*113034*

Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Євсєєва О.О., д.е.н.

Українська державна академія залізничного транспорту

Формула і основні принципи інноваційного типу

соціально-домінантного розвитку України

Систематизація ключових моментів, що торкаються суті, особливостей і мети інноваційного типу соціально-економічного розвитку дозволила нам запропонувати формулу інноваційного типу соціально-домінантного розвитку територій України: «знання – можливість – мотивація – дія – результат» – і, як наслідок, виробити наступні основні принципи інноваційного типу соціально-домінантного розвитку України:

– стратегічне целепокладання визначається необхідністю бачення довгострокової перспективи розвитку України на основі активізації та розвитку наявного потенціалу з опорою на розробку стратегії соціально-домінантного розвитку територій;

– забезпеченість ресурсами припускає наявність необхідного потенціалу для реалізації інноваційного типу соціально-домінантного розвитку;

– баланс інтересів і соціальної відповідальності є найважливішою мотивацією та встановлює правила функціонування і взаємодії національних агентів через формування відповідних інститутів;

– інтеграція ділової та соціальної активності різних усередині – і міжрегіональних агентів, що сприяють росту загальної інноваційності, і конкурентоспроможності системи соціально-домінантного розвитку територій;

– результативність припускає отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного та інших результатів від впровадження інновацій, а також безпосереднє формування системи оцінювання здійснюваних заходів.

Регулювання розвитку соціальної сфери може бути представлено як системна, конкретна, практична робота зі свідомої організації усієї соціально-економічної діяльності, здійснюваної установами соціальної сфери, структурами управління соціальною сферою на всіх стадіях соціально-економічного розвитку як на національному, так і регіональному рівнях. Регулююча і спрямована роль держави в розвитку сектора соціальних послуг продовжує зберігатися. Розроблення науково обґрунтованої стратегії державного регулювання його розвитку сприяє ефективності прийнятих рішень. Ефект синергії виникає тільки в результаті реальної консолідації можливостей, взаємодоповнення різних ресурсів суб’єктів державного регулювання сектора соціальних послуг.

В основу ключових показників оцінки ефективності роботи сектора соціальних послуг можуть бути покладені деякі єдині принципи, що мають бути прозорими і доступними для всіх соціальних служб. Вони не повинні суперечити таким положенням, як дотримання прав сім’ї, дітей і молоді, дотримання принципів рівності доступу до соціальних послуг та інших видів соціальної підтримки, партнерство фахівців у сфері соціального обслуговування, економія фінансових і матеріальних ресурсів, пріоритет етичних цінностей і прозорість діяльності, самооцінка і активна участь фахівців соціальних служб в оцінці ефективності соціальних послуг. Залучення громадськості до оцінки ефективності діяльності соціальних служб є одним з найважливіших напрямів створення досконалішої і збалансованої системи управління сектором соціальних послуг.

Однією з умов формування сучасного ринку соціальних послуг є наявність відповідної ринкової інфраструктури, яка включає інформацію про стан ринку, про послуги, можливість безперешкодної трансформації ринків праці та капіталу, створення системи фінансово-кредитних установ, розвиток логістичної складової, а також бірж послуг. Проекти із модернізації сфери соціальних послуг доцільно розробляти та реалізовувати за допомогою створення керованого ринку соціальних послуг на основі стандартів якості та з урахуванням необхідності рішення завдань, пов’язаних з розробленням та впровадженням у практику методології ефективного картування місцевих потреб, соціальних послуг, що надаються, а також можливостей і продуктивності постачальників соціальних послуг; розробленням методів державного замовлення на надання соціальних послуг на підставі інформації, отриманої в процесі картування; введенням у дію механізму укладання контрактів на надання соціальних послуг з організаціями недержавного сектора; розробленням та впровадженням у практику стандартів якості соціальних послуг, що надаються соціально незахищеним групам населення; здійсненням державного соціального замовлення за допомогою конкурсних механізмів як для державних установ і організацій, так і для некомерційного сектора; введенням у дію загальної схеми регулювання та перевірок, завдяки якій забезпечуватиметься відповідність стандартам якості.

Впровадження програмно-цільового підходу дозволить вирішення соціальних проблем в умовах глобалізації бізнес-процесів і євроінтеграційного вектора розвитку України перевести у сферу контрактних стосунків, що складаються в процесі виконання соціальних замовлень, з яких складатиметься кожна соціальна програма.

Особливості інновацій у соціальній сфері визначають необхідність системного підходу до здійснення інновацій у соціальній сфері та вирішення головної проблеми реалізації інноваційних стосунків у соціальній сфері – протиріччя між зростаючою потребою в інноваціях та існуючими організаційно-економічними стосунками (економічні стосунки, засновані на комерціалізації, з одного боку, прискорили процес реалізації економічно вигідних інновацій, а з іншого – ускладнили перехід у виробничу стадію принципово нових наукових досягнень, економічний ефект яких на даний момент не такий очевидний).

Потрібний комплекс заходів, що дозволяють здійснювати надання електронних послуг населенню в соціальній сфері на основі формування єдиного інформаційного середовища та спрощення доступу до інформації, орієнтованої на потреби населення за умови вирішення таких завдань: підвищення ефективності державного управління в соціальній сфері за рахунок оптимізації та автоматизації процесів надання послуг населенню у відповідних відомствах; забезпечення ефективного автоматизованого інформаційного обміну між відповідними органами державного управління; надання населенню зручного та рівного доступу до отримання соціальних послуг.