Бурлакова Ю.М.

ст.викладач ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Чередніченко А.О.

студентка ДВНЗ «Криворізький національний університет»

ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗНИЖЕННЯ ТЕХНОГЕННОГО ТИСКУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ УКРАЇНИ

Протягом тривалого часу в Україні існував «споживацький» тип поведінки суспільства. Перевага надавалася розвитку найбільш небезпечних галузей народного господарства – сировинно-видобувних, машинобудівних та ін. На сьогодні постає проблема загострення екологічної ситуації в Україні, оскільки погіршується якість життя населення. Для вирішення цих питань з’являються нові наукові напрями, серед яких і екологічний менеджмент. На сучасному етапі розвитку України покращення екологічної ситуації та взаємодії суспільства і довкілля повинно стати стратегічною метою розвитку держави.

Екологічний менеджмент - це система, за допомогою якої здійснюється управління тими видами діяльності, які завдають або потенційно можуть завдати шкоди навколишньому середовищу; це тип управління, принципово орієнтований на формування й розвиток екологічного виробництва і екологічної культури життєдіяльності людини, який побудований на соціально-економічному й соціально-психологічному мотивуванні гармонії взаємин людини із природою. Головною метою екологічного менеджменту є охорона природних ресурсів, обмеження викидів шкідливих речовин в атмосферу та водне середовище, забезпечення нормального стану здоров’я працівників, споживачів та мешканців тієї місцевості, де працює підприємство.

В Україні екологічний менеджмент - прагнення підприємства одержати в законодавчому порядку систему пільг (в оподатковуванні, кредитуванні, інвестуванні, соціальних програмах), у той час як на Заході – це усвідомлене бажання підвищити свій імідж і увійти в число лідерів на ринку, що дає додаткові шанси одержати гарантію банку на кредит. Така ситуація склалася тому, що для українських ресурсокористувачів ще не сформувалося те доброзичливе макросередовище, яке б спонукаю їх до самостійного пошуку дієвих управлінських рішень.

Для України характерний один із найвищих рівнів техногенного навантаження серед країн СНД і Європи. Це можна пояснити нераціональним розміщенням продуктивних сил, сформованим ще за часів СРСР. Для вітчизняного бізнес-середовища характерна ситуація, коли в окремих регіонах зосереджено максимальну кількість ресурсів, однак через неналежний рівень природоохоронних заходів ці ж регіони на сьогоднішній день є найбільш забрудненими. У цілому по Україні рівень техногенного навантаження складає 14,17%, що перевищує показники індустріально-розвинених країн Західної Європи – Німеччини, Італії, Франції відповідно в 1,63; 1,58 і 1,44 раз [4]. Протягом останніх років техногенне навантаження на навколишнє середовище зменшилося, що обумовлене скороченням обсягів виробництва та скороченням реального сектору економіки. Але екологічна ситуація в природному середовищі залишається напруженою. На сьогодні близько 15% території України з населенням більше 10 млн. чол. знаходиться в критичному екологічному стані, має найбільший рівень розорювання земель, споживання водних ресурсі, вирубки лісів. Такий великий обсяг використання природних ресурсів свідчить про їх екстенсивне використання і призводить до значного забруднення атмосферного повітря у 2-3 рази більше, ніж в Європі. На одного жителя країни приходиться близько 200 кг викидів у атмосферне повітря [4].

Для того, щоб екологія нашої держави не потерпала від надмірних викидів шкідливих речовин в навколишнє середовище, повинні бути здійснені наступні заходи екологічного менеджменту.

• Адміністративна реформа, що передбачає комплекс заходів щодо перегляду, уточнення і чіткого розмежування прав та обов’язків центральних і місцевих органів державної та виконавчої влади стосовно регламентації природоохоронної діяльності, скорочення адміністративного втручання за рахунок створення стимулів до пошуку і впровадження ефективних екологоорієнтованих управлінських рішень.

• Реформування податкової і фінансової сфери для стимулювання раціонального природокористування. У 2011 р. набув чинності Податковий кодекс, який вносить суттєві зміни в оподаткування споживання природних ресурсів. Однак, окрім змін, передбачених у Податковому кодексі, додатковими заходами мають бути:

– диференціація нормативів плати за воду по галузях;

– сприяння цільовому використанню платежів за ресурси;

– запровадження оподаткування приватних мисливських угідь та інших форм монополізації природних ресурсів;

– застосування податкового стимулювання щодо впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

– посилення контролю за використанням природних ресурсів та застосування відповідних штрафних санкцій;

– активізація податкових важелів економного використання природних ресурсів.

· Створення сприятливого інвестиційного клімату.

· Впровадження теорії якості життя до практики управління стійким розвитком міста. В даному випадку мова йде про екологічний менеджмент як елемент корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), орієнтованої на концепцію Регіонального людського розвитку. Природоохороні КСВ-програми, засновані на даній концепції, являтимуться інструментом зменшення обсягів промислових токсичних відходів у сховищах; зниження обсягів викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря; скорочення обсягів пилу та газу, утворених внаслідок проведення масових вибухів у кар’єрах; зниження обсягів забруднюючих речовин у поверхневих та стічних водах. Саме система екологічного менеджменту соціально відповідальних промислових підприємств, що виступають в образі основних суб’єктів здійснення техногенного тиску на територію присутності, здатна вплинути на зниження цього техногенного тиску, ліквідуючи негативні наслідки не лише для місцевої флори та фауни, але й для самої людини [1].

· Удосконалення організаційно-економічного механізму становлення системи екологічного менеджменту в Україні шляхом реформування системи державних гарантій і пільг, упорядкування процесів стягнення податків та зборів, створення регіональних систем екострахування та екоаудиту для санації територій, формування громадської думки та екологічного світогляду внаслідок впровадження еколого-економічної освіти та ековиховання.

Отже, щодо перспектив розвитку екологічного менеджменту в Україні можна констатувати, що на даному етапі уже створені деякі законодавчі й організаційно-правові передумови його впровадження, проте розвиток системи екологічного менеджменту все ще залишається на низькому рівні. Таким чином, головними завданнями України на даному етапі мусять стати:

- формування у молодого покоління правильного відношення до природи;

- розвитку у промислового сектору почуття відповідальності за здійснення техногенного впливу в регіон присутності;

- розвитку соціального партнерства держави, корпорацій та населення.

Література:

1. Бурлакова Ю.М. Корпоративна соціальна відповідальність як інструмент управління людським розвитком Materiály ІХ mezinárodní vědecko – praktická conference “Dny vědy – 2013”. – Praha, 2013. – С. 8-11.

2. Голян В.А. Економічний механізм природокористування: яким йому бути?/ В.А. Голян// Агросвіт. – 2007. – №8. – С. 5-12.

3. Офіційний веб-сайт Держкомстату України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

4. Пашенцев А.И. Тенденции развития экологической ситуации в Украине/ А. Пашенцев, О. Униятова// Экономика и управление. – 2010. – №6. – С. 89 – 96.