Маліченко Олександри

Аспірантки кафедри правового регулювання економіки

Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана

„Проблемні аспекти правового регулювання ринку дорогоцінних металів та каміння в Україні”

 У зв’язку зі стрімкими економічними темпами розвитку ринку перед ювелірною промисловістю постають проблеми, які насамперед пов’язані з якістю: недотримання виробниками вимог законодавства України у сфері застосування технічних регламентів та стандартів, відсутність на підприємствах системи управління якістю, застосування суб’єктами господарювання “нестандартних сплавів” та домішок, використання імпортних сплавів низької якості, нестійких покриттів, які не пройшли випробування на відповідність показникам надійності та безпеки.

    Колосальною проблемою залишається стан правового та нормативного забезпечення контролю за якістю сплавів ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, а також стан законодавства у сфері технічного регулювання, стандартизації, підтвердження відповідності та захисту прав споживачів. Законодавством прямо не передбачені повноваження органів державного нагляду за діяльністю органів, які мають право здійснювати оцінювання, зокрема сертифікацію ювелірних виробів із дорогоцінних металів, і суб’єктів господарювання, які мають право на клеймування ювелірних виробів власного виробництва. [15, с. 1].

Виведення на ринок України ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів можливе тільки після обов’язкового клеймування державним пробірним клеймом. Обов’язкове клеймування ювелірних виробів з дорогоцінних металів здійснюють казенні підприємства пробірного контролю (всього 11 казенних підприємств та їх відділень на території України). За оцінками фахівців ювелірного ринку, доля легалізованої контрабандної продукції, виведеної на ринок, може досягати 30%. Ринок ювелірних виробів таки невпинно зростає, але залишається непрозорим [14, с. 34-35. ].

Легалізація контрабандних ювелірних виробів відбувається переважно через деяких суб’єктів господарювання - ліцензіатів, які мають зареєстровані в органах Державної пробірної служби іменні клейма (іменники), що присвоюються тільки виробникам ювелірної продукції. Адже ці суб’єкти господарювання отримують ліцензії відповідно до статті 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”[2, с. 3]. Проте ці суб’єкти господарювання фактично не здійснюють виготовлення ювелірних виробів.

На нашу думку, наприклад, зобов’язання суб’єктів господарювання при отриманні ліцензії проходити обстеження щодо спроможності провадження господарської діяльності у сфері виробництва й використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння суперечить положенням Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Законодавством прямо не передбачені повноваження органів державного нагляду за діяльністю органів, які мають право здійснювати оцінювання, зокрема сертифікацію ювелірних виробів із дорогоцінних металів, і суб’єктів господарювання, які мають право на клеймування ювелірних виробів власного виробництва.

На нашу думку, відповідно до Законів України „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними”, та „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” встановлюються кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння [2, с. 3; 3, с.2].

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 894 від 07.07.08 р. суб’єкти, що мають ліцензії на ювелірному ринку, включаючи оптовиків і роздрібників, повинні надавати до Департаменту державного регулювання операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінними каменями і пробірного нагляду Міністерства фінансів інформацію, а також звітність за шістдесятьма показниками господарської діяльності. Вказана звітність подається щоквартально, окремо за кожний звітний період і фактично відображає рух дорогоцінного металу на підприємстві - інформацію щодо постачальників, покупців дорогоцінного металу, тощо.

Аналіз підтверджує, що це нововведення отримало неоднозначні реакції від суб’єктів державного регулювання. Деякі експерти ж розійшлися в думках. Одні стверджували, що нововведення просто удар сформованій системі ювелірного роздрібу, змушуючи її функціонувати по-новому [4, с. 18]. Окремі експерти почали стверджувати, що нова звітність розкриває всю таємницю їхнього бізнесу і є, по суті, надмірним втручанням у підприємницьку діяльність [8, с. 39].

Одним з доповнень до вищезазначеного нововведення, стало запровадження Міністерства фінансів України електронної звітності за операцій з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

Суб’єкти господарювання висловили обурення фактом розкриття та оприлюднення Міністерством фінансів України на офіційній веб-сторінці в мережі Інтернет персональних даних фізичних осіб-підприємців, які отримали ліцензію на провадження діяльності в сфері обігу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, оскільки це створює прямі загрози життю, здоров’ю та майну підприємців і членів їхніх сімей у разі можливого використання цієї інформації кримінальними елементами з метою вчинення протиправних дій, або рейдерськими угрупованнями з метою захоплення бізнесу.

Цей факт, як заявляли підприємці, є порушенням ст. 32 Конституції України. Персональні дані зазначених фізичних осіб-підприємців повинні бути негайно закриті для публічного перегляду користувачами мережі Інтернет та передані на зберігання до Єдиного ліцензійного реєстру, відповідно до чинного законодавства України.

Виходячи з вищезазначеного, Міністерство фінансів України на виконання наказу № 894 „Про затвердження форми звіту про операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням та порядку його складання” розробило програмне забезпечення для заповнення суб’єктами господарювання звіту про операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням в електронній формі.

Таким чином, спроби у налагодженні державного регулювання ринку ювелірних виробів не є достатньо дієвими, тим паче створення реєстру більш дрібних суб’єктів господарювання (розрібників), включно з детальним оглядом операцій, які проводяться на ринку з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

Отже, здійснивши аналіз останніх нововведень в розвитку ювелірної галузі, така ситуація призводить до нерівних умов провадження господарської діяльності в сфері виготовлення ювелірних та інших побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, і потребуватиме подальшого законодавчого врегулювання і вирішенням головних проблемних питань і спрямовані останні нововведення, є приведення діючих схем провадження господарської діяльності в ювелірній сфері та в сфері державного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів у відповідність до сучасних потреб розвитку та нових підходів у сфері державного регулювання.

Література :

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. За № 436-IV  // Відомості Верховної Ради України − 2003. − № 18 − 22 − Ст. 144.

2. Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 р. № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. − 2000. − № 36 − Ст. 299.

3. Закон України „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. − 1998. − № 9 − Ст. 34.

4. Безпалова О.І. Класифікація адміністративних правопорушень по лінії дозвільної системи // Форум права. -2007. -№ 1. –С.14-18

5. Волошина В. Н. Розвиток ювелірної галузі в Україні // Ювелірний бізнес - 2001. - № 4.

6. Дронова Н.Д. Оценка рыночной стоимости ювелирных изделий и драгоценных камней: Учебное пособие.- М.: Дело, 2001.- 296 c.- ISBN 5-7749-0216-1 УДК 338.516.47

7. Єфремова К. Господарсько-правове забезпечення функціонування ринку виробів із дорогоцінних металів і каміння // Підприємництво, господарство і право. – 2007. №2. С.17-20.

8. Єфремова К. Особливості промислової політики держави щодо ринку ювелірних виробів: господарсько-правовий контекст // Підприємництво, господарство і право. – 2007. №10. С.113-116.

9. Задихайла Д. В. Стратегія держави в системі законодавчого регулювання економічних відносин // Вісник Академії правових наук України. - 2006. 1.-С. 129-38.

10. Кіліна Т. Ліцензійні особливості господарської діяльності пов’язаної з використанням дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння // Юридичний журнал.-2003 – №8 С.86-92.

11. Олексієнко М. Заощадження населення та операції банків з дорогоцінними металами // Финансовые услуги. – 1999.№ 3-4. С.39-46

12. Фатєєв М.. Світовий ринок дорогоцінних металів // Вісник Національного банку України-2005. №4 – С.3-7.

13. Фролова В. Золотие сети // Експерт. - 2006. – М. 48. - С. 32-38.

14. Юрченко О. М. Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: питання боротьби з організованою злочинністю // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2005 - № 12. с 34-35.

15. Інтернет ресурс „Україна в цифрах 2008 -2009” http://www.minfin.gov.ua.