Кравчук І.П., Чорна А.А.
Буковинська державна фінансова
академія
Аналіз інвестиційної привабливості
регіонів України
Постановка
проблеми. На сьогоднішній день Україна знаходиться у важкому
кризовому становищі. Так, спостерігаються значні проблеми в економіці, а саме
зростання відсотку збиткових підприємств, підприємств банкротів, зниження
доходів населення, падіння рівня ВВП і захоплення вітчизняних ринків іноземними
товарами. В таких умовах доцільно було б стимулювати залучення іноземного
капіталу в українські підприємства, зокрема за рахунок інвестицій.
Інвестиції є невід’ємною складовою будь-якої
економічної системи. Вони покликані не тільки зупинити спад і пожвавити
виробництво, а й створити умови для розв’язання більш складнішого завдання –
глибокої структурної перебудови національної економіки.
Ключовою особливістю розвитку інвестиційного ринку
в Україні сьогодні є необхідність одночасного підвищення рівня життя та
розгортання модернізації національного господарства. Адже протягом років
становлення незалежності в Україні гостро постала проблема асиметричного
розвитку її регіонів. Це зумовлено, головним чином, нерівномірністю розміщення
по території продуктивних сил і значною диференціацією політики управління
регіональним розвитком.
Аналіз останніх досліджень і
публікацій. В
Україні проблема оцінки інвестиційної привабливості регіонів знайшла своє
відображення у роботах таких науковців як А.Асаул, І.Бланк, М.Бутко,
В.Демидович, С.Зеленський, М.Лесечко, О.Пилипяк та багатьох інших.
Постановка завдання. Хоча на даний час велика кількість науковців займається дослідженням
питання запровадження ефективних механізмів усунення наявних диспропорцій в
межах державної регіональної політики, актуальним залишається питання
визначення територій в Україні, які можуть бути визнані
інвестиційно-непривабливими та потребують невідкладних заходів, спрямованих на
поліпшення інвестиційного клімату.
Виклад основного матеріалу. Протягом останніх років іноземні
інвестиції в Україну зростали високими темпами, що зображено на рисунку 1.
Рис.1. Приріст прямих іноземних інвестицій в
регіони України на 1 грудня 2007р.
Проте всупереч згаданій позитивній динаміці,
зберігаються диспропорції в географічному розподілі іноземного капіталу. Так, у
столицю України вкладений кожний четвертий долар інвестицій ($4,2 млрд.). Лише 12 українських міст залучили понад 100 млн.
іноземних інвестицій. Разом з тим, взагалі не знайомі з іноземними інвестиціями
22 з 176 міст обласного значення.
Іноземний капітал здебільшого направляється в
міста-мільйонери, великі промислові центри на сході України, а також портові
міста. Єдиним представником Західної України в переліку
реципієнтів-стомільйонників є Львів ($204 млн.), а з рекреаційних територій – Ялта ($176 млн.).
Лідерами за питомими обсягами залучених прямих іноземних інвестицій є Армянськ
($2881 на 1 жителя), Теплодар ($2204), Комсомольськ ($1582), Іллічівськ ($1577),
Красноперекопськ ($1288), Кривий Ріг ($1212), Ялта ($1231) і Сєверодонецьк
($1060). Такий розподіл інвестицій показує, що інвестиційний клімат українських
регіонів, а особливо міст, істотно відрізняється [6, 33].
Завдяки
проведеному «Інститутом Реформ» дослідженню щодо Інвестиційного рейтингу
регіонів і міст України, іноземний інвестор одержує незамінний інструмент при
виборі місця локалізації бізнесу в Україні, а також і важливий інструмент для
кожного керівника для ухвалення рішення про розширення філіальної мережі.
За підсумками 2008 року лідером Інвестиційного
рейтингу став Київ. Втім, слід зазначити, що перевага столиці над іншими
регіонами з року в рік скорочується. У групу «лідерів» потрапили Харківська,
Дніпропетровська, Одеська й Донецька області, які демонструють ріст конкуренції
між собою. Нижче в рейтинговій таблиці розмістились Полтавщина, Київщина й АР
Крим. Уточнює картину регіонального розвитку рейтинг 176 міст, що був
розрахований із двох позицій:
1)
привабливість міста як ринку збуту;
2)
привабливість міста для локалізації
виробництва.
При цьому з аналізу свідомо були
виключені міста з населенням понад 88 тис. чоловік (Київ, Харків,
Дніпропетровськ, Донецьк, Одесса, Запоріжжя, Львів) і Севастополь – через їхню
істотну відмінність від інших міст України [6].
Результати рейтингової оцінки міст
показують, що з перевагами обласних центрів з порівняно розвинутою
інфраструктурою й активним підприємництвом не можуть конкурувати інші міста
України. Обласні центри були оцінені однаково високо, і як з погляду на
«сприятливість» для інвестування у виробництво, так і з погляду ринку збуту.
П’ять міст (Кривий Ріг, Маріуполь,
Сімферополь, Полтава, Миколаїв) одночасно входять у десятку лідерів як найбільш
«купівельно-спроможні» і сприятливі ринки збуту.
Також важливим плюсом є розташування
міст поблизу Києва, масштаби населення й ринку (стимулятор для їхнього
розвитку), а також наближеність міст Західної України (особливо Закарпатської
області) до державного кордону й розташування по території області міжнародних
транспортних коридорів. Абсолютними лідерами практично у всіх компонентах (крім
транспортно-географічного розташування) виявилися Маріуполь і Кривий Ріг, що
можливо викличе підвищений інтерес із боку інвесторів до цих міст уже
найближчим часом.
З огляду на вищевказане, можна
зробити висновок, що для інвестора сьогодні найбільш привабливими виглядають
великі міста, переважно обласні центри, добре забезпечені робочою силою, з
розвиненою інфраструктурою, диверсифікованою економікою й об’ємним споживчим
ринком. Такі міста можуть бути як місцем розташування виробництва, так і
привабливим ринком збуту для інвестора.
Таблиця 1
Групування регіонів України за рівнем
фінансово-інвестиційного потенціалу
|
Інвестиції
в основний капітал на одну особу, грн. |
||
|
1 група (більше 1,0), високий
рівень фінансово-інвестиційного потенціалу |
ІІ
група (від 0,01 до 0,1) середній рівень фінансово-інвестиційного потенціалу |
ІІІ
група (менше 0,01) низький рівень фінансово-інвестиційного потенціалу |
|
Київський регіон, м. Київ. |
АР Крим, Дніпропетровськ, Донецький, Запорізький,
Львівський, Миколаївський, Одеський, Полтавський, Харківський, Черкаський
регіони. |
Вінницький, Волинський, Житомирський, Закарпатський,
Івано-Франківський, Кіровоградський, Луганський, Рівненський, Сумський,
Тернопільський, Хмельницький, Херсонський, Чернівецький, Чернігівчький
регіони, м. Севастополь. |
|
ВРП на одну особ, грн.. |
||
|
1 група (більше 1,0), високий рівень
фінансово-інвестиційного потенціалу |
ІІ група (від 0,01 до 0,1) середній рівень
фінансово-інвестиційного потенціалу |
ІІІ група (менше 0,01) низький рівень
фінансово-інвестиційного потенціалу |
|
м. Київ. |
Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Полтавська,
Харківська області. |
АР Крим, Вінницький, Волинський, Житомирський,
Закарпатський, Івано-Франківський, Київський, Кіровоградський, Луганський,
Львівський, Миколаївський, Одеський, Рівненський, Сумський, Тернопільський,
Хмельницький, Херсонський, Черкаський, Чернівецький, Чернігівський регіони,
м. Севастополь. |
Таким чином, за підсумками таблиці
1, можна виділити стабільно благополучні
регіони, яким притаманний динамізм розвитку виробничої сфери, висока
інноваційна активність, порівняно високий рівень життя населення. На жаль,
таких регіонів в Україні мало, до них належать: Київ, Дніпропетровський,
Донецький та Київський регіони. Однак більшість регіонів відносяться до
категорії гірших – це так звані депресивні регіони, серед яких: Закарпатський,
Івано-Франківський, Рівненьський, Чернівецький, які мають низький рівень
інноваційної активності і незначний фінансовий потенціал. Інші регіони
характеризуються нестабільністю ситуації [2, 12].
Саме тому, з метою стимулювання
економічного розвитку територій і пришвидшення у них інвестиційних процесів на
регіональному і місцевому владних рівнях має здійснюватись цілеспрямована
стратегія формування іміджу регіону як привабливого об’єкта вкладання
інвестицій – на базі так званої моделі регіонального інвестиційного процесу,
зображеній на рис.2.
1 2 
3
Товари, Прибуток
послуги
Інвестиційні проекти
Функції регіональної влади зі створення сприятливого
інвестиційного клімату:
1 – вивчення потреб та ресурсів громади; 2 – інформаційна
кампанія; 3 – підтримка бізнесу.
Рис. 2.
Функціональна модель регіонального інвестиційного процесу
Важливою умовою успішності
інвестиційних проектів регіону є реалізація комплексної стратегії його
соціально-економічного розвитку, яка передбачає взаємопов’язану систему заходів.
Головні з них: стратегічне планування соціально-економічного розвитку регіону;
налагодження між секторної співпраці «влада - громада», «влада - бізнес» на
засадах відкритості, прозорості ухвалення та реалізації управлінських рішень;
реалізація регіональної інформаційної політики, спрямованої на формування
сприятливого інвестиційного іміджу регіону; підготовка фахівців з місцевого та регіонального економічного розвитку
шляхом державного замовлення їх підготовки у вищих навчальних закладах [5, 46].
Висновки. Отже, на
сьогоднішній день, інвестиційний клімат в регіонах залишається несприятливим,
що призводить до гострої нестачі інвестиційних ресурсів для структурної
перебудови економіки регіонів та значних диспропорцій у рівні інвестиційної
привабливості регіонів. Тобто, в Україні політика сприяння інвестиційним
процесам ще не досягла належного рівня.
З метою стимулювання економічного
розвитку територій і пришвидшення у них інвестиційних процесів на регіональному
та місцевому рівнях має здійснюватись цілеспрямована стратегія формування
іміджу регіону як привабливого об’єкта вкладання інвестицій, зокрема:
формування бази даних для потреб широкого кола інвесторів щодо економічного і
правового середовища, інвестиційного потенціалу та конкурентних переваг території;
запровадження і постійна підтримка дії ефективних каналів поширення інформації
щодо потреб та можливостей території; активна участь і посередництво в
налагодженні ділових контактів між представниками бізнесових ділових кіл та
потенційними інвесторами; адміністративний і консультативний супровід
інвестиційних проектів.
Список
використаної літератури
1.
Мітал О.Г. Інвестиційна діяльність
регіонів на сучасному етапі розвитку економіки // Інвестиції: практика та
досвід. – 2008. - №1. – с.13-17.
2.
Любченко О.М. Оцінка фінансового
інвестиційного потенціалу регіонів України як невід’ємний елемент розробки
стратегії соціально-економічного розвитку регіону // Інвестиції: практика та
досвід. – 2008. - №3. – с. 8-12.
3.
Бутка М.П., Акименко О.Ю.
Методологічні засади формування інвестиційного потенціалу регіональних
господарських систем // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. - №5. – с.3-7.
4.
Матвієнко П.В. Оцінка інвестиційної
привабливості регіонів // Економіка та держава. – 2006. - №12. – с.66-71.
5.
Петкова Л.О. Інвестиційна
привабливість регіонів // Фінанси України. – 2005. - №9. – с.40-46.
6.
Інвестиційна привабливість міст та
регіонів України // Страхова справа. – 2006. - №2. – с.33-36.
8.
www.me.kmu.gov.ua.