Економічні науки/9.Економіка промисловості

Затірка І.С.

Науковий керівник: Юшко Т.І.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Напрямки державної підтримки підприємництва Україні в умовах перехідної економіки

За ринкових умов, які характеризуються нестабільністю попиту та пропозицій, мінливістю цін на товари і ресурси, постійними змінами макро- і мікроекономічних чинників, першочерговим завданням держави є створення такого середовища, що б забезпечило позитивні умови для підприємницької діяльності. Саме така політика держави є особливо актуальною на сучасному етапі становлення національної економіки.

Даному питанню присвячено численні праці таких українських вчених, як Гальчинського А., Кривенка К., Рибчака В., Чумаченка М., Савчука В., Мурашка М., Жука О. та багато інших.

Метою даної роботи є визначення основних напрямів державної підтримки підприємництва в умовах трансформаційної економіки України.

В сфері підприємництва України присутній ряд проблем, що потребують негайного вирішення. До них варто віднести:

– положення законодавства про регулювання суб’єктів господарювання, у більшості випадків, не виконуються практично.

– не розмежованість повноважень органів влади робить політику державної підтримки підприємництва не до кінця чіткою та злагодженою;

– великий вплив на діяльність підприємств мають політичні партії та рухи.

Ці та інші проблеми потребують здійснення комплексу заходів як на загальнодержавному так і на місцевому рівнях. Серед них варто виділити:

1) вдосконалення нормативно-правової бази як основи функціонування підприємств. Даний напрямок базується на Законах України “Про власність”, “Про стандартизацію”, “Про державну підтримку малого підприємництва” та інші [1, 43];

2) проведення ефективної конкурентної політики спрямованої на розвиток економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності та антимонопольне регулювання, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної та іншої підтримки суб'єктів господарювання [3, 122];

3) створення сприятливого інвестиційно-інноваційного клімату через стимулювання перетікання капіталу в пріоритетні галузі, стимулювання НТП, створення правової бази для інноваційних процесів, формування науково-інноваційної інфраструктури тощо;

4) проведення реструктуризації і удосконалення процесу реструктуризації підприємств. Цей напрямок охоплює комплекс економіко-правових відносин та організаційно-правових заходів. Щоб забезпечити сприятливі умови для приватних власників здійснюється перехід до інвестиційно-орієнтованої приватизації [4, 29];

5) обмеження джерел тінізації і криміналізації економіки є без сумніву запорукою стабільного функціонування всієї держави, так як сприяє зростанню ВВП та конкуренції;

6) сприяння держави у створенні і розвитку ринкової та соціальної інфраструктури включає в себе забезпечення розвитку фінансово-кредитної, організаційно-технічної, інформаційно-аналітичної та соціально-культурної інфраструктур;

7) підтримка вітчизняних підприємств в їхній боротьбі з агресивними іноземними фірмами. Для досягнення цієї мети варто здійснювати ефективну політика протекціонізму, яка, з одного боку, спрямована на розвиток національного виробництва, а з іншого – може призвести до посилення монополізму і зниження конкурентоспроможності національних товарів [4, 28];

8) розвиток системи державних замовлень, що несе в собі цілий ряд нормативно-правових актів, які постійно удосконалюються відповідно до вимог даного економічного розвитку країни та якими регулюються всі сторони цього напрямку підтримки підприємництва в Україні;

9) забезпечення стабільності національної валюти є частиною грошово-кредитної політики країни. Суб’єктом даної політики є держава в особі центрального банку й відповідних урядових структур.

Отже, на основі перелічених проблем та шляхів їх вирішення можна зробити наступні висновки:

– у теперішніх умовах питанням стабільності національної валюти мають опікуватись спільно Уряд і НБУ;

– вітчизняні товари на світовому ринку, у більшості випадків, є не конкурентноспроможними, тому треба прирівнювати вітчизняні стандарти якості до міжнародних;

– для мінімізації рівня тінізації та криміналізації національної економіки, на нашу думку, потрібно використати досвід передових країн світу;

– для ефективного розвитку підприємництва треба створити спеціально уповноважений орган, який би реалізовував дану державну політику.

Література

1. Коблянська Г.Ю. Законодавче регулювання зовнішньоекономічної діяльності// Формування ринкових відносин вУкраїні. - 2007. - №5(72). - С. 42-45.

2. Крейдич І.М. Державне регулювання інвестиційної діяльності// Економіка та держава. - 2007. - №11. - С. 20-23.

3. Монастирський Г.Л. Розвиток та підтримка підприємництва в системі муніципального управління//Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №2(69). - С. 121-125.

4. Грецький Р.Л. Механізм захисту конкуренції в контексті антимонопольної політики України// Формування ринкових відносин в Україні.-2008.-№1.- С.27-30.