Махінова М.В.

Національний Університет Біоресурсів і Природокористування України

ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

У наш час високих технологій та значного науково-технічного прогресу спостерігається різносторонній інформаційний обмін та співробітництво науковців із різних країн світу у багатьох сферах науки та техніки, активно розвиваються міжнародні економічні зв’язки, поглиблюються культурні та мовні відносини між різномовними суспільствами тощо. Усі ці важливі явища сучасної цивілізації призводять до того, що в будь-якій мові світу постійно відбуваються закономірні лексико-семантичні процеси у зв’язку з появою у світовому лінгвістичному фонді все нових і нових слів. Адже із зростанням людських знань і розвитком ідей, а також їх зміною, відповідно зростає і кількість слів у мові.

Мова науки оперує поняттями та термінами, які складають значну частину усього лексичного складу мови. “Підраховано: близько 90% нових слів, що з’являються у кожній мові, – це терміни”, хоча одночасно вживаються і загальновживані слова. Науково-технічний вокабуляр, насамперед, – це засіб спілкування учених і фахівців, які намагаються користуватися ним чітко, влучно і постійно, звідси – терміни мають спеціалізовані і окреслені значення. Незважаючи на те, що термінологія нараховує велику кількість одиниць, користується нею менша частина населення, а тому термінолексика у своїй більшості до загального словника мови не потрапляє через те, що терміни формують субмову певної галузі фахової комунікації.

Одним із перших, хто розробляв вітчизняну загально термінологічну теоретичну базу був відомий мовознавець Д.С.Лотте, який ще в 30-х роках ХХ ст. дав визначення терміна, як “спеціального слова чи словосполучення, що виражає певне поняття якоїсь галузі науки, техніки чи виробництва. Він довів, що однозначність не виникає в термінології сама по собі, і висунув та обґрунтував наступні вимоги до терміна: однозначність, точність, стислість, вмотивованість, погодження з іншими термінами, що існують в терміносистемі та системність використання” [ 4; 5].

О.С.Ахматова визначає термін як “слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної і т.п.) мови, яке створене, отримане чи запозичене для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів” [2; 95-96].

В.П.Даниленко також дотримується точки зору, що “термін – це слово чи словосполучення спеціальної сфери застосування, яке називає спеціальне поняття” [3; 11-12].

Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів, в свою чергу, дає таке визначення слова «термін». “Термін (лат.terminus “границя, кінець, межа» ) – це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері і застосовується в особливих умовах. Термін являє собою словесне означення поняття, яке входить в систему понять певної області професійних знань”. В свою чергу «термінологія» – це “сукупність термінів якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва або всіх термінів даної мови”.

Приблизно такі ж визначення термінології знаходимо і в зарубіжних словниках лінгвістичних термінів. Так, у словнику Ж.Марузо «термінологія» визначається як “система термінів, які використовуються для вираження понять притаманних даній науці”. У словнику A.S.Hornby зафіксовано наступне визначення: “Terminology. The sum total of terms used in a particular subject, e.g. chemistry, art, etc. and contained in special glossary and dictionaries”.

В основі кожного терміна обов’язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки. При визначенні терміна підкреслюють його функціонально смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього висуваються, має стосуватися одного поняття.

М.І.Мостовий дає таке визначення терміна: “термін – це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значенням, що відбиває одне поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва”.

В.І.Карабан визначає термін “як мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки”. Він стверджує, що науково-технічні терміни становлять суттєву складову науково-технічних текстів.

А.Я.Коваленко дає таке визначення терміна: “термін – це емоційно нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів” .

І.В.Арнольд терміном називає слово або словосполучення, яке слугує для чіткого вираження поняття, специфічного для якої-небудь галузі знання, виробництва або культури, та яке обслуговує комунікативні потреби в цій сфері діяльності людини” [1; 81]. Він наголошує на тому, що сукупність термінів тієї або іншої галузі утворює її термінологічну систему. Об’єм і зміст відображеного терміном поняття фіксується у спеціальній літературі та входить у систему професійного знання в цій галузі. Для того, щоб слово стало терміном, у нього має бути визначення у спеціальній літературі. Таке визначення називається дефініцією. Але це не означає, що кожний термін має одну дефініцію. Різні автори, користуючись одним і тим же терміном, надають йому варіативні дефініції в залежності від контексту. З цим погоджується і А.П.Коваль – “термін, на відміну від звичайного слова не лише називає, а ще й логічно, вичерпно і точно – через дефініцію – визначає поняття, він дає багатогранну, об’ємну й лаконічну характеристику предмета чи явища, містячи при цьому більше інформації, ніж будь-яка лексична одиниця”.

А.Зелізний формулює такі вимоги до терміна: 1) змістовність – точна відповідність слова поняттю, прозора внутрішня форма терміна; 2) пластичність, або гнучкість, – здатність до творення похідних термінів; 3) мовна досконалість – короткість, милозвучність, легкість для запам’ятовування; 4) відповідність міжнародним нормам. За подібними критеріями радять оцінювати термінологічні одиниці Л.Петрух, Б.Рицар та інші дослідники”.

Сучасну англійську економічну терміносистему утворює сукупність термінів (однослівних та багатослівних) економічної галузі діяльності, яка співвідноситься з понятійною системою зазначеної науки, знаходиться у взаємозв’язку та взаємодії одне з одним та піддається свідомому регулюванню й упорядкуванню.

Основи англійської економічної термінології почали формуватися ще у XV ст. На початку свого становлення до складу економічної термінології входила значна кількість кальок з німецької та французької мов, а також запозичення з класичних мов: латинської та грецької. Однак з другої половини ХІХ ст. англійська мова перетворилася з мови-реципієнта у мову-продуцента економічної термінології”. “Нині у самій англійській мові кількість запозичень становить лише 5% від загального числа новотворів, що свідчить про її чистоту і про здатність цієї мови до самозбагачення”.

“В лінгвістичному дослідженні економічної терміносистеми можна виділити два основних періоди. Перший завершується 30-ми роками ХХ ст. й характеризується трьома основним напрямками: 1) історичний напрямок, який виник перед Першою світовою війною і був розвинений, в першу чергу, в окремих німецьких, голландських та швейцарських вищих економічних школах. Він представлений іменами Messing, Jordan, Fehr, а також Schirmer, Dietz, роботи яких частково вміщують елементи синхронного розгляду; 2) економічна германістика представлена празьким германістом H.Siebenschein; 3) структурно-функціональна економічна лінгвістика розвинена Празькою вищою економічною школою і представлена іменами Cada, Kopeckij, Vancura. Об’єктом дослідження слугували здебільшого англійська та, частково, німецька мови.

Другий етап лінгвістичного дослідження фахової мови економіки розпочався після Другої світової війни й характеризується роботами ідеологокритичного та методичного напрямків, а також роботами з морфології та синтаксису, дослідженням узуально-стилістичних аспектів, зокрема, дослідженням мови економічної преси, біржі, реклами тощо”.

Нині можна стверджувати про те, що розпочався вже третій – сучасний період дослідження, стандартизації та нормування економічної терміносистеми, про що свідчать наукові лінгвістичні праці молодих фахівців в окремих сферах економічної науки, зокрема, бізнесу – Л.Науменко, ринкових взаємин – З.Б.Куделько, фінансів – О.М.Лотка та А.В.Грицьків, маркетингу – О.І.Гутиряк, кредитно-банківської справи – О.І.Дуда тощо.

В процесі дослідження та систематизації термінологічних одиниць економічної терміносистеми, молоді лінгвісти “спираються на потужну загальнолінгвістичну та загальнотермінологічну базу”, сформовану їхніми вітчизняними та зарубіжними колегами-попередниками. Проте, з огляду на активні процеси термінотворення, що відбуваються в сучасній англійській економічній терміносистемі і “супроводжуються значною варіативністю найменувань” та появою великої кількості нових термінів, (оскільки на даному етапі англійська мова виступає власне мовою-продуцентом термінологічних одиниць наймодернізованішої терміносистеми світової економіки), ця фахова метамова потребує подальших наукових розвідок і досліджень.

Література:

1. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике: Уч.пособие. – М.: Высшая школа, 1991. – 140 с.

2. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. – М.: Междунар. отношения, 1957. – 157 с.

3. Даниленко В.П. Семантическая структура специального слова и ее лексико- графическое описание. – Свердловск: А.С.К., 1991. – 155 с.

4. Дуда О.І. Процеси термінологізації в сучасній англійській мові (на мат. літератури з кредитно-банківської справи): втореф.дис…канд.філол.наук: 10.02.04 /Київ.держ.лінгв.ун-т. – К., 2001, – 20 с.