*112421*
Экология/1. Состояние
биосферы и его влияние на здоровье человека
Студ. Власіка К.В., к. б. н.,
доцент Е.В. Усенко
Харьковский
автомобильно-дорожный университет (Украина)
Екологічний туризм - порівняно нове поняття в туристичній
діяльності. Основна причина виникнення екологічного туризму знаходиться у
невідрегульованості відносин у системі «суспільство - природа», або в туристичній інтерпретації
- «туризм-екологія». Саме орієнтацією на екологічну складову можна пояснити
підвищену увагу в останні роки до відвідування місць з незміненим або мало
зміненим природним середовищем. Численні опитування туристів свідчать, що серед
провідних мотивів туристських подорожей на перший план все більше виступає
прагнення людей до спілкування з природою.
Екологічний туризм (екотуризм, зелений туризм) - це подорожі в місця нашої
планети, які ще не порушені людською цивілізацією. Відпочинок від цивілізації,
вивчення дикої природи, оберігаючи та зберігаючи її цілісність.
Для глибшого розуміння цього виду подорожей Міжнародною організацією
екотурізма вироблено 10 заповідей екотуріста:
1) пам'ятати про уразливість землі;
2) залишати тільки сліди, відносити тільки фотографії;
3) пізнавати світ, в який потрапив: культуру народів, географію;
4) поважати місцевих жителів;
5) не купувати виробу виробників, що піддають небезпеки навколишнє
середовище;
6) завжди слідувати тільки уторованими стежками;
7) підтримувати програми по захисту навколишнього середовища;
8) використовувати методи збереження навколишнього середовища;
9) підтримувати організації, сприяючі захисту природи;
10) подорожувати з фірмами, що підтримують принципи екотурізма.
Виділяється цілий спектр ознак екологічного туризму:
- будь-яка подорож, протягом якої турист вивчає
навколишнє середовище;
- подорож, в якій природа є головною цінністю;
- доходи від екотуризма прямують на фінансову
підтримку захисту
навколишнього середовища;
- екотуристи особисто беруть участь в діях, які
зберігають або відновлюють ресурси дикої природи.
Ознаки екологічного туризму базуються на визначеннях
екотуризма, які у свою чергу підрозділяються на активних і пасивних. Прикладом
активного екотуризма може служити визначення, вироблене Міжнародним
суспільством виживання: "Екологічний туризм заохочує верховенство інтересів
місцевих жителів в туристському освоєнні території, захищає місцеву флору і
фауну і забезпечує місцевих жителів економічними стимулами зберігати навколишнє
середовище". До пасивних визначень належить наступне: "Екологічний
туризм координує, допомагає і стимулює використання культурних і природних
туристських ресурсів області (регіону) для місцевого населення і майбутніх
туристів".
Узагальнюючи ознаки і визначення екологічного туризму,
можна виділити три основні компоненти екотуризма:
1) "пізнання
природи", тобто подорож, припускає наявність елементів
вивчення природи, отримання туристами нових навиків і знань;
2) "збереження
екосистем" має на увазі не тільки відповідна поведінка групи
на маршруті, але і участь туристів, туроператорів в програмах, заходах щодо
захисту навколишнього середовища;
3)."пошану
інтересів місцевих жителів" припускає не тільки дотримання
місцевих законів і звичаїв, але і внесок туризму в соціально економічний
розвиток туристських десті націй.
Коли хоч би одного з цих компонентів не достає,
немає підстав говорити про екотуризм. Узагальнюючи вищевикладене, визначення
екологічного туризму може бути наступним: екологічний туризм - це спеціальний вид туристської діяльності,
заснованої на туристському попиті, пов'язаної з туристськими потребами в
пізнанні природи і внесенні внеску в збереження екологічних систем при
обов'язковій пошані інтересів місцевого населення.
Екологічний туризм був заснований в 80-х роках двадцятого століття. Існує
кілька визначень екотуризму, з яких можна виділити основну мету: пізнавальну
подорож в незаймані людиною природні території з метою спостереження за
природою і вивченням культурних пам'яток місцевого народу. Такі подорожі
створюють умови, за яких охорона природних ресурсів і природи місцевого населення
стає економічно вигідною. Екологічний туризм кровно зацікавлений у збереженні
природного середовища, певних видів рослин і тварин, пам'ятників природи.
Екотуризм набуває усе більшого поширення у сучасному світі. Причому, темпи
зростання популярності екологічного туризму прямо пропорційні темпам зменшення
кількості незмінених природних та традиційних культурних ландшафтів.
Існує два основні напрямки екологічного туризму. Відповідно до першого з
них, головним об'єктом екотуризму є мало змінені природні території. Цей
напрямок виник у США у середині 80-х років XX ст. в рамках організації
туристських мандрівок у найбільш віддалені і неосвоєні регіони світу.
Паралельно об'єктами екотуризму у США стали також місцеві національні природні
парки. Другий напрям розвитку екотуризму, який набув поширення насамперед в
Європі, і в Україні зокрема, спрямований на відвідування, поряд із мало
зміненими людською діяльністю природними територіями, і об'єктів традиційної
місцевої культури. У зв'язку із зосередженням уваги на організації відпочинку
насамперед у сільській місцевості, цей напрямок екологічного туризму у нас
часто називають сільським або агротуризмом. Саме другий напрямок розвитку
екотуризму є, на нашу думку, найбільш перспективним, з огляду на стрімке
скорочення кількості мало змінених природних ландшафтів, у тому числі і в
Україні.
В Україні екологічний туризм перебуває на початковій стадії розвитку.
Екотуристичні мандрівки організовуються переважно на самодіяльному рівні,
комерційна діяльність у цьому напрямку лише зароджується. Однак уже помітне
виділення двох шляхів розвитку екологічного туризму -
"американського" та "європейського". Перший формується у
вигляді організації спортивно-туристських подорожей в екстремальних природних
умовах, другий - у формі організованого відпочинку у сільській місцевості із
залученням до традиційної місцевої культури (в Україні цей вид туризму
називають сільським зеленим або агротуризмом).
Україна володіє достатніми екотуристичними ресурсами, використання яких,
поряд із зростаючим попитом на туристичні послуги, закономірно призведе до
інтенсифікації розвитку інфраструктури та територіальної організації
екотуристичної діяльності.
Однією з проблем розвитку екологічного туризму є відсутність налагодженої
дорожньо-транспортної інфраструктури. Відстані, що відокремлюють краси
Української природи від місць проживання потенційних екотуристів, виражаються,
як правило сотнями кілометрів.
При виборі об'єкту екологічного туризму значна увага приділяється стану
транспортної мережі доріг. Враховується відстань до об’єкту, зручність під'їзду
до нього, придатність дороги для автотранспорту, можливість підвезення до
об'єкту екскурсантів, природна обстановка, що оточує даний об'єкт, наявність
місця, придатного для розташування групи з метою спостереження. Існує і
тимчасове обмеження показу об'єкту (за часом доби, по днях, місяцях і сезонах)
- це коли відвідини і огляд об'єкту неможливі із-за непрохідності дороги.
Як ми зазначили - якість доріг - це один з бар’єрів на путі розвитку екотуризму. Потрібна підтримка на регіональному, місцевому та державному рівні. Виділення коштів на улаштування та підтримку дорожньо-транспортної інфраструктури підвищить рівень екотуризму на території України.