Музыка и жизнь/ 1. Музыка: изучение и преподавание

К.п.н. Палій Н.В.

Тернопільський національний педагогічний університет імені В.Гнатюка

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З КУРСУ
„МУЗИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ” ЗІ СТУДЕНТАМИ-МАЙБУТНІМИ АКТОРАМИ

Музичний інструмент – фортепіано – безумовно, один з найважливіших предметів в циклі музично-теоретичних дисциплін у фаховій підготовці студентів театрального відділу Інституту мистецтв. Серед основних завдань курсу – виховання художнього смаку, збагачення акторського досвіду практикою інтерпретації різних стильових напрямків; оволодіння навичками гри двома руками нотного тексту, збагачення знань музичної літератури та ін.

Питання, пов’язані з пошуком нових форм та методів викладання предмета „Музичний інструмент” для студентів акторських відділень вузів викликають все більший інтерес науковців (2; 5). Педагоги вищої школи справедливо вважають, що актор, який володіє справжньою професійною майстерністю, неодмінно має у своєму творчому арсеналі також й різноманітні музичні вміння та навички. Музична культура актора, зокрема розвинений музичний слух, відчуття тонких інтонаційних нюансів та метричної пульсації, вільне володіння голосовим апаратом та ін. значною мірою формуються у процесі вивчення дисциплін музично-естетичного циклу.

Головною метою предмету „Музичний інструмент”, у контексті підготовки актора, є оволодіння навичками грамотного розбору й аналізу нотного тексту музичного твору та розкриття художнього образу композитора під час виконання.

На уроках з предмету „Музичний інструмент” необхідно прагнути до розширення загального художнього світогляду своїх вихованців, що значно активізує сприймання та пізнання ними музики. Це, як відомо, досягається через застосування методики проведення бінарного уроку, тобто через короткі бесіди про специфіку художньо-образного відображення світу, про розгортання музичної тканини, про художній стиль, естетичну позицію композитора, суспільно-історичні події тої чи іншої країни тощо.

На заняттях з музичного інструменту розвиваються художні смаки студента, прищеплюються навички самостійної роботи, здійснюється музичний і технічний розвиток, а також виховуються інтелект та емоційність. Становлення інтелекту у студента відбувається шляхом знайомства з кращими зразками музичної літератури, через пізнання та розуміння загальних художніх закономірностей, через опанування фаховими поняттями (інтонація, форма, жанр, стиль, артикуляція, динаміка, музична термінологія). Для студентів стають звичними та взаємодоповнюючими теоретичний та виконавський аналіз музичного твору, що вивчається.

У процесі герменевтичного аналізу, на думку Н. Юзюк (5, 91), бажано використовувати два напрямки принципу узагальнення: один веде до накопичення виконавських навичок та вмінь (підхід до тексту як до конкретного , одиничного: в даному такті – такий-то звук, нюанс, педаль, аплікатура, штрих – виражають наступне...), другий – до розуміння музичного образу в цілому (у даного композитора, у даній формі, стилі та ін.). Якщо обидві сторони узагальнення зростають у свідомості студента, його грамотність постає підґрунтям до зацікавленості у самостійній творчій роботі. Подібні аналітичні дослідження допомагають повніше розкрити зміст виконуваного твору, збагачують емоційний та художній досвід особистості студента. Більше того, опанування музичним інструментом, свідоме і творче музикування сприятимуть розкриттю артистичних здібностей, є вагомим компонентом всебічного формування творчої особистості майбутнього актора, усвідомлення ним перспективи особистісного становлення у мистецтві.

Зважаючи на важливість означеного курсу як складової цілісної системи розвитку творчих здібностей та формування фахових умінь майбутнього актора, особливої уваги викладача потребує початковий період опанування музичним інструментом.

Умови вступу до вузу не вимагають фортепіанної підготовки і, як показує практика, контингент студентів театрального відділу не однорідний як за загальному зичним розвитком, так і за рівнем володіння музичним інструментом.

Достатньо слабкий рівень фортепіанної підготовки або її повна відсутність певною мірою визначають специфіку організації навчального процесу, індивідуалізацію прийомів та методів піаністичного розвитку студентів. Разом з тим, умови початкового навчання на заняттях з музичного інструменту суттєво відрізняються від музичної школи, що пояснюється своєрідністю методики. Основу її специфіки визначають як вік початківця гри на фортепіано, так і рівень його музичної підготовки.

Аспекти вікової педагогіки та психології, на які спирається викладач на початковому етапі занять зі студентами, недостатньо висвітлені в музичній педагогічній літературі, зокрема фортепіанній. Методика навчання грі на фортепіано розглядає переважно питання роботи з учнями дитячого віку. В чисельних посібниках вона теоретично та практично обґрунтована, пропонує найбільш прогресивні рішення питань єдності піаністичних навичок та розвитку творчих здібностей дитини. (Огляд основних напрямків фортепіанної підготовки у початковий період навчання найбільш повно представлений Л. Баренбоймом. (1, с. 14-46)). Зважаючи на це, у нашому випадку практичної педагогіки, вирішального значення набуває індивідуальний творчий підхід викладача щодо вибору методів навчання та розвитку студента (з урахуванням комплексної характеристики його даних), а також опора на базовій закономірності початкового етапу опанування фортепіано.

Слід зазначити, що шлях піаністичного розвитку дитини, накреслений початковою методикою, у нашому випадку дещо змінений, оскільки творчий розвиток студента значно перевищує учнівський. Ця обставина, безумовно, полегшує початкові кроки в опануванні інструментом, але й створює певний психологічний бар`єр щодо відповідального ставлення до предмету, особливо на початковому етапі навчання. У цьому випадку основним фактором, що сприяє позитивній динаміці навчання, є розвиток художнього мислення студента. Саме художнє мислення як важлива складова музичних занять забезпечує перспективу свідомого оптимального навчання, а отже, на наш погляд, є принциповою основою методики.

Як показує практика, у ставленні студентів до курсу фортепіано, на жаль, деколи спостерігається відсутність справжнього інтересу, формальне виконання завдань. А отже, з перших занять необхідно подбати про позитивне ставлення до уроків, віднайти вагомі докази безумовної користі музичних занять у фаховому розвитку майбутнього актора. Загальновідомо, що інтелект юнацького віку потребує аргументації кожного кроку, реальних перспектив і доказів доцільності кожного з різновидів діяльності. А отже, особливої уваги на заняттях набуває стиль спілкування зі студентами, а отже контроль викладача за словом, жестом, проявами емоційної реакції, які ситуативно виникають на кожному уроці. Високий рівень професіоналізму, дотримання нюансів педагогічної етики – неодмінна умова успішного навчання студентів.

Конкретні питання методики навчання грі на фортепіано студента-початківця, на наш погляд, принципово відрізняються від традиційних підходів щодо початкового навчання дітей. У найбільш загальному вигляді стисло ці питання можна сформулювати наступним чином: гра з першого уроку по нотах двома руками у зручному регістрі клавіатури. Все це заперечує традиційні норми початкового навчання гри на фортепіано, проте, як показує практика, є доцільним у наших умовах. Наприклад, рекомендований початковою методикою прийом звикання до інструменту – вивчення клавіатури шляхом підбору знайомих мелодій протягом одного-двох місяців, тобто гра без нот, - у наших умовах гальмує набуття першочергових необхідних навичок, тим більше в короткий термін (Курс «Музичний інструмент» вивчається у ІІ-ІІІ семестрах; 36 годин по 1 годині в тиждень). У наших умовах головна мета початкового періоду – засвоєння навичок гри з нот – вимагає від викладача максимальної уваги щодо подолання потреби студента постійно контролювати зором положення рук на клавіатурі. З першого уроку важливими завданнями є засвоєння нотної грамоти, постановка рук та ін. методами, що достатньо повно викладені у фортепіанній педагогіці (2; 3 та ін.).

Зазначимо, що базове підґрунтя для формування системи поступового накопичення необхідних навичок фортепіанної гри, прискореного піаністичного та загальномузичного розвитку студента складає репертуар. Його вибір має бути цілеспрямовано продуманим. Окреслимо певні орієнтири такого вибору:

· емоційно-образний зміст початкових п`єс має відповідати рівню художнього мислення студента; уникати використання примітивного за художніми цінностями репертуару;

· початкове налаштування на п`ятипальцеву позицію; нескладні ритмічні побудови для гри з нот п`єс старовинних, вітчизняних та зарубіжних авторів, сучасної музики, творів з фольклорною основою;

· до репертуару залучати поліфонічні п`єси з яскраво вираженими голосами, твори для фортепіанного ансамблю;

· наближення репертуару до фаху студента (супровід до вокальної партії, ансамблева гра та ін.).

У виборі репертуару безумовно важливим є орієнтація на кращі зразки світової музичної спадщини, високохудожню класичну, народну та сучасну музику. У процесі вивчення музичних творів студенти знайомляться з особливостями образно-художнього мислення представників різних національних шкіл (Й. С. Бах, Г. Гендель, В. Моцарт, Л. Бетховен, Ф. Шопен та ін.), вивчають музику українських композиторів (М. Лисенко, В. Барвінський, В. Косенко, А. Кос-Анатольський та ін.), а також розширюють свій світогляд, глибше пізнають рідну культуру.

Викладені вище рекомендації щодо методів роботи, вибору репертуару на шляху засвоєння студентами елементарних навичок фортепіанної гри не претендують на їх безумовну реалізацію в навчальному процесі. Адже вибір тих чи інших засобів педагогічного впливу – творчий процес, на який впливають особистість викладача, його власний індивідуальний досвід піаністичного розвитку, рівень методичних знань та виконавської культури, художній смак та ін. Окрім того, безумовно важливим є і особистісний індивідуальний підхід до кожного студента зокрема. Саме тому не існує єдиної моделі початкових уроків та початкового навчання у цілому. Водночас, вікові особливості – суттєвий фактор впливу на початковий етап опанування інструментів, і тому існує специфічна методика початкового навчання у юнацькому віці, що принципово відрізняється від методики початкового навчання дітей. Це необхідно враховувати я к при проведенні занять, організації самостійної роботи студентів, так і в оцінці ефективності навчально-виховного процесу.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Л. Баренбойм. Путь к музицированию - Л.: «Музыка», 1979. С. 14-46.

2. Кафедра театрознавства та акторської майстерності: До 5-ліття

заснування / Ред. Б. Козак. Авторський колектив. – Львів: Львівський

національний університет ім. І. Франка, 2004.

3. Любомудрова Н. Методика обучения игре на фортепиано. – М.: Музыка,

1982. – 141 с.

4. Тимохин Е.М. Воспитание пианиста. - М.: «Музика», 1984. -138 с.

5. Юзюк Н. До питання пошуку нових форм та методів викладання

предмета „Музичний інструмент” для спеціалізації „Акторське

мистецтво” у вищому навчальному закладі // Наукові записки

Тернопільського національного педагогічного університету ім. В.

Гнатюка та Національної музичної академії України ім. П. Чайковського.

Серія: Мистецтвознавство. - №2 (17). – 2006.