Медицина / 6. Экспериментальная и клиническая фармакология

к.м.н. Макаренко О.В., Криворучко Т.М., Стефаник М.І.

Дніпропетровська держана медична академія, Україна

Оцінка змін рухово-емоційного стану щурів при використанні амантадину та НПЗП за умов екстрапірамідних порушень

Екстрапірамідними порушеннями традиційно називають рухові розлади, котрі зумовлені ураженням базальних гангліїв чи структур, пов’язаних з ними, які входять до складу екстрапірамідної системи. Класифікація екстрапірамідних розладів включає як екстрапірамідні синдроми, так і екстрапірамідні захворювання. До останніх відносять хвороби, які вибірково уражають базальні ганглії та переважно проявляються екстрапірамідними синдромами (наприклад, хвороба Паркінсона (ХП), або ессенціальний тремор). Хвороба Паркінсона, перш за все, характеризується акінезією (гіпокінезією) чи ригідністю (акінетико-ригідний синдром), до яких часто додаються тремор спокою та постуральна нестійкість. У патогенезі ХП провідну роль відіграють порушення нейромедіаторних процесів у екстрапірамідній системі внаслідок прогресуючої дегенерації дофамінергічних нейронів.

Натепер спектр фармакологічних засобів для лікування паркінсонізму включає цілий ряд препаратів, серед яких виділяють групу інгібіторів NMDA - рецепторів (амантадин). По даним досліджень амантадин приводить до 40% поліпшення в загальному стані у 2/3 хворих на ХП у якості монотерапії на ранніх стадіях хвороби. Тому для корекції модельованих екстрапірамідних порушень, які відповідають паркінсонічному синдрому, в якості засобу базової терапії ми вважали доцільним застосувати амантадин. Важливо зазначити, що на фоні антипаркінсонічної терапії по деяких показаннях людина може використовувати препарати інших фармакологічних груп, наприклад, антигіпертензивні, антиангінальні, заспокійливі та знеболюючі засоби. З іншого боку, серед засобів знеболюючої терапії ми відмічаємо дуже широкий вибір безрецептурних препаратів відпуску групи ненаркотичних анальгетиків, а саме не стероїдні протизапальні препарати (НПЗП), котрі використовують для зменшення та усунення болю різного ґенезу, але далеко не всі вони є безпечними. Тому вибір оптимального знеболюючого засобу на фоні антипаркінсонічної терапії є, на наш погляд, дуже важливим та актуальним.

Таким чином, метою нашого дослідження було встановити вплив ненаркотичних анальгетиків на стан тварин в умовах екстрапірамідних порушень, а саме, паркінсонічного синдрому, за умов отримання амантадину.

Дослідження проведенні на 60 білих безпородних щурах, масою 270-310 г., утримуваних у стандартних умовах віварію ДДМА. Тварин вибірково розділили на 6 дослідних груп (по 10 тварин в кожній групи), у котрих моделювали «дофамінову патологію» («ДП») – експериментальний паркінсонічний синдром: І група - контроль (чиста «ДП»); ІІ група, котра отримувала амантадин (А) у дозі 50 мг/кг; ІІІ група – А 50 мг/кг + диклофенак натрію 10 мг/кг; ІV група - А 50 мг/кг + німесулід 40 мг/кг; V група - А 50 мг/кг + целекоксиб 50 мг/кг; VІ - група А 50 мг/кг + рофекоксиб 1,5 мг/кг. «ДП» формували введенням внутрішньоочеревино галоперідолу (Gedeon Richter) в дозі 0,5 мг/кг на протязі 30 днів; останні 10 днів вводили дослідні комбінації амантадину сумісно з НПЗП. Зміни поведінки тварин вивчали в тесті «відкрите поле». Також оцінювали стан м’язового тонусу в тесті «міорелаксація».

Так, у вихідному стані час, протягом якого щури висіли на спеціальному дроті (кількісний критерій м’язової сили) складав від 5,16±0,79 сек (гр. ІІІ) до 9,00±0,89 сек (гр. VI). На протязі 20 днів тваринам вводили галоперідол в дозі 0,5 мг/кг; при цьому спостерігалося посилення м’язового тонусу у середньому на 43,7% (р<0,05). За умов 10 денного отримання дослідних комбінацій встановлено зниження м’язової сили на 75,15% (р<0,05) для гр. А та на 52,96% (р<0,05) для А + диклофенак натрію у порівнянні з показниками групи контролю.

В тесті «відкрите поле» у вихідному стані поведінка тварин характеризувалась як дуже активна: кількість перетнутих квадратів коливалась від 17,83±0,98 (гр. І) до 44,16±5,42 (гр. V); кількість стійок – від 6,00±0,81 (гр. контролю) до 8,83±1,13 (гр. ІV). Дослідна активність (кількість заглядань у нірки) знаходилась в межах від 4,50±0,42 (гр. І) до 7,83±1,19 (гр. VІ). Нами показано, що на фоні 20 денного отримання галоперідолу кількість перетнутих квадратів знизилась на –53,28% (р<0,05) для групи контролю та на –81,13% (р<0,05) для групи А + целекоксиб у порівнянні з показниками вихідного стану. Кількість стійок коливалась у межах від 1,33±0,21 (гр. ІІІ) до 3,33±0,61 (гр. VІ), що у порівнянні з показниками вихідного стану відповідало зниженню на 75,0% (р<0,05) та на 57,47% (р<0,05) відповідно. В цілому, поведінка тварини характеризувалась загальною загальмованістю: їм було важко пересуватися на просторі тестової установки «відкрите поле».

На протязі 10 денного отримання дослідних комбінацій нами відмічено, що в деяких групах збільшилась рухова активність: так, кількість перетнутих квадратів складала від 11,50±1,54 (гр. VI) до 18,33±2,02 (гр. ІІІ), що у порівнянні з показниками вихідного стану складало зниження на 56,03% (р>0,05) та на 49,54% (р<0,05) відповідно. Вертикальна активність також підвищилась у порівнянні з показниками 20 денного отримання галоперідолу. Кількість стійок ще залишалася зниженою на 84,61% (р<0,05) для гр. ІІІ; проте для гр. ІV показники вертикальної активності майже повернулись до показників вихідного стану: зниження складало у 2 рази (р>0,05) у порівнянні з показниками вихідного стану. Слід зазначити, що до 30 дня експерименту поведінка тварин групи контролю залишалась більш пригніченою порівняно з показниками 20-го дня експерименту та показників вихідного стану. Залишались зниженими показники актів грумінгу та кількість дефекацій, проте для гр. VІ ці параметри співпадали з показниками вихідного стану.

Таким чином, наприкінці експерименту (30 днів) більш позитивна динаміка спостерігалась на фоні отримання амантадину сумісно з німесулідом, целекоксибом та рофекоксибом: показники рухово-емоційної активності реєструвались на рівні вихідного стану.

Відомості про авторів:

Макаренко Ольга Володимирівна

Викладач кафедри фармакології та фармакоекономіки

Дніпропетровської державної медичної академії

Вул. Дзержинського, 9 м. Дніпропетровськ, 49044

Оплата тезисів: