Физическая культура и спорт/2. Развитие физической культуры и спорта в современных условиях.

К. п. н. Осіпова І. В., Коцигой З. О., Осіпов Є. В.

Південноукраїнський державний педагогічний університет

ім. К. Д. Ушинського, Україна

Формування здорового способу життя засобами фізичної культури.

Здоров’я – це перша й найважливіша потреба людини, яка визначає його здатність до праці та забезпечує гармонійний розвиток особистості. Здоровий спосіб життя – це раціонально організований, активний, трудовий, загартовуючий та в той же час захищаючий від впливу навколишнього середовища спосіб життя, який дозволяє до глибокої старості зберігати моральне, психічне й фізичне здоров’я. Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я „здоров’я – це стан фізичного духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів”.

Формування здорового способу життя залежить тільки від нас самих, наших переваг, переконувань та світогляду, є головним важелем первинної профілактики в укріпленні здоров’я населення через зміну стилю та укладу життя, його оздоровлення з використанням гігієнічних знань для подолання шкідливих звичок, гіподинамії та несприятливих сторін життя, пов’язаних з різноманітними ситуаціями.

Таким чином, під здоровим способом життя слід розуміти типові форми та способи повсякденної життєдіяльності людини, які укріплюють та удосконалюють резервні можливості організму, забезпечуючи тим самим успішне виконання своїх соціальних й професійних функцій, незалежно від політичних, економічних та соціально-психологічних ситуацій.

Оптимальний руховий режим – це найважливіша умова здорового способу життя. Його основу складають систематичні заняття фізичними вправами та спортом, які ефективно вирішують задачі укріплення здоров’я й розвиток фізичних здібностей молоді, збереження здоров’я та рухових навичок, підсилення профілактики несприятливих вікових змін. При цьому фізична культура і спорт виступають як важливіші засоби виховання.

Основними якостями, що характеризують фізичний розвиток людини, є сила, швидкість, спритність, гнучкість та витривалість. Удосконалення кожної з цих якостей сприяє також і укріпленню здоров’я, але не в однаковій мірі.

Для ефективного оздоровлення й профілактики хвороб необхідно тренувати й удосконалювати в першу чергу саму цінну якість – витривалість у сполученні з загартовуванням та іншими компонентами здорового способу життя, що забезпечить організму, який розвивається, надійний щит проти багатьох хвороб.

Для працівників розумової праці систематичне заняття фізкультурою та спортом набуває виключного значення. Відомо, що навіть у здорової та нестарої людини, якщо вона не тренована, веде „сидячий” спосіб життя та не займається фізичною культурою, під час навіть невеликих навантажень частішає дихання, з’являється серцебиття.

Напроти, тренована людина легко долає значні фізичні навантаження. Сила та працездатність серцевого м’язу знаходиться у прямій залежності від сили та розвитку всієї мускулатури. Тому фізичне тренування, розвиваючи мускулатуру тіла, в той же час укріплює серцевий м’яз. У людей з нерозвиненою мускулатурою серцевий м’яз слабкий, що виявляється під час будь-якої фізичної праці.

Фізкультура і спорт вельми корисні і особам, що займаються фізичною працю, так як їх робота нерідко зв’язані з навантаженням якоїсь окремої групи м’язів, а не всієї мускулатури в цілому. Фізичне тренування укріплює і розвиває скелетну мускулатуру, серцевий м’яз, судини, дихальну систему та багато інших органів, що значно полегшує роботу апарату кровообігу, цілюще впливає на нервову систему.

Щоденна ранкова гімнастика – обов’язковий мінімум фізичного тренування. Вона повинна стати для всіх такою ж звичкою, як і вмивання вранці.

Фізичні вправи треба виконувати у добре провітреному приміщенні або на свіжому повітрі. Для людей, які ведуть „сидячий” спосіб життя, особливо важливі фізичні вправи на повітрі (ходьба, прогулянка). Корисно відправлятися вранці на роботу пішки та гуляти ввечері після роботи. Систематична ходьба цілюще впливає на людину, покращує самопочуття, підвищує працездатність.

Ходьба є складним руховим актом, що керується нервовою системою, вона здійснюється при участі практично всього м’язового апарату нашого тіла. Її, як і навантаження, можна точно дозувати та поступово, планомірно нарощувати по темпу та об’єму.

Таким чином, щоденне перебування на свіжому повітрі протягом 1-1,5 години є одним з важливих компонентів здорового способу життя. При роботі у замкненому приміщенні особливо важливою є прогулянка у вечірній час, перед сном. Така прогулянка. як частина необхідного денного тренування, корисна всім. Вона знімає напругу трудового дня, заспокоює та регулює збуджені нервові центри та дихання.

Спосіб досягнення гармонії людини один – систематичне виконання фізичних вправ. Крім цього, експериментально доказано, що регулярні заняття фізкультурою, які раціонально входять в режим труда та відпочинку, сприяють не тільки укріпленню здоров’я, але й суттєво підвищують ефективність виробничої діяльності. Однак не всі рухові дії, що виконуються в побуті та процесі праці, є фізичними вправами. Ними можуть бути тільки рухи, які спеціально підібрані для впливу на різні органи і системи, розвиток фізичних якостей, корекції дефектів статури.

При виконанні фізичних вправ організм людини реагує на задане навантаження відповідними реакціями. Активізується діяльність всіх органів і систем, в результаті чого витрачаються енергетичні ресурси, підвищується рухливість нервових процесів, укріплюються м’язова та кісткова системи.

Таким чином, покращується фізична підготовленість тих, хто займається, та в результаті цього досягається такий стан організму, коли навантаження переноситься легко, а попередні недосяжні результати в різних видах фізичних вправ стають нормою. Це викликає завжди добре самопочуття, бажання займатися, піднесений настрій та добрий сон. При правильних та регулярних заняттях фізичними вправами тренованість покращується з року в рік, людина перебуває в добрій формі протягом довгого часу.

Багаторічний досвід роботи в області спортивної медицини чітко визначає основні задачі гігієни фізичних вправ та спорту. Це вивчення та оздоровлення умов зовнішнього середовища, в котрих проходять заняття фізичною культурою та спортом, розробка гігієнічних заходів, які сприяють укріпленню здоров’я, підвищенню працездатності, витривалості, росту спортивних досягнень.

Як вказано раніше, фізичні вправи впливають не ізольовано на якийсь орган чи систему, а на весь організм в цілому. Однак удосконалення функцій різних його систем виникає не в однаковій ступені .

Особливо виразними є зміни в м’язовій системі. Вони виражаються в збільшенні об’єму м’язів, підсиленні обмінних процесів, удосконаленні функцій дихального апарату. В тісній взаємодії з органами дихання удосконалюється і серцево-судинна система.

Заняття фізичними вправами стимулюють обмін речовин, збільшується сила, рухливість та врівноваженість нервових процесів. В зв’язку з цим зростає гігієнічне значення фізичних вправ, якщо вони проводяться на свіжому повітрі. За цих умов підвищується їх загальний оздоровчий ефект, вони справляють загартовуючи дію, особливо, якщо заняття проводяться при низьких температурах повітря. При цьому покращуються такі показники фізичного розвитку, як екскурсія грудної клітини, життєва ємність легенів. При проведенні занять в умовах холоду удосконалюється теплорегуляційна функція, знижується чуттєвість до холоду, знижується можливість виникнення застудних хвороб.

Збереження здоров’я людей є головною проблемою сучасного людського суспільства. Сучасний ритм життя, екологічні проблеми, наслідки технічного прогресу – все це справляє негативний вплив на здоров’я людей та, насамперед, на здоров’я молоді. В сучасному світі має місце небезпечна тенденція до зниження мотивацій здорового способу життя серед широких кіл населення, в тому числі і серед молоді.

Настав час, коли вищі навчальні заклади поряд з навчанням та вихованням зобов’язанні ставити в пріоритетному порядку задачу збереження здоров’я молодої людини. Необхідний значний перегляд відношення до здоров’я молоді. Прищеплення культури здорового способу життя повинно стати обов’язковим та безпосереднім результатом освіти.

Проблема здоров’я студентської молоді стає приоритетним напрямком розвитку закладів професійної освіти, закликаних готувати конкурентноздатних спеціалістів.

Вирішення цієї проблеми можливо тільки при наявності середовища, спрямованого на покращення здоров’я, в освітньому закладі, психологічному комфорті студента та викладача, системно організованої виховної роботи. В свою чергу, таке середовище забезпечується наявністю умов збереження та укріплення здоров’я молоді з одного боку, та цілеспрямованим формуванням культури здоров’я всіх учасників освітнього процесу – з іншого боку. Центральне місце в культурі здоров’я займають ціннісно-мотиваційні установлення, а також знання, вміння, навички збереження та укріплення здоров’я, організації здорового способу життя.

Виховна робота зі студентською молоддю, яка спрямована на формування здорового способу життя, повинна відповідати діючій в нашій країні нормативно-правовій базі, що регламентує цей процес, а також методиці проведення моніторингу рівня сформованості у студентів навичок здорового способу життя.

У виховній роботі по формуванню здорового способу життя, профілактиці шкідливих звичок серед молоді повинні використовуватись орієнтовані на особистість сучасні технології та методи виховання. Важливо, щоб в цій діяльності приймали участь й самі студенти, всі члени педагогічного колективу, органи студентського самоврядування, родина, заінтересовані державні та громадські організації, тобто заклади освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту.

Під виховною системою (в тому числі системою укріплення здоров’я та формування здорового способу життя) розуміється впорядкована цілісна сукупність компонентів, взаємодія та інтеграція яких дозволяє структурним підрозділам закладу освіти цілеспрямовано та ефективно сприяти розвитку особистості.

Утворення виховної системи не є самоціллю. Вона утворюється для оптимізації умов розвитку та самореалізації особистості, а також для її соціально-психологічної захищеності. Виховну систему неможливо привнести в заклад освіти, в кожному з них вона буде індивідуальною. Несхожість виховних систем визначається типом закладу освіти, профілем, виховним потенціалом педагогів, складом студентів, соціальним замовленням, матеріальною базою виховання, особливостями соціуму.

Комплексною робочою програмою з фізичного виховання для вищих педагогічних навчальних закладів III – IV рівнів акредитації передбачено введення такого документу як „Паспорт оцінки стану здоров’я студента”, де відображається динаміка стану його здоров’я, комплекс виховних заходів по укріпленню та формуванню здорового способу життя. Це дозволяє більш спрямовано вести роботу по формуванню та пропаганді здорового способу життя та укріпленню здоров’я студентської молоді.

Цілком можливим є і комп’ютерний варіант „паспорту”, який буде передбачати інформацію не лише про психічний та фізичний стан особи, але й резервні адаптаційні можливості організму, його резистентність до різноманітних несприятливих факторів, оточення, режимі дня, шкідливих звичок, психоемоційного навантаження, якості харчування. Утворення паспорта – це робота не тільки педагогів, але й психологів, медичних працівників.

Для ефективно функціонуючої системи виховної роботи, спрямованої на формування способу життя студентської молоді, націленого на покращення здоров’я, необхідна всебічно продумана організація контролю та керівництва закладу освіти. Питання контролю та керівництва виховною роботою по охороні здоров’я та формуванню здорового способу життя повинні входити в перспективне річне планування роботи закладу освіти, а також можуть виступати у вигляді складової частини навчальних програм.

Планування діяльності по контролю та організації системи формування здорового способу життя повинно охоплювати всі види та форми життєдіяльності закладу освіти, його взаємодії з соціальним середовищем.

Постановка цілей та задач охорони здоров’я студентської молоді та виховання здорового способу життя повинна передбачати:

- створення в навчальному закладі освіти середовища, що сприятливо впливає на здоров’я та формування здорового способу життя студентів;

- формування знань про здоров’я, про фактори, що сприятливо впливають на здоров’я, про значення здоров’я для успішної навчальної та професійної діяльності, потреби піклуватись про своє здоров’я;

- формування вмінь складати правильний режим дня;

- навчання самоконтролю, самооцінці, взаємооцінці, саморегуляції здоров’я;

- знання взаємозв’язку компонентів здоров’я, принципів здорового способу життя;

- уяви про відповідальність людини за своє здоров’я;

- знання вікових особливостей фізичного і психічного розвитку здоров’я;

- знання визначення імунітету, способи підвищення імунітету;

- володіння методами самовиховання навичок здорового способу життя;

- вміння здійснювати саморегуляцію в різних видах діяльності, а також у кризових ситуаціях;

- вміння здійснювати самоспостереження за своїм здоров’ям;

- знати про негативний вплив на здоров’я шкідливих звичок (п’янства, паління, наркоманії, токсикоманії);

- вміння протистояти шкідливим звичкам;

- володіти знаннями про основи раціонального харчування;

- знання про сприятливий вплив фізичної культури та спорту на здоров’я молодої людини;

- наявність звички до занять фізичною культурою та спортом;

- володіння навичками само оздоровлення;

- залучення батьків студентів до активної роботи по формуванню здорового способу життя.

Найважливішою якістю діяльності по формуванню здорового способу життя студентської молоді є взаємодія педагога та студента. Спільна діяльність припускає здатність її учасників робити щось важливе для кожного з них разом. Коли вони роблять щось нове у напрямку здорового способу життя, розвитку фізичної культури, то виникає ситуація спільної творчості. У спільній діяльності студенту дано відчути себе суб’єктом творця власного здоров’я, тобто, власної долі.

Творча позиція вихователя спрямована не на зміну, а на розвиток особистості молодої людини, тобто його виховання. Творчість студента повинна бути спрямованою на зміну середовища навколо себе, творчість педагога - на формування здорового способу життя та розвиток студента. Позиція педагога повинна бути творчістю у двух планах: в плані готовності перейти до нового способу взаємодії зі студентами та в плані готовності підтримувати безперервну перебудову вихованцями свого досвіду.

Позаурочна діяльність спрямована на формування здорового способу життя, розвиток фізичної культури і спорту, надає великі можливості для самореалізації молодої людини. Це участь в роботі спортивних секцій, клубів, творчих об’єднань, конкурсах, змаганнях та інше. Власне ця діяльність має найбільший ступінь свободи в рішенні проблеми збереження здоров’я та формуванні навичок здорового способу життя. Власне в цій діяльності виникає більш тісне міжособистісне неформальне спілкування студентів, викладачів, керівництва закладу освіти.

Крім методичного рішення проблеми, стоїть більш важлива задача: навчальний та виховний процеси, фактично роз’єднані раніше, повинні набути цілісну єдність, в якому буде розвиватись творчий потенціал суб’єктів навчально-виховного процесу. Отже, виникає питання про пошуки механізму такої інтеграції.

Сучасна молодь відчуває дефіцит в знаннях відносно формування, збереження та укріплення особистого здоров’я, в якісних консультативних послугах спеціалістів в області медицини, родинного виховання, психології взаємовідносин з однолітками, батьками, в профілактиці поведінкових хвороб (алкоголізм, наркоманія, паління, токсикоманія).

В цій ситуації заклади освіти, державні структури, громадські організації в наскрізній системі повинні спрямовувати зусилля у наданні допомоги молоді.

При існуючій системі виховної роботи необхідно, насамперед, зробити акцент на участь органів студентського самоврядування, громадських молодіжних організацій в роботі по формуванню здорового способу життя студентської молоді, розвитку фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах освіти, профілактиці шкідливих звичок.

Література: