УДК 314.748
Экономические
науки/13. Региональная
экономика.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Етапи прогнозування міграцій населення.
Міграції населення є важливим
чинником суспільного розвитку. Здійснюючи вплив на економіку, народонаселення
та інші соціальні системи, міграції сприяють їх ефективному функціонуванню. На
сучасному етапі в Україні трудова міграція, особливо зовнішня, набула значно
більшого поширення і породжує численні соціальні проблеми, однак з точки зору
демографічного аналізу та демографічного прогнозування більш важливим є оцінка
тенденцій міграцій. Найбільший значний внесок у розвиток теорії та методології
прогнозування міграції в наш час внесли такі вчені: С. І. Пиріжкова, Е. М.
Лібанова, О.В. Макарова, О.В. Позняк, А І. Стефановський, О. П. Рудницький та
ін.
Незважаючи на те, що в Україні
накопичений значний досвід прогнозування демографічного розвитку, розроблені
науково обґрунтовані методичні підходи до оцінки перспективних параметрів
народжуваності та смертності. Разом з тим при прогнозуванні міграцій вітчизняні
дослідники зазвичай обмежувалися визначенням загального сальдо міграцій
населення у прогнозному періоді з наступною розбивкою його за віковими групами.
Власне
прогнозування міграцій населення включає три етапи.
Першим
етапом є оцінка майбутніх обсягів прибуття та вибуття. А також розподілу
мігруючих за географічними напрямками. Проведення прогнозної оцінки міграційних
зв’язків України з кожною окремо взятою країною світу не є раціональним і
підвищує вірогідність помилок, які при накладанні одна на одну можуть привести
до хибних результатів прогнозних величин сальдо міграції населення. Тому
прогнозування масштабів між територіальних потоків міграцій населення доцільно
здійснювати в розрізі невеликої кількості груп країн. В основі виділення цих
груп лежать наступні
соціально-економічні та геополітичні характеристики: географічне положення,
ментальні ознаки населення, історія та особливості розвитку міграційних
контактів з Україною тощо. Основоположним в такому групуванні є принцип:
відмінності між відповідними характеристиками країн всередині кожної групи
мають бути меншими, ніж між різними групами країн.
Першим
кроком такого групування є розрізнення так званого нового і старого зарубіжжя,
зокрема тривале перебування України в складі СССР ще не один десяток років буде
впливати сильніше на міграційні процеси, ніж дія будь-яких інших геополітичних
факторів. Очевидно, що Росію слід розглядати як основного міграційного партнера
України за абсолютними обсягами як прибуття так і вибуття. Що ж стосується
інших республік колишнього Союзу, то їх варто робити на західні та південні.
Зокрема до західних будуть віднесені Білорусь, Молдова та країни Балтії, а до
південних Закавказзя та Центральна Азія. Таке групування враховує не лише
географічне положення країн, але й способи життя населення відповідних країн,
ступінь близькості менталітету їх жителів до ментальності жителів України, і є
відображенням глобального поділу світу на Захід та Схід.
Аналогічно
всі регіони Земної кулі за межами колишнього СРСР найдоцільнішим видається
розділити на т.з. Територію європейського заселення (ТЄЗ) та групу краї Сходу.
ТЄЗ включає Західну і Центральну Європу, Північні і Південну Америку,
Австралію, Нову Зеландію та Ізраїль, до групи Східних країн належать країни
Азії (крім колишніх республік СРСР та Ізраїлю), Африки та Океанії [1, с. 92].
Ключовими
елементами прогнозу є характер розвитку міграційних контактів з тією чи іншою
групою країн (тенденція до збільшення або зменшення обсягу міграційного потоку,
прискорення чи уповільнення темпів), максимальний (або мінімальний) річний
обсяг потоку, рік досягнення цього рівня тощо, визначається методом експертних
оцінок. Розрахунок конкретних числових величин показників міграцій протягом
прогнозного періоду здійснюється за допомогою методів екстраполяції,
інтерполяції та аналогового. Інтерполяція застосовується для визначення обсягу
того чи іншого міграційного потоку за кожен рік періоду, у випадку якщо обсяг потоку
в кінці періоду та тенденція розвитку процесу протягом даного періоду визначені
методом експертних оцінок [1, с. 93].
Другим
етапом прогнозу є оцінка перспективної структури мігрантів. Вирішення завдання
прогнозування показників прибуття з-за меж України та вибуття за її межі для
кожної статево-вікової групи можливе двома способами:
Ø розрахунок
прогнозних значень коефіцієнтів прибуття та вибуття в розрізі статево-вікових
груп;
Ø прогнозування
загальної чисельності контингентів прибулих та вибулих з наступною їх розбивкою
за статтю та віком.
На жаль, державна статистика не надає
інформації про розподіл мігрантів за статтю та віком в залежності від країни
походження (призначення), вікова структура наявна лише для контингентів
прибулих (вибулих) з груп країн нового та старого зарубіжжя. Враховуючи
відмінності у віковій структурі мігрантів різних потоків, при переході від
прогнозування обсягів зовнішніх міграцій населення України до оцінки
перспективної структури мігрантів, контингент вибулих можна розглядати разом, а
щодо прибулих, то прогнозування статево-вікової структури прибулих з нового та
зі старого зарубіжжя необхідно здійснювати окремо. Окрім того, слід мати на
увазі, що за певних умов в перспективі можливе становлення потоків міграції,
які в сучасній Україні майже не представлені, йдеться по-перше про другу хвилю
повернення до України представників раніше депортованих народів та про
переселення до нашої країни громадян афро-азіатських країн.
При
прогнозованій оцінці статево-вікової структури мігруючих в системі обміну
населенням між Україною та іншими країнами світу слід виділяти шість якісно
особливих моментів: 1 – потік прибуття населення з країн нового зарубіжжя (без
врахування репатріації раніше депортованих народів); 2- потік прибуття
населення з країн ТЄЗ та учбових мігрантів з афро-азіатських країн; 3- потік
вибуття населення з України; 4- репатріація раніше депортованих народів; 5-
імміграція до України громадян афро-азіатських країн; 6- зворотна міграція
переселенців.
Загальне
сальдо зовнішніх мігрантів для кожної статево-вікової групи розраховується як
різниця між сумою прибулих відповідної статі та віку по всіх видах міграційних
потоків та сумою всіх вибулих даної статево-вікової групи.
На
третьому етапі прогнозу здійснюють обчислення сальдо міграцій за роком
народження. Необхідність таких розрахунків зумовлена тим, що застосування
методу пересування вікових груп передбачає врахування чисельності вікових
контингентів населення за кількістю повних років на початок року. Особи, які
здійснюють міграційні переміщення, можуть на момент переїзду як мати той самий
вік, що і станом на початок року, так і перебувати у віці, на 1 рік більшому –
в залежності від того до чи після свого дня народження в даному році вони
мігрують.
Кінцевим результатом прогнозування міграцій є
отримання величини міграційного приросту (зменшення) кожної статево-вікової
групи населення України за кожний рік прогнозного періоду. Однак при формуванні
гіпотез перспективного розвитку міграційних процесів, слід пам’ятати, що
загальне сальдо міграцій населення (певної статево-вікової групи) є лише
математичною різницею двох значимих величин – чисельності прибулих та кількості
вибулих, і саме по собі має обмежене смислове навантаження. Тому коректний
розрахунок прогнозних величин сальдо міграцій населення вимагає проведення
оцінки масштабів окремо прибуття та вибуття як проміжної ланки прогнозування. У
цьому полягає особливість даного методичного підходу до прогнозування
міграційних процесів. Це відрізняє його від більшості спроб прогнозування
міграцій, що здійснювалися в Україні.
Литература:
1.
Комплексний
демографічний прогноз України на період до 2050 р. (колектив авторів)/ за ред.
чл.-кор. НАНУ, д.е.н., проф. Е.М.Лібанової. – К.: Український центр соціальних
реформ, 2006. – 138 с.
2.
Міграційні
процеси в Україні: сучасний стан та перспективи./ За ред. О.В. Позняка. –
Умань: СПД Сочінський, 2007. – 276 с.