*112951*

к.т.н. Пугач А.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва

Обмеженість виробничих ресурсів, що використовуються в сільському господарстві, та необхідність задоволення дедалі зростаючих потреб населення об'єктивно вимагають підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Цього можна досягти створенням регульованої ринкової економіки, відповідного механізму господарювання та забезпеченням рівноправності всіх форм власності. У підвищенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва велику роль повинен відіграти власник, господар. Лише це дасть змогу найвигідніше реалізувати наявні можливості.

Підвищення ефективності сільського господарства передбачає збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва з мінімальними витратами на її одиницю. Отже, необхідно збільшувати врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин та знижувати собівартість продукції. Звідси випливає, що основним напрямом підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є послідовна його інтенсифікація. Збільшення врожайності і продуктивності пов'язане із ростом витрат на 1 га посіву та 1 гол. худоби, а при комплексному використанні ресурсів вихід продукції зростає більшою мірою і її собівартість знижується. Тому всі фактори інтенсифікації є й шляхом підвищення ефективності виробництва.

Важливим напрямом підвищення економічної ефективності сільського господарства є впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва й переведення його  на   індустріальну  основу.   Індустріалізація  сільського господарства означає насичення галузі засобами виробництва, що надійшли від промисловості, особливо машинами та  начепними  агрегатами.

У процесі комплексної механізації та автоматизації відбувається заміна ручної праці машинами, що сприяє підвищенню продуктивності останньої і зниженню собівартості продукції.

Рівень ефективності сільськогосподарського виробництва підвищується при поглибленні спеціалізації та посиленні концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації й агропромислової інтеграції. Спеціалізовані підприємства порівняно з неспеціалізованими мають змогу зосередити ресурси на виробництві основного продукту і таким чином підвищити продуктивність праці й знизити собівартість продукції. Агропромислова інтеграція дозволяє вчасно і без затрат переробити сільськогосподарську продукцію, що також зумовлює зниження її собівартості.

Позитивно впливає на економічну ефективність сільськогосподарського виробництва підвищення рівня забезпеченості підприємств основними і оборотними фондами. Тому важливо - раціонально використовувати машинно-тракторний парк, автомобілі, виробничі приміщення та їх обладнання, паливно-мастильні матеріали, корми, мінеральні добрива та інші засоби виробництва. Рівень ефективності виробництва в сільському господарстві значною мірою залежить і від складу виробничих фондів, співвідношення основних та оборотних фондів, частки технічних засобів в основних виробничих фондах. Велике значення має також збільшення інвестицій у сільське господарство, в тому числі й іноземних, створення спільних підприємств та інші форми залучення іноземного капіталу.

Одним з перспективних засобів підвищення рівня забезпечення виробництва машинами та обладнанням є лізинг. Він являє собою форму фінансування капіталовкладень, яка має схожість з орендою. За використання машини орендар сплачує її власнику спожиту вартість та процент за кредит. Для користувача (орендаря) лізинг вирішує одночасно проблему придбання техніки і фінансування покупки. Поряд із фінансовим лізингом важливу роль відіграє оперативний лізинг (прокат засобів виробництва). Особливо це вигідно підприємствам із невеликим обсягом сільськогосподарських робіт у напружені періоди (сівба, збирання тощо).

У ринкових умовах кожний виробник намагається продати свою продукцію, тому кінцева економічна ефективність формується у сфері її реалізації. З огляду на це економічну ефективність сільськогосподарського виробництва можна підвищувати шляхом пошуку і освоєння нових ринків збуту виробленої продукції. Адже більшість виробників у сільському господарстві не вміють реалізовувати свою продукцію. Вони багато років навчались «здавати» її, а тепер продукцію слід продавати. Отже, необхідно створювати маркетингові служби, які б могли вивчати ситуацію на ринку й просувати сільськогосподарську продукцію до споживачів.

 В основу ринкового механізму, незалежно від галузі, покладено економічний інтерес і підприємницький ризик. Це визначає єдині підходи до державного впливу на економіку всіх галузей народного господарства. Однак сільське господарство забезпечує населення країни продуктами харчування, а промисловість - сировиною і від його результатів значною мірою залежить життєвий рівень людей. Державі, яка турбується про добробут свого населення, не байдужий стан сільськогосподарського виробництва. Вона повинна створювати сприятливі економічні та соціальні передумови для розвитку галузі, що давало б змогу виробляти достатню кількість товарів за доступними цінами.. Складність полягає в нестабільності сільськогосподарського виробництва внаслідок значної залежності його від природнокліматичних умов, що ускладнює можливість збалансування в часі та просторі обсягів виробництва продуктів харчування з потребами ринку, призводить до нестабільності його фінансового стану.

Для забезпечення необхідного рівня доходів та гарантування стабільності виробництва й постачання населенню продовольства держава обирає особливу форму взаємовідносин із сільським господарством, якому вона надає повну самостійність. Конкуренція на ринку змушує підприємства збільшувати виробництво продукції і тим самим забезпечувати ринок.