Лариса Волик

докторант Харківського національного

педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

До проблеми професії аніматора:

традиції та сучасність

Аніматор – фахівець, який працює у сфері реклами та розваг, тобто займається «пожвавленням» бізнесу, збільшенням продаж, привертає увагу клієнтів, розважає публіку чи організовує культурне дозвілля відпочиваючих. Фактично обов’язки аніматорів доволі різні і, в першу чергу, залежать від тієї площини у якій вони реалізують свою діяльність. Аніматори беруть активну участь в організації та проведенні корпоративних вечірок, презентаціях, акціях, а, особливо, високий попит на професійних аніматорів у туристичному бізнесі, останні активно працюють на туристичних базах та курортах.

Відразу відзначимо, що робота аніматора нині розуміється багатьма як «гарний старт» і «можливість заробити» для студентів та молоді, при цьому часто ігнорується доцільність відповідної артистичної чи педагогічної освіти. Проте для кар’єрного росту наявності лише таких особистісних якостей, як доброзичливість, уміння спілкуватися, артистизм тощо буде не достатньо.

Говорячи про кар’єрний ріст аніматора, який пройшов відповідну професійну підготовку, варто говорити про посади «фахівець з промоакцій», «керівник колективу», «постановник програм», «координатор розважальних та рекламних заходів», а більш досвідчені фахівців можуть організувати власну агенцію чи школу аніматорів.

Професійна діяльність соціокультурного аніматора визначається включенням фахівця в проекти у сфері дозвілля, культури, освіти. Саме ця діяльність дозволяє надати допомогу особистості чи групі за умов адекватної організації їх життєпростору, соціалізувати різні групи людей і реалізується, переважно, в культурних та громадських центрах, у притулках, на молодіжних зустрічах, на ігрових майданчиках, у центрах біженців, будинках пристарілих, центрах зайнятості, в закладах позашкільної освіти; активізується у напрямах роботи з дітьми вулиці та дитячих будинків.

Так як метод проектів є провідним інструментарієм у роботі соціокультурних аніматорів, то їх завдання, у межах проектів полягають у стимулюванні процесів активізації соціальної ролі та позиції індивіда (групи), наданні консультацій для мешканців територіальної громади з орієнтиром на їхні інтереси, соціальні й культурні передумови співжиття. Як правило, до проектів залучаються волонтери, ініціюється допомога різних груп населення, а також представників державних та приватних організацій.

У ході професійної діяльності фахівець виконує такі функції: партиціпація (у сфері політики та спільного розвитку); культурне посередництво (у сфері культури та мистецтва); превентація (у соціальній сфері); виховання, просвіта, розвиток (у сфері освіти). Професійна діяльність соціокультурного аніматора передбачає сформованість соціальної та культурної компетенцій, яка формується у ході тренінгових занять, спрямованих на творчість та самопізнання, спирається на теоретико-методичні засади загальної педагогіки, культурології, соціології і т.д.

Відповідно, підготовка майбутнього вчителя до анімаційної діяльності, пов’язується з утвердженням фундаментальної педагогічної освіти, розвитком педагогічної культури і соціальної зрілості особистості вчителя, формування його професіоналізму, вироблення відповідних професійних цінностей та компетентності.

Особливості педагогічних спеціалізацій полягають у тому, що вони передбачають як поглиблений зміст відповідних спеціальностей, так і забезпечують необхідну фахову підготовку з новітніх напрямів соціально-педагогічної діяльності. За таких умов професійні педагоги здатні виконувати декілька ролей.

Перша роль аніматора (здійснюється поетапно: спонукання–підтримка–формування здатності, що стимулює цільові групи чи індивіда до активізації самостійної діяльності).

Друга роль – концептора (досліджує поле діяльності та визначає дані щодо потреб в активності в окремих групах населення).

Третя роль – організатора (визначаються інтереси окремих індивідів та груп і водночас підтримуються відповідним аранжементом – акціями, проектами тощо).

Четверта – роль медіатора (визначається репертуар медіатора як посередника в широкому розумінні цього поняття: від культурного посередництва – до медіації, у випадку конфлікту).

Методи соціокультурної анімації мають широкий арсенал, але найчастіше використовуються як методи проективного планування. Іще раз наголосимо на тому, що соціокультурні аніматори підтримують, стимулюють та спонукають людей активно організовувати свій життєпростір.

Так, створене бюро із молодіжних питань та соціокультурної анімації в м. Хорв (Німеччина) у своїй концепції передбачає спеціально визначене місце для реалізації анімаційної діяльності з дітьми, молоддю та дорослими. Робоча група бюро здійснює прийом клієнтів у чітко визначений час, підтримує і супроводжує у питаннях, пов’язаних із організацією та проведенням проектів, у вирішенні психологічних проблем (під час навчання, стресів, складнощів у родині чи у спілкуванні з колегами). Вдалою формою організації роботи бюро є формування робочих груп, учасники яких, у ході тренінгів, долають вище окреслені проблеми. Серія розроблених вправ до тренінгу орієнтує на аналіз змодельованих проблем, дозволяючи переносити способи їх успішного вирішення на подолання власних труднощів.

Інформація про учасника

Докторант кафедри теорії і методики професійної освіти

Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди

Контактна адреса вул.. Ватутіна 29-205

36039 м. Полтава

Контактний тел. 72696

e-mail volik.dim5@rambler.ru