*112316*

Экономическая теория.

К.е.н. Наконечна Н.В.

Львівський державний університет внутрішніх справ , Україна

«Тінізація» як одна із загроз національним інтересам України в економічній сфері

Аналізуючи історичний розвиток цього явища, необхідно окреслити закономірності його формування для прогнозування обсягу і ролі «тіньового» сектора в сучасних умовах. Американський економіст Е.Фейг подає модель динаміки співвідношення зареєстрованого і незареєстрованного секторів економіки від натурального господарства до сучасної держави [1]. За цією моделлю припускається, що сукупний приватний реальний дохід від зареєстрованої і незареєстрованої економічної діяльності зростає сталими темпами – крива t0-t5 (рис. 1). Протягом періоду t0-t1 економіка складається лише з незаконного неринкового сектора, а у період t1 одночасно виникають ринок і грошовий обмін.

Ресурси переміщуються з не грошового сектора у грошовий, в результаті чого останній (відрізок М₁-М₂) зростає швидшими темпами, ніж економіка. У період t₂ вводиться законодавче регулювання економічної діяльності. Зареєстрована діяльність виступає легальним елементом грошового ринкового сектора М₂. Зростання приватного грошового сектора сповільнюється, породжуючи зовнішні ефекти, зокрема: забруднення довкілля, інформаційне перевантаження та економічну диференціацію. У цей період спостерігається прискорений розвиток урядових інститутів із забезпечення зовнішньої оборони, системи освіти і перерозподілу доходів.

Оскільки на розширення соціальної сфери спрямовуються значні ресурси, очікуваним є прискорене зростання зареєстрованого сектора (відрізок О₂–О₃), що перевищує зростання приватного грошового сектора і сукупної частки доходу. У цей період незареєстрованний грошовий сектор (інтервал між О₂-О₃ і М₂-М₃) скорочується порівняно із зареєстрованим сектором. Незареєстрований не грошовий сектор (інтервал між М₂-М₃ і Т₂-Т₃) зменшується порівняно з легальним сектором, зареєстрований сектор наближається до сукупного

приватного доходу.

У розглянутій моделі протягом періоду t₃-t₄ зареєстрований сектор економіки пропорційний до сукупного приватного грошового сектора і до сукупного доходу суспільства [3]. Специфікою цього періоду є відповідність характеристик сукупної економічної діяльності і зареєстрованого сектора. Під час періоду (t₄-t₅) незареєстрована діяльність спричиняє відмінність темпів зростання зареєстрованого і незареєстрованого секторів. Незареєстрований сектор зростає швидше від зареєстрованого, що відображає процес зародження зареєстрованого сектора в економіці.

Якщо розглядати часові етапи розвитку тіньового сектору, хронологічні періоди цієї моделі З.Варналій розкрив так: (t₀-t₁) – додержавна натуральна система господарювання; (t₁-t₂) – зародження товарного господарства в додержавний період; (t₂-t₃) – становлення державного контролю доходів у товарному господарстві; (t₃-t₄) – класичне ринкове господарство; (t₄-t₅) – сучасний період посилення нелегальної економічної діяльності у «державі загального добробуту» [4, с.13-14].

У межах економічних підходів досліджують «тіньову» економіку на глобальному, макро- і мікрорівнях, а також в інституційному аспекті. На рівні глобальної економіки розглядаються міжнародні «тіньові» відносини (наркобізнес, «відмивання» коштів, отриманих злочинним шляхом). На макрорівні аналізується «тіньова» економічна діяльність з врахуванням її впливу на структуру економіки, виробництво, розподіл, перерозподіл і споживання ВВП, зайнятість, інфляцію, економічне зростання, інші макроекономічні процеси. На мікрорівні вивчається економічна поведінка суб’єктів «тіньової» економіки, аналізуються окремі складники нелегального ринку, який З. Варналій типологізує так: (1) нерегламентоване державою виробництво товарів і надання послуг («неформальна економіка»); (2) порушення у межах дозволеної економічної діяльності («підпільна економіка»); (3) заборонені види діяльності: рекет, корупція («незалежна економіка») [4, с.11].

Підсумовуючи наведені підходи до вивчення «тіньової» економіки, виділимо три основні складники, які, на нашу думку, найточніше відображають основні її прояви: (1) неофіційний – діяльність домогосподарств, що виготовляють та споживають товари чи послуги власного виробництва для власних потреб; (2) кримінальний – виробництво та продаж заборонених товарів і послуг (наркотичні засоби, вибухові речовини, проституція); (3) іллегальний – незаконне виробництво та продаж легальних товарів без їх документального оформлення та/або реєстрації підприємств. Якщо розглядати сферу охоплення нелегальною діяльністю, то можна виділити три види: внутрішній, зовнішній та глобальний. Внутрішній вимір іллегального сектора тіньової економіки включає діяльність у межах національної економіки, зовнішній – поза її межами, а глобальний передбачає транснаціональну (з країною базування) і мультинаціональну (без конкретного центру розташування) складники.

Особливе місце у тінізації вітчизняної економіки займає бюджетна сфера. Результати перевірок контролюючих органів часто фіксують випадки порушень законодавства у здійсненні фінансових операцій з незаконним отриманням бюджетних коштів і кредитів під державні гарантії, витрачанням державних коштів і майна. Це є передумовою отримання окремими комерційними структурами надприбутків, суттєвого нарощування капіталу та переміщення коштів у сферу «тіньової» економіки. Основними недоліками бюджетного процесу, які сприяють відпливу бюджетних коштів у «тіньову» сферу в Україні, на думку З. Варналія, є: (1) незадовільний рівень обґрунтування дохідних і видаткових статтей; (2) порушення законодавства у процесі формування і виконання Державного та місцевих бюджетів; (3) недосконалий механізм руху коштів при виділенні запланованих бюджетних асигнувань; (4) недостатній рівень контролю за цільовим і ефективним використання бюджетних коштів [4, c. 92].

Зважаючи на загрозливі масштаби тіньової економіки в Україні та проникнення її у всі сфери суспільного життя, на державному рівні необхідно приділити значну увагу боротьбі з цим явищем та вжити відповідних заходів з її мінімізації. Серед першочергових повинні стати: запровадження податкових стимулів до нагромадження та інвестування коштів в інноваційний сектор, впровадження теоретичних розробок з виявлення напівлегальних фінансово-промислових угрупувань та ліквідації виявлених схем іллегалізації капіталу, реальне спрощення погоджувальних і дозвільних процедур для підприємницької діяльності. Пріоритетність запровадження таких заходів дасть змогу зменшити рівень тінізації економіки загалом та фінансового сектору, зокрема.

Література

1. Feige E. Defining and Estimating Underground and Informal Economies: The New Institutional Economics Approach / Feige E. // World Development.– 1990.–Vol. 18(7). – P. 981 – 1002. (P.983, Р.985).

2. Варналій З.С. Тінізація малого підприємництва (економічні та правові аспекти) / Варналій З.С. – К.: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 1998. – 56 с. – C.11.

3. Шевчук В. Платіжний баланс і макроекономічна рівновага в трансформаційних економіках: досвід України. – Львів: Каменяр, 2001. – 495 с.

4. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації / За ред. З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2006. – 576 с.