Філологічні науки/3.Теоретичні і методологічні проблеми дослідження мови

Тищенко О.О.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Синтетичні засоби вираження граматичного родового значення новогрецьких іменників

Граматичний рід новогрецької мови становить особливий інтерес для мовознавчого дослідження, оскільки він безпосередньо відображає мовні і суспільні зміни грецького народу.

Категорія роду іменника – несловозмінна (класифікаційна) самостійна морфологічна категорія, яка в типових виявах має диференційовану сукупність афіксів (флексій і суфіксів) для свого вираження, поєднує семантико-граматичний зміст назв істот на грунті їхнього стосунку до біологічної статі або недорослості та формально-граматичний зміст назв неістот і складається з грамем чоловічого, жіночого і середнього роду [1, 85].

Категорія роду - характерна риса граматичного устрою індоєвропейських мов, хоча вони відображають різну ступінь збереження роду, що безпосередньо залежить від стабільності синтетизму в системі словозміни. У новогрецькій мові граматичне значення виражається за допомогою синтетичних і аналітичних способів. Синтетичний спосіб вираження граматичного значення – спосіб передачі граматичного значення в межах одного графічного слова, на відміну від аналітичного, який закріплює граматичне значення за двома і більше графічними словами. Засобами синтетичного способу є флексії, формотворчі афікси, внутрішня флексія, суплетивізм, наголос, чергування основ[2, 549]. Синтетичними засобами вираження категорії роду в новогрецькій мові є флективний спосіб творення слів, суфіксальний спосіб словотворення, схеми наголошування слів при відмінюванні.

При творенні іменників жіночого роду на позначення професій, посад, звань від відповідних іменників чоловічого роду суфіксальний спосіб є найпродуктивнішим. Суфікс – службова морфема, розташована після кореня або іншого суфікса, яка виконує як словотворчу, так і формотворчу функції [2, 594]. Цим способом іменники жіночого роду творяться від співвідносних іменників чоловічого роду на позначення фаху, роду діяльності, посад, звань з суфіксами -άς, -άρης, -άριος, -ος, -στής, -κτής, -της. Словотворчими афіксами жіночого роду виступають суфікси -τρια/τρα, -ισσα, -ίνα, -έσα, -έσσα, -ιδα, -αινα, -εύς, -ειρα. Наведемо такі приклади: ο ανακαινιστής (реставратор) – η ανακαινίστρια, ο γαζωτής (кравець) – η γαζώτρια/γαζώτρα, ο γναφιάς (валяльник) – η γνάφισσα, ο ορνιθοπώλης (продавець птахів) – η ορνιθοπώλισσα, ο αστυνομικός (поліцейський) – η αστυνομικός/αστυνομικίνα, ο καλλιτέχνης (митець) – η καλλιτέχνης/καλλιτέχνιδα, ο συγγραφέας (письменник) – η συγγράφισσα/συγγραφεύς, ο αυτοκράτορας (імператор) – η αυτοκράτειρα.

Суфіксальний спосіб є також ефективним при творенні жіночих відповідників на позначення тварин: ο λύκος (вовк) – η λύκαινα, ο ελέφαντας (слон) – η ελεφαντίνα, ο λαγός (заєць) – η λαγίνα.

Іменники чоловічого і жіночого родів на позначення професій, посад, звань осіб у новогрецькій мові протиставляються за допомогою флексій. Флексія – це словозмінний афікс, що виражає морфологічні значення роду, числа, відмінка, особи, часу та способу і синтаксичні зв’язки та семантико-синтаксичні відношення якогось слова до інших слів у реченні. У типових випадках вона займає абсолютну кінцеву позицію слова, приєднуючись до словозмінної основи. Флексія деякими ознаками подібна до суфікса, бо є одним зі складників постфіксальної частини слова, і водночас істотно відрізняється від суфікса, бо суфікс звичайно виражає дериваційні значення, а флексія – реляційні. На противагу суфіксам флексія виражає обов’язкові й регулярні для відповідної частини словоформ синтаксичні, а також номінативні значення типу предметності, процесуальності, якості, кількості. Попри свою відмінність флексія і суфікс тісно взаємопов’язані, хоча б у тому плані, що словотворчі суфікси словозмінних основ прогнозують частиномовний характер флексій [1,34]. Флективний спосіб словотворення використовується при зіставленні за статтю на основі спільнокореневих лексем, наприклад: ο αβγουλάς (торговець яйцями) – η αβγουλού, ο δάσκαλος (вчитель) – η δασκάλα, ο καρατερίστας (характерний актор) – η καρατερίστα, ο καφετζής (власник кав’ярні) – η καφετζού, ο καμαριέρης (камердинер) – η καμαριέρα. Такі іменники жіночого роду мають закінчення -α, -ου.

Флективний спосіб є поширеним і при співставленні пар іменників чоловічого і жіночого родів на позначення тварин: ο σκύλος (собака) – η σκύλα, ο γάτος (кіт) – η γάτα.

Отже, у новогрецькій мові іменники жіночого роду творяться від співвідносних іменників чоловічого роду за допомогою таких синтетичних засобів як суфіксальне та флективне словотворення. Однак, незважаючи на високий ступінь синтетичності новогрецької мови, лише такі засоби не здатні виразити категорію роду. Повноцінно значення граматичного роду виражає тільки єдність словозмінної парадигми артикля та іменника разом із притаманною останньому схемою наголошування слів при відмінюванні.

Література:

1. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови. — К., 2004. - 398с.

2. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія.- Полтава, 2006. – 716с.

3. Κριαρά Ε. Λεξικό της σύγχρονης ελληνικής δημοτικής γλώσσας. – Αθήνα: Εκδοτική Αθηνών, 1998. – 1590 σ.

4. Λεξικό της κοινής νεοελληνικής//Αριστοτέλειο Πανεπιστήμιο Θεσσαλονίκης Ινστιτούτο Νεοελληνικών Σπουδών (΄Ιδρυμα Μανόλη Τριανταφυλλίδη), 1998. - 1532 σ.

5. Μπαμπινιώτη Γ. Λεξικό της νέας ελληνικής γλώσσας. – Αθήνα, 2002. – 2032 σ.