Студент Шульгін С. О.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Обвинувальна функція захисника в кримінальному процесі

Розвиток демократичних засад, встановлення інтересів людини над інтересами держави, може гарантуватися не лише наданням прав та свобод, можливістю їх реалізовувати та користуватися, а й правом та реальними гарантіями користуватися кваліфікованою правовою допомогою.

Право на правову допомогу міститься в ст. 59 Конституції України, яка встановлює, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Дане конституційне положення досить широко трактує поняття правової допомоги, що змусило свого часу звертатися до Конституційного Суду України з метою офіційного тлумачення вказаного нормативного положення.

Так Рішенням Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. встановлено, що положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав", в аспекті конституційного звернення громадянина Солдатова Г.І. треба розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.[1] Проте п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24 жовтня 2003року № 8 зазначено, «визнати правильною практику тих судів, які за відсутності спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту в кримінальних справах» [2]. Позиція Верховного Суду є правильною з огляду на те, що на сьогоднішній день визначення «фахівець в галузі права» залишилась поза межами правового регулювання і є незрозумілим хто може бути «фахівцем в галузі права». Тому на сьогоднішній день єдиним захисником в кримінальному процесі може бути тільки адвокат.

Проте значення захисника у кримінальному судочинстві уявляється не достатньо недослідженим. Мета участі адвоката у провадженні кримінальних справах – здійснення захисту та процесуального представництва, а також підтримання приватного обвинувачення за дорученням потерпілого у справах приватного обвинувачення, окрім цього надання кваліфікованої юридичної допомого підзахисному та поручителю. Для цього адвокат повинен використовувати всі передбачені законом способи та засоби, що не суперечать чинному законодавству.

У кримінальному судочинстві адвокат виступає з одного боку як захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та засудженого (ст. 44 КПК) а з іншого – як представник потерпілого, цивільного позивача та відповідача. [3, 61]

Проте слід зупинитися на найменш дослідженій в науці функції захисника – обвинувачення. В кримінально-процесуальному кодексі така функція прямо не передбачена, проте міститься в деяких статтях КПК. Так зокрема ч. 5 ст. 49 кодексу передбачає можливість потерпілого підтримувати обвинувачення особисто або через представника, яким може бути і адвокат. Крім цього право підтримувати обвинувачення потерпілого або його захисника може виникати у разі відмови прокурора від обвинувачення (ст. 264 КПК). Вбачається що у вказаних статтях кримінально-процесуального закону існує пряма можливість підтримувати обвинувачення захисником. Але вважаємо за доцільне виділити похідну від обвинувачення – це зокрема випадки доведення ступеня тяжкості злочинних наслідків відносно потерпілого, що в свою чергу може вплинути на внутрішнє переконання судді при постановці рішення, а також відстоювання відшкодування збитків в порядку цивільного позову.

Зазначене свідчить що у деяких категорій справ окрім прокурора функцію виконує захисник. Крім того спільні зусилля державного обвинувача та адвоката сторони сприятиме більш точному та всебічному дослідженню матеріалів справи та встановленню істини по справі, а наслідком цього буде законне та обґрунтоване рішення.

Тому вважаємо за доцільне ст. 48 КПК доповнити правом захисника підтримувати обвинувачення в суді, якщо це відповідає інтересам потерпілого та сприяє встановленню істини по справі.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. [Електронний ресурс] Режим доступу: www.ccu.gov.ua

2. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24 жовтня 2003року № 8 [Електронний ресурс] Режим доступу: www.scourt.gov.ua

3. Сміх В. Правове становище адвоката під час забезпечення права особи на правову допомогу // Право України № 10, 2005 р. ст. 60-63