Скрипник Р.В.
Буковинська державна фінансова академія
Вплив інтеграційно-економічних процесів на
агропромисловий комплекс
З
початком ринкових перетворень інтеграційні
зв’язки в агропромисловому комплексі (АПК) зазнали
руйнації і стали однією з основних
причин поглиблення кризи в агропромисловому
секторі народного господарства. Наслідком розладу
зокрема інтеграційно-економічних зв’язків між основними
ланками АПК стало різке зменшення
виробництва продовольчих товарів, зниження рівня
харчування населення, ослаблення продовольчої бази
країни.
Тому метою
статті є аналіз стану інтегрованого
виробництва та дослідження його значення
для розвитку виробництва аграрної і
переробної ланок агропромислового комплексу.
Особливістю
сучасного функціонування сільськогосподарських
підприємств є низький рівень доходів
товаровиробників, незадовільний фінансовий стан, відсутність
внутрішніх накопичень і технічного оновлення,
недостатня кількість кредитних ресурсів, новітніх
технологічних засобів. Питома вага збиткових
господарств в другій половині 2008 року становила
більше 40% від загальної їх кількості [1,82].
Порушення стійкості
інтеграційно – економічних зв’язків є однією з
причин кризи в АПК, тому збереження таких
зв’язків на основі взаємовигідних відносин
між сировинною і переробними ланками – важливий
чинник стримування виробничо – продуктивної деградації.
Відсутність
регульованих взаємовідносин між галузями АПК
призвела до того, що скорочення надходжень
сировини на переробні підприємства пов’язане
не тільки з падінням виробництва продукції
сільського господарства, але й суттєвими змінами
в системі її реалізації, які пов’язані з
порушенням договірних умов з боку замовника
щодо оплати продукції.
У процесі
формування ефективної інфраструктури продовольчого
ринку визначальним є створення господарських
формувань, які будуть життєздатними в нинішніх умовах
і забезпечать ефективну взаємодію виробників
сільськогосподарської продукції та агентів
аграрного ринку. Як показує світовий досвід, для
забезпечення продовольством внутрішнього і
зовнішнього ринків та для успішної роботи
аграріїв головною умовою є наявність
збалансованого агропромислового комплексу, що дозволяє
організувати ритмічну та високопродуктивну роботу
трьох його сфер [2,44].
Успіх великих
формувань полягає в чисельності і
різноманітності асортименту продукції, її якості,
низькій собівартості за рахунок масового виробництва.
Доцільність
агропромислової інтеграції господарських формувань
обумовлена низкою чинників, серед яких, передусім,
усунення розбалансованості між сільським господарством
і промисловістю, а звідси – поєднання виробництва,
зберігання, переробки і реалізації готової продукції;
зменшення податку на додану вартість; підвищення
ступеня переробки аграрної продукції та її
якості; поглиблення спеціалізації господарств; зменшення
ризику і невизначеності в умовах
конкурентної боротьби [3].
Сьогодні можна
стверджувати про те, що агропромислова інтеграція
розвиватиметься у напрямі формування складних
систем агробізнесу. Потрібно усвідомлювати, що приватна
власність має поєднуватися із можливостями
отримання додаткового ефекту від масштабів виробництва.
Якщо сьогодні ці системи агробізнесу є
ще стратегічним явищем, то в майбутньому, в
міру їх поширення, створюватиметься єдине, суцільне
економічне середовище з виготовлення продовольчих
товарів для задоволення ринкових потреб, а
також державних потреб щодо створення резервів.
Інтегровані системи
агробізнесу, які формуються з використанням переробними
підприємствами оренди землі і майна у
їх власників з метою виготовлення
сільськогосподарської сировини, мають певні переваги, а
саме:
- досягається
органічне поєднання виробництва сільськогосподарської
сировини і її переробку в єдину
організаційно – виробничу структуру під єдиним
управлінням;
- забезпечується
цілісність технологічного ланцюга з виробництва
кінцевих продуктів (готових продуктів харчування);
-
зменшується залежність переробних підприємств від
виробників сільськогосподарської сировини [3].
Інтеграція переробних підприємств із приватними господарствами громадян дозволяє збільшувати об’єм виробництва, товарний асортимент та поставки на ринок продуктів харчування, здійснювати взаємну підтримку вітчизняних товаровиробників, вирішувати соціальні питання. Сучасні інтеграційні процеси в АПК, що відбуваються під впливом аграрної реформи, дають підстави стверджувати, що подальший розвиток продуктивних сил агропромислового комплексу як інтегрованої господарської системи великою мірою визначатиметься сукупністю відносин з приводу власності на землю і майна на селі, способів розпорядження такого власністю та використання її об’єктів.
Список використаної літератури:
1. Дем’яненко І. C. , В. Жв’євський . Аграрні ринки: основи
аналізу та моделювання // Економіка АПК – 2008, №8. – С.81-89.
2. Зубець М. В. Об’єктивна необхідність забезпечення
дохідності агропромислової діяльності // Актуальні проблеми
економіки. - 2008, №2 (80), – С. 42-47.