Економічні науки/Економіка АПК

К.е.н., Мулик Т.О.

Гаврилюк Л. В.

Вінницький державний аграрний університет

Проблеми страхування сільськогосподарських ризиків та шляхи їх вирішення

На сучасному етапі важливе значення для сільського господарства України має розвиток агрострахування. В умовах стрімкого зростання економічної ролі ринкових відносин, питання забезпечення фінансової стабільності суб’єкта господарської діяльності є дуже важливими. Інтерес до страхування викликаний перш за все тим, що в умовах обмеженості оборотних коштів у підприємств і підприємців ведеться пошук шляхів розширення можливостей для вирішення фінансових проблем.

Вагомий внесок у вивчення окремих проблем функціонування фінансового механізму АПК, можливостей розвитку страхування в сільському господарстві здійснили такі вітчизняні науковці: О.Д.Василик, В.І. Грушко, М.Я.Дем’яненко, І.І. Лукінов, Р.В. Пікус, П.Т. Саблук, О.М. Шпичак , М.В. Мних та інші

Головною метою страхування в аграрному секторі економіки є стабілізація виробництва шляхом відшкодування втрат внаслідок несприятливих подій, настання яких не можна передбачити у часі та просторі. Страхування є оптимальним способом подолання сільськогосподарських ризиків від несприятливих погодних подій, яке забезпечує безперервність, збалансованість і стабільність розвитку аграрного ринку та одним із ефективних методів повернення збитків в аграрному секторі, оскільки страхові компанії заздалегідь формують необхідні резерви для майбутніх виплат, не вдаючись до внутрішніх і зовнішніх позик.

Метою статті є пошук можливих напрямків розробки ефективної державної політики щодо розвитку страхування сільськогосподарських ризиків з метою задоволення двох груп суб’єктів.

Відносини страхування на законодавчому рівні регулюються основними нормативно-правовими актами - Цивільним кодексом України (далі - ЦК) та Законом України «Про страхування» від 07.03.96 р. №85/96-ВР (далі - Закон про страхування). Ці відносини регулюються також постановами Кабінету Міністрів України, відповідними актами міністерств, інших державних органів виконавчої влади. Особливу увагу слід звернути на функціонування у цій галузі спеціального контролюючого органу - Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг), яка здійснює державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній [1].

Страхові компанії в Україні надають послуги зі страхування тварин, сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Умови страхування різняться залежно від об'єкта страхування, бази визначення збитків, типу ризику тощо. Зокрема, тарифи на страхування тварин є нижчими за тарифи страхування сільськогосподарських культур, тарифи на страхування овочів перевищують тарифи на страхування зернових культур.

На даний момент ринок страхових послуг переживає своє друге народження. Останні п'ять років відбувається помітне збільшення активності в сфері страхування. Проте, сільськогосподарські виробники все ж залишаються осторонь страхових компаній. Недовіра змушує їх користуватись послугами страховиків лише в крайніх випадках. Однак прийнятий Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР передбачає обов'язкове страхування сільськогосподарських ризиків. Даний закон передбачає обов'язкове страхування сільськогосподарських ризиків у таких випадках:

· страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

· страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановлених Кабінетом Міністрів України;

· страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам [2].

На думку В.М. Мниха страхування сільськогосподарських ризиків здійснюється переважно з метою отримання кредиту, адже близько 80% від загальної кількості договорів страхування сільськогосподарського виробництва складають договори страхування банківської застави. Страхування майбутнього врожаю чи іншої застави, яку селянин пропонує як забезпечення повернення кредиту, є досить розповсюдженою практикою у світі. У зв'язку з чим найбільшим попитом серед сільськогосподарських товаровиробників користується страхування, пов'язане з відшкодуванням фактичних витрат на вирощування посівів (висаджування), здійснених унаслідок повної загибелі рослин на всій посівній площі або її частині. Найбільше договорів укладається по страхуванню витрат на вирощування посівів та страхуванню врожаю сільськогосподарських культур озимих зернових. На другому місці — страхування тварин, у якому переважає попит серед страхувальників на страхування великої рогатої худоби (страхувальниками тут, як правило, виступає населення). Найрозповсюдженіші ризики при страхуванні тварин: пожежа, стихійне лихо, інфекційні хвороби, нещасні випадки [4; 30].

Страховий ринок в аграрній сфері залишається найменш розвинутим, що зумовлено рядом об'єктивних і суб'єктивних причин. Однією з об'єктивних причин, яка стосується не лише аграрного сектора економіки, є малорозвинутість страхового бізнесу. Варто звернути увагу, ще на одну проблему. Для успішного страхування дуже важливо, аби обидві сторони страхового процесу отримували достовірну інформацію один від одного. Страховик — про ті ризики, які реально загрожують сільськогосподарському виробництву, а страхувальник — про умови страхування та виплати відшкодування. Якщо страховик на підставі спотвореної інформації недооцінив ризики конкретного виробництва, він опиняється під загрозою понести значні збитки в результаті виплати відшкодування. З іншого боку, страхувальник може не отримати очікуваного відшкодування після настання страхового випадку через те, що інформація щодо умов та процедур страхування, надана йому страховиком, не була повною. При цьому обидві сторони зацікавлені в тому, аби надати іншій неповну або асиметричну інформацію.

Якими шляхами можна подолати цю проблему? Перший, традиційний, який використовують страхові компанії — здійснення постійного моніторингу поведінки страхувальника. Здійснення моніторингу поведінки страхувальника передбачає у штаті страхової компанії достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів із сільськогосподарською освітою, а також адміністративні витрати на виконання робіт із моніторингу. Крім того, моніторинг ефективний лише тоді, коли в країні по діловому виконуються норми договірного права та спірні питання можуть швидко й справедливо бути вирішені в суді. З огляду на зазначені особливості методу моніторингу поведінки страхувальника, він видається нам надто витратним для українських страхових компаній.

Г.І. Зуб вважає, що другим шляхом вирішення даної проблеми є використання нового на сьогоднішній день виду страхування на основі погодного індексу. Цей метод майже повністю виключає ризик викривлення інформації, адже згідно з ним факт настання страхового випадку засвідчується даними метеорологічних станцій, які ведуть спостереження за погодними умовами. При цьому право на отримання відшкодування виникає у страхувальників у разі засвідченого цими станціями виходу досліджуваних погодно-кліматичних показників за межі встановлених нормативів.

Звичайно, страхування на основі погодних індексів вимагає певних передумов для свого розвитку. По-перше наявності історичних даних про погоду та врожайність за тривалий період, принаймні за 30 років. По-друге створення системи, яка б дозволяла б збирати надійні. дані, які відповідали б міжнародним стандартам якості. По-третє, потрібен розвиток формальних фінансових ринків, аби страхові поліси на основі погодних індексів могли обертатись як фінансовий інструмент[3;88].

Проте, страхування на основі погодних індексів має низку переваг, зокрема: таке страхування має низькі адміністративні витрати, завдяки економії від використання стандартного контракту замість укладання окремого контракту з кожним страхувальником; використання погодних індексів запобігає виникненню у сільськогосподарських виробників «поганих» стимулів, коли, скажімо стає вигідним пророкувати втрату врожаю заради отримання страхового відшкодування; система страхування на основі погодних індексів є доступною клієнтам з будь-яким рівнем доходів, вона надає можливість придбати такий обсяг страхового покриття який є посильним для конкретного клієнта.

Отже, в ситуації, що склалась, потрібно знайти оптимальне рішення щодо подальшого стимулювання страхування сільськогосподарських ризиків найефективнішим способом. На нашу думку, існує декілька напрямків, які потрібно розвивати паралельно.

Найперше, розробка оптимальної стратегії розвитку страхування сільськогосподарських ризиків, створення умов для функціонування товариств взаємного страхування, розвиток індексного страхування, створення резервного фонду для накопичення коштів для ризиків, які не підлягають страхуванню, який має використовуватися із такими цілями, а також ефективні та прозорі процедури здійснення відшкодування за державними програмами. Важливими напрямками також є — досконалість інформації, добровільність участі у страхуванні, розвиток страхування від окремих ризиків.

Список використаної літератури

1. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 №85/96-ВР.

2. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24.06.2004 №1877-IV.

3. Зуб Г.І. Державна політика щодо розвитку страхування сільськогосподарських ризиків // Облік і фінанси АПК.-2006.-№6.-С.83-88.

4. Мних В.М.Страхування сільськогосподарських ризиків і їх вплив на фінансово-економічну діяльність сільськогосподарських підприємств// Агросвіт.-2007.-№12.-С.28-31