв’язку між ними залежить якісні характеристики функціонування галузі освіти і науки. Плідна взаємодія дозволяє виявити перспективі напрямки діяльності ВНЗ і сформувати на підприємствах потужний інтелектуальний потенціал.

ВНЗ зацікавлені у співробітництві з підприємствами не тільки при формуванні попиту на фахівців та інформації щодо власних досліджень, але і як в альтернативному джерелу отримання договірних коштів. У той же час, підприємства – є не тільки споживачами випускників ВНЗ, а і замовниками науково-дослідних робіт, аспірантів, докторантів тощо.

Вирішення проблем щодо підготовки „необхідних” національному господарству фахівців можливе лише при активній взаємодії навчальних закладів і підприємств. Для цього необхідно створити систему у якій роботодавець має змогу впливати на склад освітніх програм (наприклад, наповнення додаткових дисциплін або дисциплін на вибір, програм практики тощо). Тобто підприємство-споживач забезпечується ексклюзивними фахівцями, що орієнтовані на роботу на конкретному виробництві. Вказане дозволяє з одного боку економити власті кошти, а з іншого сприяє підвищенню продуктивності праці. При цьому ВНЗ має додаткові позабюджетні кошти, а також „полігон” для апробації власних науково-педагогічних розробок, що у свою чергу сприяє підвищенню конкурентоспроможності ВНЗ.

Зацікавленість підприємств та ВНЗ у співробітництві є очевидною, а спільні цілі щодо взаємного проникнення підприємств і освіти так багато, що назріла необхідність створення окремого організаційно-правового об’єднання. Зокрема, потрібна така структура, що зможе акумулювати відповідні фінансові ресурси підприємств, інтелектуальний потенціал ВНЗ, забезпечувати сприятливе середовище щодо плідної взаємодії підприємництва з галуззю освіти і науки.

У якості структури, що сприяла би плідній взаємодії підприємств та ВНЗ, можуть виступати освітньо-промислові групи (ОПГ). ОПГ – це сукупність навчальних закладів та підприємств, що об’єднують за принципом сумісної участі свої матеріальні та нематеріальні активи на базі відповідної угоди про створення ОПГ для реалізації інвестиційних та інших проектів і програм, що спрямовані на підвищення якості підготовки кадрів всіх науково-освітніх рівнів у відповідності до сучасних соціально-економічних та господарчих вимог.

Організація ОПГ може бути різною в залежності від цілі та завдань, що поставлені при її створенні. Мінімальний склад ОПГ – один ВНЗ та онде підприємство. Проте, в подальшому вказані структури можуть значно ускладнюватися. Наприклад, до галузевих ОПГ можуть залучатися кілька підприємств однієї галузі, декілька профільних ВНЗ та навіть окремі науково-дослідні інститути. Тобто укрупнення ОПГ можна проводити за галузевими та міжгалузевими, регіональними, проектними, програмно-цільовими ознаками тощо. Окремі галузеві ОПГ можуть включати, окрім ВНЗ, професійно-технічні навчальні заклади, загальноосвітні школи, комплексні курси перепідготовки фахівців тощо.

В цілому взаємодія у вигляді ОПГ є найвищою формою інтеграції галузі освіти і науки з господарчим сектором. На початковому етапі, за умов відсутності відповідних нормативно-правових основ функціонування ОПГ, вказана взаємодія може бути реалізована у вигляді довгострокових договорів сумісної діяльності та надання науково-технічних, консультаційних або освітніх послуг.

Предмет договірних відносин ВНЗ та підприємства дуже різноманітний. З одного боку основною діяльність ВНЗ є освіта (підготовка фахівців, кандидатів та докторів наук, надання другої вищої освіти), з іншого – в 2009 році значно розширено перелік платних послуг, що можуть надавити навіть державні ВНЗ. Зокрема, це можуть бути інформаційні послуги; консалтинг; підбір, перепідготовка та тестування кадрів; проведення науково-дослідних робіт; тестування персоналу тощо. Для підвищення ефективності проведення вказаних заходів у відповідних угодах можу бути також передбачено використання матеріально-технічної бази підприємства. Звичайно виробнича практика студентів також нерозривно пов’язана з діяльність підприємства з яким укладено відповідну угоду про співробітництво.

Наприклад, Донецьким національним університетом (ДонНУ) підписано довгострокові угоди щодо співробітництва з декількома промисловими підприємствами України. Як наслідок на кафедрі економічної кібернетики ДонНУ розвивається напрямок наукових та навчально-методичних досліджень за напрямком „економіка та управління підприємствами металургії”, що передбачає підготовку профільних фахівців-управлінців, кандидатів та докторів наук, проведення наукових досліджень та їх впровадження із залученням позабюджетних коштів.