Педагогічні науки
К. п. н. Малихін О.В.
Криворізький державний педагогічний університет, Україна
Інтерактивна взаємодія суб’єктів організації самостійної
навчальної діяльності у вищому педагогічному навчальному закладі
Термін
«інтерактив» походить від англійського слова «interact». «Inter» – це
«взаємний», «act» – діяти. «Інтерактивний» – означає здатний взаємодіяти або
перебувати в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або
ким-небудь (людиною) [2]. Отже, інтерактивна взаємодія – це, насамперед,
діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія суб’єктів навчального
процесу.
Нашу увагу до
інтерактивної взаємодії привернули такі її важливі психолого-педагогічні
аспекти: можливість безпосередньої практичної діяльності студентів з
самостійного засвоєння навчального матеріалу в ході суб’єкт-суб’єктного
діалогу; упровадження елементів взаємонавчання, взаємоконтролю, що спонукають і
стимулюють процеси САМО студентів; створення соціокогнітивних конфліктів, які
надають можливість вийти на рефлексивну позицію студентів у фаховій підготовці;
опрацювання навчальної інформації в різних формах і на різних рівнях.
Ці аспекти
активно розробляються у вищій педагогічній школі І.А. Зязюном,
Л.В. Кондрашовою, А.І. Кузьмінським, В.Л. Омеляненко, О.І. Пометун,
Г.О. Фрейманом та ін.
Інтерактивну
суб’єкт-суб’єктну взаємодію розглядаємо у різних площинах (див.табл.).
Організаційною
базою для здійснення інтерактивної суб’єкт-суб’єктної взаємодії є навчальні дисципліни й
види навчальної роботи, які містяться в типових програмах вищого педагогічного
навчального закладу. Н.В. Гузій об’єднує такий напрям підготовки студентів
терміном дидаскалогічна освіта [1] – інтегративній складовій
професійно-педагогічної підготовки різних категорій працівників освітньо-виховної
сфери, що об’єктивує усталене дидаскалогічне знання про педагога та його
професійну працю у вигляді навчальних дисциплін, опанування якими забезпечує
засвоєння студентами теоретичних і технологічних основ педагогічної праці й
уможливлює ефективне становлення майбутнього педагога-професіонала як суб’єкта
професійного зростання.
Інтерактивна взаємодія суб’єктів організації
самостійної навчальної діяльності вищого педагогічного навчального закладу
Діяльність викладача |
Діяльність студентів |
Створення навчальних посібників, навчально-методичних
посібників, рекомендацій в інтерактивній формі |
Опрацювання змісту в режимі діалогу з навчальним
текстом |
Підготовка системи навчальних задач і рекомендацій для
контролю якості їх самостійного вирішення, видача матеріалу для самостійного
опрацювання, приписів й алгоритмів |
Прийняття навчальної задачі, узгодження часових і
змістових аспектів її виконання й репрезентації |
Поточний контроль самостійної роботи |
Вирішення навчальних задач, здійснення самоконтролю за
розробленими алгоритмами, вирізнення утруднень і протиріч, розробка
навчальних проектів |
Консультування – педагогічна підтримка самостійної
навчальної діяльності |
З’ясування протиріч у навчальному матеріалі, що
самостійно опрацьовується, рефлексія самостійної навчальної діяльності |
В аудиторному навчанні введення блоків вільного обміну
інформацією, самоосвіти; занять вільного обміну думками; занять-консультацій;
інструктивно-методичних і настановчих форм навчання |
Підготовка й активна робота з усунення труднощів
організації самостійної навчальної діяльності через поінформування,
удосконалення вмінь самостійної навчальної діяльності, накопичення прийомів
самоосвіти, самоконтролю й самовдосконалення |
Упровадження опосередкованого діалогу в системі
«викладач-студент» |
Робота у внутрішніх університетських інформаційних
мережах, дистанційні консультації з викладачами, інтернет-конференції, робота
зі списком посилань, розробка телекомунікаційних проектів |
Розробка й упровадження спецкурсів з педагогічної
підтримки самостійної навчальної діяльності на інтерактивній основі |
Умотивування необхідності свідомої організації
самостійної навчальної діяльності, стимулювання процесів САМО |
Для освітньо-кваліфікаційного
рівня «Бакалавр» це такі навчальні курси: «Вступ до спеціальності»,
«Педагогіка», «Методика виховної роботи», «Психологія», «Валеологія», «Історія
педагогіки», спецкурси «Методика підготовки майбутнього вчителя до педагогічної
взаємодії з учнями», «Інтерактивні технології навчання», «Педагогічні
технології», «Педагогічна майстерність», «Іntel – навчання майбутнього» та ін.
Відтак,
процес неперервного професійно-педагогічного становлення вчителя проходить
декілька ієрархічно взаємопов’язаних етапів: адаптаційно-професійний,
локально-професійний, системно-професійний [3]. У результаті цієї
діяльності студенти засвоюють теоретичні та прикладні знання про специфіку,
закономірності, механізми досягнення фахівцем-освітянином успіху та високої якості
праці в педагогічній професії на рівні особистісних цінностей і смислів, при
цьому в свідомості студентів за допомогою термінів і понять моделюються
методологічні, методичні, практичні аспекти еталонних зразків педагогічної
праці, які виступають детермінантами, наскрізними системоутворювальними
факторами професійно-педагогічної підготовки [3], проте, не вичерпують її.
Література
1. Гузій Н.В. Категорія
професіоналізму в теорії і практиці підготовки майбутнього педагога: автореф. на здобуття наук. ступеня
док-ра пед. наук: спец 13.00.04 «теорія і методика професійної освіти» /
Н.В.Гузій. – К.: 2007. – 42 с.
2. Пометун
О. Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. –
К.: Ґенеза, 2005. – 328 с.
3.
Шимко І.М. Дидактичні умови організації самостійної
навчальної роботи студентів вищих педагогічних навчальних закладів: дис. …
канд. пед. наук: 13.00.04 / Ія Миколаївна Шимко. – Кривий Ріг, 2003. – 199 с.