11. Психофізіологія

К.б.н. Завадська Т.В.

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, г.Київ, Україна

ШЛЯХІ ОПТИМІЗАЦІЇ СТАНУ ВЧИТЕЛІВ ЗА ПОКАЗНИКАМИ НЕЙРОДИНАМІКИ

За принципами системного підходу /П.К. Анохін, М.О. Бернштейн, О.М. Леонтьєв та ін./ пошук шляхів оптимізації діяльності є логічним продовженням дослідження психофізіологічного стану (ПФС) людини в процесі діяльності. Актуальність роботи полягає в пропозиції шляхів оптимізації психофізіологічного стану вчителів на підставі дослідження проявів властивостей НС вчителів у віковому аспекті (або стажу педагогічної діяльності), як основи нейродинамічного компоненту системи ПФС та базису в системі забезпечення діяльності людини. Увага до нейродинамічного компоненту системи ПФС обумовлена тим, що центральна нервова система (ЦНС) контролює функціонування як інших систем, так і всього організму в цілому; через нервово-гуморальні впливи забезпечуються всі адаптаційно-пристосувальні реакції організму як активуючого, так і гальмівного або обмежувального типів. Стан ЦНС визначає характер сенсорних, рухових, вегетативних та поведінкових реакцій, створює фон для прояву вищих психічних функції. Властивості НС є основою індивідуальності людини, активно впливають на задатки та здібності, вольову сферу та інше, і через такі впливи – на особливості та стиль поведінки, характер, спілкування, ефективність діяльності та інше.

Специфічність педагогічної праці та вимоги до неї досить широко висвітлені в науковій літературі та підручниках /наприклад, праці Н.В. Кузьминої, підручник І.А. Зязюна з співав.[4,5,6]/, при цьому звертається увага на властивості, які повинні бути притаманні або розвинуті у майбутніх вчителів для успішної та плідної праці. Але кожна людина має власні природні особливості, здібності та схильності, генетично обумовлені риси характеру або темпераменту. Людина може досягти успіху в будь-якому виді діяльності, але при цьому необхідним є свідоме врахування та вміння використовувати особистісні природні темпераментальні особливості [1]. Властивості НС є фактором швидкості та шляхів формування професійної придатності, що дозволяє в кожному окремому випадку прогнозувати оптимальність результатів праці. Існують професії, в яких властивості НС грають важливу роль, успішність діяльності повністю залежить від них, а навички, знання, вміння відходять на другий план. В таких професіях проводиться профвідбір за психофізіологічними показниками (професії диспетчерів, професійних водіїв, льотчиків та інше), а, наприклад, професія вчителя не потребує жорстких обмежень за психофізіологічними показниками або темпераментом особистості.

Вивчення проявів основних властивостей НС вчителів було проведено серед вчителів початкових та старших класів, представників шкільної адміністрації, вихователів, котрі мали різну професійну спрямованість, учбове навантаження, вік та стаж педагогічної праці, всього понад 485 педагогічних працівників. Оцінювали силу НС за часом простої сенсо-моторної реакції; лабільность НС – за критичною частотою розрізнення світлових миготінь за допомогою приладу “ФОТОН”, призначеного для комплексної оцінки психофізіологічних властивостей людини. За теппінг-тестом визначался загальний психічний темп людини. За допомогою опитувальника [9] оцінювали силу НС з боку процесу збудження та гальмування, рухливість нервових процесів, врівноваженість емоційних реакціях. Обгрунтування вибору методичних підходів більш докладно наведено в наших попередніх роботах [2,3].

Розподіл вибірки досліджених був проведений за віком: 1 група - вік до 29 років, 2 група – в межах 30-39 років, 3 група – 40-49 років, 4 група – 50 років і більше.

Узагальнення експериментальних даних дослідження проявів властивостей нервової системи виявило, що більшості вчителів даної вибірки І, ІІ та ІУ вікових груп за показником сили НС притаманні ознаки середнього прояву, що було виявлено за апаратурними методиками, теппінг-тестом та бланковою методикою, що є, можливо, найбільш оптимальним для праці вчителя. Більшість вчителів 40-49 років (ІІІ вікова група) – 51% за бланковою методикою та 42,9% на звуковий подразник виявили ознаки слабкої нервової системи, і за бланковою же методикою виявлені ознаки сильної нервової системи з боку процесів гальмування для 44,7% вчителів.

Другу велику групу склали вчителі з проявами слабкої НС, і вона також була досить значною: сила НС (з боку процесів збудження) за анкетуванням - І група – приблизьно 35%, ІІ група – 37%; ІУ група – 36%; у ІІІ групі цей показник був характерним для більшості досліджених. На звуковий подразник – відповідно по групах (без значень ІІІ та ІУ груп) – 25% та 35%; на світловий подразник – 7,4%, 11,8% та 20% в 3-й групі; за теппінг-тестом – відповідно за групами приблизно 26%, 25%, 35% та для більшості вчителів ІУ вікової групи (понад 54%). Тобто, визначені також значні групи досліджених з ознаками слабкої нервової системи, які мають зовсім іншу „ціну” діяльності в порівнянні з представниками „сильної” або „середньої” НС, та є слабкою ланкою, потребують певних корекційних заходів щодо оптимізації діяльності.

Окремо слід відмітити, що для вчителів ІІІ вікової групи ознаки слабкої НС були більш характерними (51% за бланковою методикою та 42,9% на звуковий подразник), ніж для інших вікових груп. Серед всіх досліджених вчителів найменші групи визначалися за показником сили НС з сильним проявом на світловий та звуковий подразники, та показник сили НС з боку збудження. Групи складали від 2 до 8%, а визначення сили НС за показником теппінг-тесту збільшила кількість представників різних вікових груп до 11,4%-24%. Отже, в даній вибірці не виявлено значної кількості представників „сильного” типу НС, що, можливо, не є важливою професійною якістю педагогів.

Слід підкреслити, що всі вікові групи вчителів характеризувалися високою рухливістю нервових процесів, що є, вірогідно, необхідною умовою професії вчителя, дає йому змогу швидко реагувати та перемикати увагу на будь-які подразники або умови праці. Виявлена висока ступінь прояву врівноваженості в емоційних реакціях у вчителів І-ІІ груп, та середня ступінь прояву – у ІІІ-ІУ групах.

Таким чином, проведені дослідження психофізіологічного забезпечення діяльності вчителів та аналіз отриманих результатів ще раз свідчать про те, що серед досліджених зустрічаються вчителі з різними проявами нейродинамічного компоненту ПФС - сили нервової системи, лабільності, рухливості та інше. Для успішного виконання власної роботи вчителі з різними типологічними особливостями повинні використовувати різні засоби, індивідуальні для кожного, в залежності від індивідуальних властивостей НС.

Кожен індивід спроможний досягти успіху за рахунок використання індивідуально-своєрідних засобів адаптації, які можуть складатися з певних методів тренування з метою зміни окремих проявів властивостей НС, що не відповідають вимогам діяльності, наприклад, розвитку уважності, витримання, старанності. Але не все так просто. Прояви властивостей НС консервативні, змінюються дуже повільно та в обмеженому просторі. Нервова система має таку рису як пластичність, але важливим є „ціна” зусиль перевиховання природної властивості. Ймовірним є виникнення „конфлікту” між об’єктивними умовами праці та фізіологічними властивостями людини. І таке положення буде відбиватися не тільки на результатах праці, але і на психічному і фізичному стані індивіда. Так, М.К. Акімова [1] відмічає, що виконання без помилки рухового навику при високому темпі пред’явлення сигналу давалися “інертним” дуже дорогою ціною. Позитивний результат оволодіння навиком вимагав більш тривалого тренування (в порівнянні з „лабільними”) та великої напруги сил, яке досить швидко призводило до зниження працездатності людини.

Постійне подолання конфлікту між проявами природних динамічних властивостей та об’єктивною виробничою ситуацією є можливим завдяки вольовій саморегуляції, постійному самоконтролю, самопідпорядковуванню. Це є також одним з засобів підвищення ефективності діяльності. Конфлікт може не відбитися на успішності діяльності, але насильство над собою призводить до розвитку тривожності, напруженості, постійної втомленості, депресії, що не дозволяють людини одержати задоволення від праці, створюють загрозу зриву адаптації, розвитку захворювань.

Однак, якщо основні властивості НС є консервативними за власною сутністю, то об’єктивні вимоги діяльності є надзвичайно динамічними. Зрив адаптації за умов невідповідності природних властивостей вимогам праці з метою підвищення її ефективності можна подолати, наприклад, за рахунок розподілу праці в межах професії. В багатьох видах професій є конкретні „робочі посади” з певними вимогами. Обравши собі педагогічну діяльність, можна стати вчителем-прикметником, вчителем початкових класів, методистом, вихователем, адміністратором. Кожний з наведених видів діяльності характеризується і специфічним змістом, і процесом праці, розрізняються вимогами до професійно важливих якостей працівника. Людина має змогу обрати собі той вид педагогічної діяльності, який відповідає його індивідуальності. В цьому аспекті має відображення відносна професійна придатність. Отже, внутріпрофесійна диференціація може слугувати як шлях пристосування людини з різними властивостями НС до вимог професії, що також сприяє підвищенню ефективності діяльності.

Діяльність вчителя практично завжди проходить в умовах психічної напруги. Перенапруження нервових процесів може викликати зриви нервової діяльності. Ще в часи досліджень І.П.Павлова були зафіксовані випадки неврозів у собак з ознаками слабкої нервової системи при реакції на надміцній подразник. Неврози та розлади серцево-судинної системи можна віднести до професійних хвороб вчителів. Тобто, межі можливих змін проявів основних властивостей ВНД обумовлюються природними морфо-функціональними особливостями нервової системи, і людину з ознаками слабкої нервової системи неможна перетворити в „сильну”, інертну – в лабільну.

Дослідники [7] звертають увагу на характер відхилень в діяльності людини під впливом нервових навантажень – її поліпшенню або погіршенню, що дозволило виділити два види станів - напруга та напруженість. Перший стан позитивно впливає на діяльність, має мобілізуючий ефект; другий характеризується зниженням стійкості психічних та рухових функцій. Наведені психічні стани дуже активно впливають на якість роботи, працездатність та стан здоров’я. Стан напруги можна розглядати для позначення стану дії, підвищеного функціонування організму, а стан напруженості - як заваду, перешкоду. Під впливом стану напруженості відбувається зміна форм реагування за напрямом крайніх точок шкали „гальмування - збудження”. Гальмівний тип реагування характеризується м’язевим напруженням, особливо це різко помітно в міміці, різного роду фіксаціях, скованості пози, пасивності, сповільненні психічних процесів, емоційній інертності. Збуджений тип реагування має вираз в бурхливій екстраверсії, метушливості, багатослівності, швидкій зміні рішень та дій та інше. Але існують дані про те, що під впливом напруженості у деяких осіб показники діяльності поліпшуються або не змінюються в порівнянні зі звичайними умовами.

Стани напруги та напруженості тісно пов’язані з виникненням стресу, який буває фізіологічним або психологічним в залежності від механізмів розвитку стресу. Якщо фізіологічні стресори переважають середні оптимальні величини, то це призводить до порушення рівноваги між внутрішнім середовищем організму та гомеостазу, руйнування адаптаційних можливостей людини. До фізіологічних стресорів можна віднести зміни середовища, шум, фармакологічні впливи, депривація сну, біль, час, температурні та атмосферні явища, атмосферний тиск, температура повітря...Під впливом психологічних стресорів відстежується загальна тенденція до зниження стійкості психічних процесів. В екстремальних умовах це може мати прояв в гальмуванні сприйняття, мислення, пам’яті та практичних дій суб’єкта.

Що стосується професії вчителя, то більшість наведених стресогенних факторів практично завжди супроводжують працю вчителя, особливо якщо враховувати, що більшість вчителів – жіночої статі. Розвитку стресу також сприяють деякі події, які визначають “стресовий стиль життя”, коли людина:

- відчуває хронічний стрес;

- попадає в одну або декілька стресових ситуацій;

- тяжко долає стресові міжособистісні стосунки (в сім’є, зі співробітниками...);

- приймає участь в несприятливій праці, яка дратує;

- відчуває постійну обмеженість в часі;

- хвилюється з приводу потенційних дій, які тільки наближаються;

- має шкідливі звички, що руйнують здоров”я, погану фізичну форму;

- пригнічений одним видом діяльності (наприклад, працею, заробітком грошей, фізичною діяльністю, самотністю);

- не вміє розслабитися, відпочити та спокійно провести час;

- сприймає відносини між полами як несприятливі, невдячні, як інтриги з прагненням ввести в оману…;

- сприймає життя як серйозну важку ситуацію;

- відсутність почуття гумору;

- погодження на виконання невдячних соціальних ролей, котрі пригнічують;

- сприймає важкі або стресові ситуації пасивно, страждає наодінці.

Наведені вище ознаки „життя в стресі” дають можливість кожній людини обрати свій індивідуальний підхід щодо подолання ознак стресу. Свідома оцінка стану здатна перевести ознаки стресу з сфери емоційної (почуття) до сфери раціональної (розум) і тим ліквідувати стресовий стан. Слід відмітити, що гормональні та вегетативні відхилення під впливом міцних емоцій є більш значними, ніж підчас максимальних фізичних навантажень. Найбільш впливовими та руйнуючими є страх та тривога, довготривалі впливи яких призводять до виснаження енергетичних можливостей ЦНС.

Відомо, що вчитель практично завжди працює в стані напруги, який швидко переростає в напруженість, що може призвести до перевантаження, зниження адаптаційних можливостей, стресу, і як остання ступінь – зрив адаптації, стан передзахворювання та хвороби. Головну роль щодо забезпечення успішності професійної діяльності відіграє психічна адаптація.

В літературі запропоновані основні засоби боротьби зі стресом – релаксація, концентрація, ауторегуляція дихання та інші, які діють на весь організм в цілому [8], і - відповідно системним принципам – відбиваються на функціональному стані нервової системи.

Таким чином, проведені дослідження психофізіологічного забезпечення діяльності вчителів та аналіз отриманих результатів свідчать, що вчителі мають широкий спектр проявів нейродинамічного компоненту ПФС - сили нервової системи, лабільності, рухливості. Робота педагога пов’язана з людьми, і вона взагалі неможлива без активної праці над собою – власним характером, поведінкою, ставленням до оточуючих, звичками. Не існує прямих засобів корекції проявів властивостей нервової системи, оскільки вони в основі своєї природні, генотипично обумовлені, хоча і змінюються протягом життя. Педагог повинен знати себе, оптимально використовувати свою індивідуальність, вибудувати особистісний стиль професійної діяльности та поведінки. А для цього вчитель, педагог повинен діяти як психолог не тільки по відношенню до дітей, а ще і до власної особистості, визначити особистісні методи психофізіологічної допомоги самому себе, корекції з метою профілактики стресу та проявів дезадаптації, збереженню здоров”я, а через це - підвищенню ефективності своєї праці.

Література

1. Акимова М.К. Козлова В.Т. Психофизиологические особенности индивидуальности школьников: Учет и коррекция //Учеб. пособие для студ. высш. уч. завед. – М.: Издательский центр «Академия», 2002, -160 с.

2. Завадська Т.В. Нейродинамічний компонент психофізіологічного стану вчителів // Збірник наукових праць. Вісник Харьківського університету. № 550, частина 2, сер. Психологія.- Харків, 2002б, с. 78-81.

3. Завадська Т.В. Нейродинамічний компонент системи забезпечення діяльності: теоретичні та методичні підходи //“Актуальні проблеми психології. Том V. Психофізіологія. Медична психологія. Генетична психологія. Частина 2. За редакцією С.Д. Максименко – Київ, 2003, с. 41- 48.

4. Зязюн І.А., Крамущенко Л.В., Кривонос А.Ф., Самещенко О.Г., Семиченко В.А., Тарасович Н.М. Педагогічна майстерність. //Підручник під. ред. І.А.Зязюна, - К., “Вища школа”, 1997, -349 с.

5. Кузьмина Н.Ф. Очерки психологии труда учителя.-Л.,Из-во Ленинградского ун-та, 1967. –183 с.

6. Кузьмина Н.В., Кухарев Н.В. Психологическая структура деятельности учителя. – Гомель, Гом. ун-т., 1976, -57 с.

7. Макаренко Н.В. Психофизиологические функции человека и операторский труд. – К., Наукова думка, 1991. – 215 с.

8. Психофізіологічне забезпечення бойових підрозділів в екстремальних умовах. Методичний посібник // під. ред. М.С.Корольчука,- К., 2001- 175 с.

9. Практикум по основам психологии: Тексты и хрестоматия : Учебное пособие для студентов медицинских институтов /Сост. В.А.Мельников. – Симферополь: «СОНАТ», 1997. - 254 с.