Худоба Н.В.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

e-mail: n.hudoba@salamandra.ua

Загальна характеристика австрійського кримінально-процесуального кодексу 1873 року

Однією з найважливіших функцій держави є регулювання суспільних відносин шляхом встановлення загальнообов'язкових правил поведінки, у тому числі прийняття кодексів.

У сучасних умовах утвердження незалежності України науковці та практики дедалі частіше звертаються до проблем удосконалення правового регулювання. Проте, деякі його аспекти досі залишаються неурегульованими, а наявні нормативні положення часто є теоретично недосконалими, що негативно відбивається на процесі правотворення і правозастосування. Свідченням цього є значна кількість змін і доповнень до кодексів, інших законодавчих актів, колізії та суперечності між діючими нормами та багато ін.

Необхідною передумовою подальшого удосконалення та розвитку правотворення та правозастосування є комплексне використання здобутків теорії і практики правотворчості. Тому важливого значення набуває врахування світового і національного історичного досвіду.

Особливий інтерес викликає період перебування українських земель, зокрема, Галичини, у складі Австрії - з 1772 p., а з 1867 р. - у складі Австро-Угорщини. Як зазначав Возняк М. при першім розборі Польщі в 1772 р. перейшла Галицька земля до Австрії. Українську націю творив тоді темний селянин і священик. Не було ні маєтного міщанства ні багатих торговців і купців; ремесла стояли низько, а торговля була в жидівських руках. Проте, цікавим і теоретично актуальним питанням правотворчого процесу та правозастосовчої діяльності в Австрії та Австро-Угорщині, зокрема, і у Галичині, досі приділялося недостатньо уваги.

Кодифікація кримінально-процесуального права Австрії розпочалась у XVIII столітті, коли в 1768 р. в Австрії був затверджений Маріїєю Терезією кримінальний кодекс (Constitutio Criminals Theresiana), який отримав скорочену назву «Терезіана». Кодекс цей складався з двох частин, з яких перша частина стосувалася процесуального. Друга – матеріального права. Система покарань була дуже жорстокою, процес мав інквізиційний характер з широким застосуванням тортур. Кодекс цей не діяв у Галичині в матеріального права, але був запроваджений там з 1774 р. в частині процесуального права.

Головним законодавчим актом, що регулював кримінальний процес на території Галичини австрійський кримінально-процесуальний кодекс, прийнятий 23 травня 1873 року. Цей кодекс був результатом двадцятирічної кодифікаційної роботи групи вчених під керівництво відомого професора кримінального права з Відня Юліуша Глясера, який згодом став міністром юстиції Австрії. За дванадцять років було підготовлено 10 проектів, поки 23 травня 1873 р. не був затверджений новий кримінально-процесуальний кодекс, який з невеликими змінами діяв до жовтня 1918 року.

Австрійський кримінально-процесуальний кодекс 1873 р. складався з 27 розділів і мав 494 параграфи. Цей кодекс поширював чинність на всю територію імперії, у тому числі й на Галичину, що перебувала у складі Австрії.

Кримінально-процесуальний кодекс закріплював основоположні принципи кримінального процесу, а саме:

1) процес розпочинався лише за наявності скарги (ст. 2);

2) процес здійснювався уповноваженими законом органами від імені
держави (ст. 2, 34);

3) усність процесу (ст. 2, 58, 311, 458);

4) гласність процесу (ст. 228, 312, 456);

Усне проведення судового процесу та його відкритість для громадськості стали можливими під час розгляду справи і частково в ході слухання оскарження вироку. Попереднє розслідування залишалось протокольною і таємною процедурою.

5) принцип так званого змішаного судочинства - запровадження суду присяжних стосовно політичних справ (ст. 297-351);

6) обов’язок державного обвинувача довести вину обвинуваченого. Обвинуваченому гарантувалось його право не давати показання проти себе.

7) проводилась ідея вільної оцінки доказів, а також проводилось винесення судового рішення на підставі внутрішнього переконання суддів (ст. 258, 458).

Питання про наявність складу злочину вирішували присяжні після ретельної перевірки усіх доказів «за і проти» шляхом висловлювання свого переконання. Принцип остаточного здійснення судового процесу знав лише два види завершення основного слухання:

1. винесення вироку;

2. визнання підсудного невинним.

Варто зазначити, що були випадки, коли судовий процес міг завершитися зупиненням процесу, наприклад, при неспроможності звинуваченого брати участь у процесі.

Юридична чинність кримінально-процесуального кодексу 1873 р. не поширювала свою дію:

1) на осіб, що підлягали юрисдикції військових судів;

2) на осіб, які користувались правом «закраєвості» (імунітетом), тобто на закордонних послів та осіб, які входили до штату посольства, консулів іноземних держав, адже міжнародні договори давали їм право недоторканності;

3) на в'язнів, які відбували покарання у самостійних карних закладах, за злочини, вчинені в закладі, бо вони підлягали підсудності лише адміністрації в'язниці;

4) на неповнолітніх, бо вони взагалі не підлягали кримінальній відповідальності.

5) Варто звернути увагу нате, що основною фігурою у австрійському кримінальному процесі є підозрюваний. Це є особа, щодо якої велося дізнання. Після проведеної перевірки обставин, що були підставою для дізнання у випадку, коли орган попереднього слідства розпочав слідство, ця особа ставала обвинувачем аж до вручення їй обвинувального висновку. Коли ж обвинувачений поставав перед судом, його називали оскарженим. На дізнанні та попередньому слідстві, зазвичай, не вживався термін «підозрюваний», а на кожній стадії попереднього слідства особу називали «обвинувачем». Кодекс також чітко не дотримувався розмежування термінів у кожному випадку, де слід було говорити «оскаржений», а де – «обвинувачений».

У австрійському кримінально-процесуальному кодексі 1873 р. було визначено такі стадії кримінально процесу, це зокрема:

1. стадія порушення кримінальної справи;

2. стадія дізнання, яка завершувалася складанням обвинувачувального висновку;

3. підготовча стадія кримінального процесу;

4. стадія судового засідання;

5. стадія встановлення виду покарання для обвинуваченого;

6. стадія винесення вироку;

7. стадія оскарження вироку. На проголошений вирок окружного суду можна було подати апеляцію, а на вирок суду присяжних - касаційну скаргу;

8. стадія виконання вироку суду.

Таким чином, аналіз норм та інститутів австрійського кримінально-процесуального кодексу 1873 р. дає право стверджувати, що вони були досить демократичними, незважаючи на те, що австрійське кримінально- процесуальне законодавство, яке діяло на території Галичини, було застарілим і недосконалим та сприяло утвердженню позицій Австрії та Австро-Угорщини у використанні та експлуатації західноукраїнських земель.

Саме тому дослідження правових положень кодексу 1873 р. є актуальним для історико-правової науки, а також сприятиме роботі законодавців та правознавців у напрямі удосконалення сучасної правотворчої та правозастосовчої діяльності.

Література:

1. Возняк М. Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії / М.Возняк. – Львів:З друкарні видавничої спілки «Діло», 1924. – 180 с.

2. Кульчицький В.С., Бойко І.Й., Мікула О.І., Настасяк І.Ю. Апарат управління Галичиною у складі Австро-Угорщини. – Львів, 2002. – 88 с.

3. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. – 1939 р.). – Івано-Франківськ, 1993. – 200 с.

4. Лозинський М. Галичина в життю України/ М.Лозинський. – Відень: Накладом «Союза визволення України» з друкарні Ад. Гольгавзена в Відні, 1916. – 64 с.

5. Гловацький І.Ю. Українські адвокати у політичних судових процесах у Східній Галичині (1921-1939 рр.). – Львів: Тріада плюс, 2003. – 348 с.

6. Law on Personal Freedom: Adopted on 27 oct. 1866 [Електронний ресурс] //Режим доступу: http: // www.servat.unibe.ch/law/iclav_indx.htm.

7. Staatsgrundgesetze des Kaisertums Österreich vom 21. Dezember 1867

[Електронний ресурс] // Режим доступу: http: // www.verfassungen.de/at/leiste67.htm.

8. Markow D. Die russische und ukrainishe Idee in Osterreich / D. Markow. – Wien und Leipzig: Verlag L. Rosner & C.W. Stern, 1912. – 32 s.

9. Józef Wawel –Louis. Рoczątkowe Sądownictwo Austriackie w Galicyi (1772-1784). – Lwów, 1897. – 224 s.