Гатеж Сергій

Буковинська державна фінансова академія

Вплив іноземних інвестицій на український агропромисловий комплекс

Сільське господарство України разом з іншими складовими агропромислового комплексу забезпечує близько третини валового внутрішнього продукту, зайнятість майже третини працюючого населення, близько 95% товарів масового вжитку, утримує близько 15 млн. сільських жителів. Але основною проблемою, що гальмує розвиток сільського господарства є брак власних фінансових ресурсів, застаріла технічна база. Тобто існує гостра потреба в інвестиційних ресурсах у дану галузь. Для забезпечення ефективного та сталого розвитку вітчизняного сільського господарства за оцінками експертів загалом необхідно інвестувати в галузь щорічно близько 20 млрд. грн., що в 10 разів більше, ніж фактично вкладається протягом останні роки [4]. Для підтримки існуючого рівня сільськогосподарського виробництва необхідно 7 млрд.грн. На технічне переоснащення сільськогосподарського виробництва потрібні щорічні вкладення в сумі 9 млрд.грн., для забезпечення потреб у мінеральних добривах і засобах захисту рослин – 6 млрд.грн. Потреба в банківських кредитах складає близько 10 млрд.грн. Щорічне зношення основних засобів в АПК приблизно в 10 разів перевищує їх оновлення. За останні кілька років лише 32,4% сільськогосподарських господарств мали трактори, 17,9% - сівалки, 14,3% - вантажні автомобілі, 11,4% - зернозбиральні комбайни та 0,4% - кормозбиральні комбайни. Починаючи з 1990 року парк сільськогосподарської техніки зменшується. Здійснивши кореляційно-регресійний аналіз у часовому ряді Резнік Н.П. зазначив, що до 2010 року кількість тракторів зменшиться до 132,2 тис. од., вантажних автомобілів – 111,8 тис. од., зернозбиральних комбайнів – 24,2 тис. од., що відповідно становитиме 25,7%, 37,3% та 28,0% до технологічної потреби. Збільшується також ступінь зносу, який за попередній рік за оцінками експертів становить близько 50%. Через технологічну відсталість щорічно втрачаються мільйони тонн м’яса, не використовується близько половини молочного білка, пропадає 40% овочів та фруктів. Потреба сільського господарства за розрахунками науковців Інституту аграрної економіки УААН становить 4000-5000 млрд.грн., з них на оновлення машинно-тракторного парку аграрних підприємств на рівні технологічної потреби необхідно 150-200 млрд.грн. [3, 116].

Отже, дефіцит інвестиційних ресурсів очевидний. Для матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств, пожвавлення аграрної економіки галузь потребує значних обсягів інвестицій. Проте рівень інвестування в аграрній сфері за останні роки залишається надзвичайно низьким. Власних фінансових ресурсів сільськогосподарським суб’єктами не вистачає, а державна підтримка є незначною. Ефективним та результативним варіантом виходу з даної складної ситуації є залучення іноземних інвестицій.

У загальній сумі інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності інвестиції у сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги за даними Держкомстату України у 2008 році становили 7309123 тис.грн., або 5,8% у їх загальній структурі.

Для оцінки ефективності іноземного інвестування у сільське господарство доцільно проаналізувати їх динаміку табл.1.

Таблиця 1

Динаміка прямих іноземних інвестицій у сільське господарство України за 2001-2008 роки

Роки	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Сума на кінець року, млн. дол. США	78,8	88,1	113	185,7	227,1	298,6	390,7	451,2
Частка у загальній сумі прямих іноземних інвестицій, %	2,0	2,0	2,1	2,8	2,7	1,8	1,8	1,9

Отже, за даними табл.1 можна зробити висновок, що позитивною є тенденція зростання прямих іноземних інвестицій у сільське господарство України протягом аналізованого періоду. Питома вага іноземних прямих інвестицій у сільське господарство у загальній сумі прямих іноземних інвестицій в основному зростала з року в рік, що є позитивним явищем.

На початок 2009 року, починаючи з 1992 року, в агропромисловий комплекс України було залучено 2586,1 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій (7,1% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку). З них вкладено 1756,4 млн. дол. США (4,8%) у 786 підприємств харчової та переробної промисловості та 829,7 млн. дол. США (2,2%) у 599 сільськогосподарських підприємств. Приріст іноземного капіталу за 6 місяців 2008 року склав 472,1 млн. дол. США, що в 2,7 рази більше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому інвестиційні вкладення у харчову промисловість досягли 195,3 млн. дол. США. Обсяг залучення іноземних інвестицій в сільське господарство з початку року збільшився на 276,8 млн. дол. США.

Найбільшими іноземними державами-інвесторами за обсягами прямих іноземних інвестицій у вітчизняне сільське господарство є: Кіпр (338,5 млн. дол. США), США (47,4 млн. дол. США), Великобританія (130,4 млн. дол. США), Данія (43,1 млн. дол. США), Австрія (31,8 млн. дол. США), Німеччина (41,1 млн. дол. США), Франція (19,9 млн. дол. США), Російська Федерація (21,2 млн. дол. США).

У регіональному аспекті іноземні інвестори при вкладенні капіталу віддають перевагу місту Київ та Київська область (28,83 млн.дол.США), Донецька (10,52 млн.дол.США), Дніпропетровська (7,53 млн.дол.США), Кіровоградська (4,29 млн.дол.США), Херсонська (4,25 млн.дол.США), Одеська області(4,03 млн.дол.США) [4].

Позитивними факторами впливу на залучення іноземних інвестицій у сільське господарство України є наступні групи:

1. Природно-географічні фактори: наявність природних ресурсів, зручне географічне положення, близькість до країн Центральної та Західної Європи, приморське розташування, що може сприяти ефективному експорту продукції та переміщенню капіталу.

2. Економічні фактори: значні масштаби ринку та потенціал його зростання; наявність достатньо розвиненої ринкової та банківської інфраструктури; наявність вільних економічних зон;

3. Соціальні фактори: наявність достатньої кількості відносно дешевої робочої сили; наявність кваліфікованих кадрів;

4. Політико-правові фактори: демократичність української політики відносно іноземного капіталу; наявність законодавчої бази щодо іноземних інвестицій;

5. Екологічні фактори: наявність інвестиційного потенціалу підприємств в сфері стимулювання екологізації виробництва;

6. Технічні фактори: наявність потенціалу для створення нових виробничих потужностей з інноваціями.

Всі вище перелічені групи факторів сприяють залученню іноземних інвестицій у сільське господарство України. Проте припливу в інвестиційну сферу іноземного капіталу перешкоджають:

1. політична нестабільність;

2. нестабільність та недосконалість вітчизняного законодавства в сфері регулювання іноземних інвестицій;

3. нестабільність поставок та цін на паливо;

4. надмірний податковий тиск на інвесторів;

5. нерозвиненість відносин на ринку землі, в якому вона виступає об’єктом права власності;

6. диспаритет цін на промислові вироби, які споживаються в аграрній сфері, і на сільськогосподарську продукцію;

7. відсутність прямої участі в ЄС та інших вагомих світових організаціях;

8. недосконалість контролю за інвестиціями;

9. недостатня розробка та впровадження економічних програм по інвестиційним іноземним капіталовкладенням в Україну;

10. слабка державна підтримка наукової та інноваційної діяльності;

11. відсутність надійних гарантій захисту іноземного капіталу [2,51-53].

Отже для збільшення обсягів іноземних інвестицій у сільське господарство необхідно:

1. передбачити розширення кола спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку з метою інвестиційного розвитку агропромислового виробництва;

2. забезпечення підвищення гарантій і прав іноземних інвесторів;

3. налагодити автоматизовану інформаційну систему для забезпечення оперативного пошуку партнерів у сфері іноземного інвестування, належного режиму консультаційного обслуговування з питань права, фінансування та страхування;

4. створити державний реєстр іноземних інвесторів та банк даних про об’єкти іноземного інвестування;

5. дотримуватися вимог економічних законів, насамперед законів вартості, грошового обігу, пропорційності тощо;

6. продовжити на довгостроковий період пільгове оподаткування аграрних підприємств, упровадити ефективний механізм амортизації основних фондів;

7. відновлювати раціональні міжнародні господарські та науково-виробничі зв’язки, створювати СП за участю іноземних інвесторів [4];

8. сприяти розвитку ефективної взаємодії науки і техніки;

Література:

1. Абрамович І.А. Інвестування в аграрний сектор економіки України: проблеми та напрямки їх вирішення // Держава та регіони . - №3. – 2006. – С9-11.

2. Колотуха С. Проблеми інвестиційного забезпечення сільськогосподарського виробництва // Банківська справа. - №1. – 2006. – С. 47-53.

3. Резнік Н.Л Перспективи інвестиційно-інноваційного розвитку аграрної сфери. - №5. – 2008. – С.115-119.

4. Ривак О.С. Інвестиційна діяльність в агропромисловому комплексі // Економіка АПК. - №1. – 2008. – С.76-84.

5. www.ukrstat.gov.ua